Оріховиця
село Оріховиця | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Закарпатська область | ||||
Район | Ужгородський район | ||||
Рада | Оноківська сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA21100110050067619 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1650 | ||||
Перша згадка | 1650 (374 роки)[1] | ||||
Населення | 604 | ||||
Площа | 3,2 км² | ||||
Поштовий індекс | 89413 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°39′11″ пн. ш. 22°24′01″ сх. д. / 48.65306° пн. ш. 22.40028° сх. д.Координати: 48°39′11″ пн. ш. 22°24′01″ сх. д. / 48.65306° пн. ш. 22.40028° сх. д. | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 89413 с.Оноківці, вул.Головна, 59 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Орі́ховиця — село в Ужгородському районі Закарпатської області на річці Уж.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Сімони, ліва притока Ужа.
Історія[ред. | ред. код]
На лівому березі ріки Уж, на пологій надзаплавній терасі, що праворуч від дороги в напрямі на село — багатошарове поселення, яке досліджувалося Ф. М. Потушняком в 1956 році. Засвідчено шари культури алфелдської мальованої кераміки, ранньозалізної доби та давньослов'янського часу VIII—IX століть.
Село в письмових джерелах XV ст. відоме під назвою «Rahoncha».
Той факт, що на околиці села виявлені давні слов'янські поселення VIII — ІХ ст., дає підстави вважати, що Оріховиця виникла раніше XI ст. З першої половини XIV по XVII ст. село було одним із маєтків Невицького домена Другетів. В списках платників податків за описом від 1427 року Оріховиця не згадується.
В 1567 році в селі було оподатковано 4 залежні господарства, що володіли 2,5 порти (наділу) землі. В XVI ст. до Оріховиці переселилося 20 родин. У 1599 році в селі нараховувалося 30 залежних домогосподарств і одне господарство шолтейса. Тоді Оріховиця вважалася великим поселенням. На початок XVIII ст. кількість населення зменшилася, В 1715 році в селі нараховувалось 12 господарств, у тому числі 10 таких, що володіли повним наділом і два желярські (безземельні).
Джерела другої половини XVIII ст. зараховують Оріховицю до сіл із руським населенням.
У 1982 році біля села було споруджено Ужгородський військовий полігон.
Релігія[ред. | ред. код]
храм Успіння Пр. Богородиці. 1815.
У 1751 р. за пароха Іоана Реберка згадують дерев'яну церкву св. арх. Михайла з усіма образами і трьома дзвонами. У селі було 159 вірників.
Теперішня мурована базилічна церква з бароковим завершенням вежі до Другої світової війни була присвячена св. Василю Великому.
У шематизмі Мукачівської єпархії за 1883 р. церкву датовано 1877 р., шематизм 1915 р. називає точнішу дату — 1811 p., а над входом церкви написано 1815.
Договір з бляхарем на покриття церкви бляхою було укладено ще в 1932 p., але в селі кажуть, що шинґлове покриття дахів замінено лише на початку 1960-х років.
Інтер'єр церкви перемалювали художник О. К. Кахно та маляр І. А. Пеняк у 1973 р. за куратора Йосипа Галайди. У кінці 1980-х років кам'яну огорожу довкола церкви замінено дротяною на бетонному фундаменті, оновлено штукатурку стін, перекрито бляхою турню. Очевидно, тоді ж перемальовано ікони.
На церковній вежі — три дзвони. Найбільший та найменший виготовлено на ужгородській фабриці «Акорд» у 1925 р. На великому дзвоні написано, що куплено його з допомогою краян, які працювали в Америці, та за добровільні пожертви селян за куратора Івана Ропая. Велику суму пожертвувала сім'я Михайла Цмарика.
Угорський напис на середньому дзвоні повідомляє, що вилив його Ласло Шандор у Малих Ґеївцях у 1904 р.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Пам'ятні дошки[ред. | ред. код]
20 листопада 2015 р. односельці загиблого бійця АТО Руслана Семчище урочисто відкрили та освятили на приміщенні сільського клубу. Пам'ятну дошку, виготовлену за кошти волонтера Максима Солом'яного.
21 листопада 2016 р відкрили пам'ятний знак на фасаді загальноосвітньої школи № 8, де вчився загиблий воїн АТОІгор Розлуцький.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- храм Успіння Пр. Богородиці. 1815.
- Оріховське озеро
- мінеральне джерело
Уродженці[ред. | ред. код]
- Семчище Руслан Степанович (1977—2014) — старший солдат ЗСУ, загинув в боях за Станицю Луганську.
- Розлуцький Ігор Васильович — воїн АТО.
Примітки[ред. | ред. код]
|