Освіта в Аргентині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Освіта Аргентини
Підпорядкування
міністр
Міністерство освіти
Альберто Сілеоні
Бюджет >6% ВВП (завжди)
Основні мови іспанська
Грамотність (2001) 97,4%
Міністерство освіти Аргентини

Система освіти в Аргентині — сукупність освітніх служб і установ, які регулюються державою та забезпечують виконання права на освіту, закріпленого в статті 14 конституції країни. До цієї системи входять державні і приватні заклади, діяльність яких регулюється законом № 26.206[1].

5 грудня 2006 в Аргентині офіційно проголошено загальне обов'язкове навчання дітей віком від 5 до 18 років. Питаннями навчання займаються Міністерство освіти Аргентини, провінційні міністерства освіти, Федеральна рада освіти. За законом № 26.075 на фінансування освіти в Аргентині має виділятися не менше 6% ВВП країни.

Навчальний рік в Аргентині триває з березня по листопад[2] з тижнем канікул у липні[3].

Характеристика[ред.ред. код]

Види і рівні[ред.ред. код]

Аргентинська система освіти має 4 рівні і 8 різновидів. Рівні освіти:

  1. дошкільна (ісп. Inicial) для дітей віком від 45 днів до 5 років включно, останній рік є обов'язковим. Поділяється на:
    • ясла (ісп. Jardines Maternales) для дітей від 45 днів до 2 років включно
    • дитячі садки (ісп. Jardines de Infantes) для дітей віком від 3 до 5 років включно
  2. початкова (ісп. Primaria) обов'язкова для дітей віком від 6 років, зазвичай триває 6 років
  3. середня (ісп. Secundaria) обов'язкова для дітей, які закінчили курс початкової освіти, зазвичай триває 6 років
  4. вища (ісп. Superior), яка поділяється на університетську і неуніверситетську

Різновиди освіти:

  • професійно-технічна (ісп. Técnico Profesional)
  • художня (ісп. Artística)
  • спеціальна (ісп. Especial) для людей з особливими потребами
  • постійна для юнаків і дорослих (ісп. Educación Permanente de Jóvenes y Adultos), щоб забезпечити право на освіту для дорослих, які з певних причин не змогли навчатися у належному для цього віці
  • сільська (ісп. Rural)
  • міжкультурна двомовна (ісп. Intercultural Bilingüe) для індіанців та мігрантів
  • в установах позбавлення волі (ісп. en Contextos de Privación de Libertad)
  • домашня і лікарняна (ісп. Domiciliaria y Hospitalaria)

За формою власності освіта може бути державною і приватною. Приватні навчальні заклади за законом можуть засновувати Католицька церква і зареєстровані релігійні організації, юридичні та фізичні особи. Навчання у державних навчальних закладах усіх рівнів є безкоштовним, приватні можуть визначати плату за навчання на свій розсуд. Близько 70% аргентинських дітей навчаються у державних школах.

Викладена система освіти визначена федеральними законами Аргентини. Водночас уряди провінцій можуть встановлювати власні правила у цій галузі на місцях, через що в різних місцях країни організація освітньою процесу суттєво відрізняється.

Статистика[ред.ред. код]

Статистика
Освіта в Аргентині (2008)[4][5]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 17 001 1 485 899 99 475
 Початкові 22 207 4 664 025 314 492
 Середні 15 524 994 585 159 766
 Вищі[6] 2 052 607 233 19 058
 Університети 107 1 600 522 171 421

Оцінювання[ред.ред. код]

Оцінювання у навчальних закладах Аргентини здійснюється за 10-бальною шкалою:

  • 10 — чудові знання
  • 9 і 8 — дуже добрі знання
  • 7 і 6 — добрі знання
  • 5 — задовільні знання
  • 4, 3, 2, 1 — незадовільні знання

Початкова освіта[ред.ред. код]

Шкільна форма

Початкова освіта в Аргентині обов'язкова для дітей віком від 6 років. Цей етап освіти поділяється на два цикли:

  1. Перший, другий і третій роки навчання
  2. Четвертий, п'ятий і шостий роки навчання

Під час першого циклу вивчають такі групи предметів[7][8]:

Середня освіта[ред.ред. код]

Середня освіта в Аргентині обов'язкова для дітей, які закінчили курс початкової освіти. Цей етап освіти поділяється на два цикли:

  1. Базова середня освіта, яка триває три роки
  2. Орієнтована середня освіта (ОСО), яка триває три роки і має різні спеціалізації, які учень може обирати[9]:
    • гуманітарні науки
    • природничі науки
    • економіка й адміністрування
    • мови
    • сільське господарство і навколишнє середовище
    • зв'язок
    • інформатика
    • фізичне виховання
    • туризм
    • мистецтво

Етап ОСО може бути замінений на професійно-технічну чи мистецьку освіту.

Для усіх учнів середньої школи є обов'язковими такі предмети[10]:

  • рідна мова і література, інші мови (класичні, регіональні, іноземні)
  • математика
  • гуманітарні науки, зокрема історія, географія, економіка
  • природничі науки, зокрема біологія, хімія, фізика
  • етичне і громадянське виховання
  • фізичне виховання
  • технологічна освіта
  • мистецька освіта (обов'язкове вивчення як мінімум 2 дисциплін)

Уроки на етапі середньої школи за законом мають займати не менше 25 годин на тиждень. Обов'язкові предмети мають займати не менше 3800 годин навчального часу, решта — не менше 700 годин. Для учнів середньої школи старше 16 років може влаштовуватися навчальна практика на виробництві тривалістю не більше 6 місяців на рік.

По завершенні курсу середньої освіти випускник отримує титул бакалавра, якщо пройшов курс ОСО, або техніка, якщо навчався у професійно-технічних закладах.

Вища освіта[ред.ред. код]

Мапа розташування університетів

Вища освіта в Аргентині поділяється на університетську і неуніверситеську. До неуніверситетської освіти входять вищі професійно-технічні і педагогічні навчальні заклади.

В країні налічується більше 100 університетів, зокрема[11]:

  • 47 національних університетів
  • 46 приватних університетів
  • 7 національних інститутів університетського рівня
  • 12 приватних інститутів університетського рівня
  • 1 провінційний університет
  • 1 закордонний університет
  • 1 міжнародний університет

Найбільший Аргентини — університет у Буенос-Айресі заснований 1821, має 300 000 студентів. Загалом в університетах навчається більше 1,5 млн осіб (1,285 млн у державних і 250 тис. у приватних), тобто 33,8% від загальної кількості юнаків і дівчат у віці 18-24 років.

Навчання в університетах Аргентини за законом має тривати не менше 4 років і 2600 годин навчального часу. По закінченню навчання випускник може отримати такі титули:

  • професор (ісп. Profesorado) для викладачів навчальних закладів після 4-5 років навчання. Має право ставити титул «Prof.» перед іменем.
  • ліценціат (ісп. Licenciado) для спеціалістів у певній галузі знань після 4-6 років навчання та захисту дипломної роботи, якщо цього вимагає статут вишу. Відповідає статусу магістра у північноамериканських і європейських університетах. Має право ставити титул «Lic.» перед іменем. Ліценціати можуть мати такі титули в залежності від галузі спеціалізації:
    • адвокат для тих, хто вивчав право 5-6 років. Має право ставити титул «Abog.» перед іменем.
    • медик для тих, хто вивчав медицину понад 6 років. Має право ставити титул «Med.» перед іменем.
    • інженер для тих, хто вивчав інженерні дисципліни понад 6 років. Має право ставити титул «Ing.» перед іменем.
    • архітектор для тих, хто вивчав архітектуру понад 6 років. Має право ставити титул «Arq.» перед іменем.
    • економіст для тих, хто вивчав економічні дисципліни протягом 5 років. Має право ставити титул «Cr.» перед іменем.
    • стоматолог для тих, хто вивчав стоматологію протягом 5 років. Має право ставити титул «Odont.» перед іменем.

Післядипломна освіта[ред.ред. код]

При університетах Аргентини є можливість здобути післядипломну освіту, після чого випускник може отримати титул[12][13]:

  • спеціаліста — передбачає глибоке володіння фаховою темою
  • магістра — передбачає глибоке володіння дисципліною чи міждисциплінарною галуззю, теоретичний, технологічний і професійний розвиток у дослідженні цієї галузі. Отримання цього титулу передбачає написання індивідуальної магістерської роботи
  • доктора — передбачає універсально значимий оригінальний вклад у науку чи галузь знань. Цей вклад має міститися в індивідуальній докторській роботі

2008 року післядипломну освіту в Аргентині здобувало 80 160 осіб[14].

Історія[ред.ред. код]

У колоніальні часи в Аргентині освіта складалася переважно з початкових шкіл при чернечих орденах домініканців, францисканців і єзуїтів.

1613 року єзуїти заснували перший університет у країні — Національний університет Кордови, який мав релігійно-філософську спеціалізацію. Згодом також було відкрито ряд навчальних закладів, які були покликані навчати людей практичнішим дисциплінам.

Формування системи освіти в Аргентині почалося за часів президентства Домінго Фаустіно Сарм'єнто. У ці роки відкривалося багато шкіл, кількість учнів збільшилася удвічі. За приклад бралися системи освіти у США і Європі. Нині в день смерті Сарм'єнто (11 вересня) в Аргентині відзначається день вчителя.

Перший закон про загальну обов'язкову безкоштовну світську освіту було прийнято 1884 року за часів президентства Хуліо Роки[15]. Це викликало значні протести з боку церкви.

Студенти підіймають прапор Аргентини над НУК під час університетської реформи

1910 року в Аргентині було введено загальнонаціональну шкільну форму у вигляді білого халата.

1918 року з Університету Кордови розпочалася університетська реформа в Аргентині, яка згодом розповсюдилася на увесь континент. Головними принципами реформи були автономія вищих навчальних закладів, самоврядування, наближення їх до суспільства, періодичні публічні акредитації для кафедр тощо[16].

Релігійну освіту було повернуто до загальних шкіл у грудні 1943 року у часи диктатури Педро Пабло Раміреса. 1954 року Хуан Перон скасував релігійну освіту. Натомість в освітній процес було введено культивування особистості самого Перона і його дружини Евіти[17].

1955 року, коли Перона було скинуто, усю політичну пропаганду було вилучено з підручників. У 1956—1958 роках було заборонено навіть згадувати про нього у школі[18].

У 1990-х роках аргентинська система державної освіти переживала кризу недофінансування. З 2002 року стан публічної освіти поступово покращується.

5 грудня 2006 року в Аргентині було законодавчо проголошено загальне обов'язкове навчання дітей віком від 5 до 18 років.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]