Освіта в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Історія[ред.ред. код]

Освіта населення за переписами[1]
(на 1000 осіб)
Рік Повна

вища

Неповна

вища

Повна

середня

Базова

середня

Початкова
1959 21 55 64 233 299
1970 40 79 138 236 278
1979 65 119 225 222 252
1989 95 179 285 172 203
2001 136 177 349 160 142

В середині ХЇХ ст. стан освіти в українських губерніях Російської імперії був одним із найгірших у країні, абсолютна більшість населення залишалась неграмотною. Так, у 18671868 рр серед новобранців Харківської губернії було 96,2% неписьменних, серед новобранців Полтавської — 97,2%. Рівень освіти більшості населення був ще нижчим.[2]

Проте, розвиток освіти, який розпочався після Земської реформи, особливо швидко відбувався в українських губерніях, що було пов'язано з масштабним розширенням мережі земських шкіл.[2]

Темпи скорочення рівня неграмотності в українських губерніях наприкінці 19 ст. були в півтора раза швидшими, ніж у середньому по країні, внаслідок чого вже на початку XX ст. рівень грамотності серед новобранців досяг рівня, середнього європейській частині імперії.[2]


Рівень грамотності серед сільського був значно нижчим ніж серед міського. Так, на початку 80-х років письменність сільського населення Херсонської та Харківської губерній становила лише 6,2%, Полтавської 6,0%, Чернігівської 5,3%.[2]

У великих містах рівень грамотності перевищив 30% ще у 70-х рр. XIX ст. Так у Києві в 1874 році грамотними було 44% населення, в Одесі і Миколаєві більше 30%. Особливо швидко зростав освітній рівень жіночого населення. Так, у Харкові грамотність серед жінок за 1866 — 1912 зросла у 2.2 раза, тоді як серед чоловіків у 1.6 раза. Проте і на початку XX ст. жіноче населення за освітою значно поступалося чоловічого, особливо у сільській місцевості.[2]

Грамотність населення у 1897 р.[3]
Губернія Чоловіки Жінки Всього
Таврійська 36,9% 17,8% 27,9%
Херсонська 35,0% 16,3% 25,9%
Катеринославська 31,5% 10,8% 21,5%
Чернігівська 29,8% 7,3% 18,4%
Київська 27,5% 8,9% 18,1%
Волинська 24,4% 9,8% 17,2%
Полтавська 27,8% 6,3% 16,9%
Харківська 25,9% 7,6% 16,8%
Курська 26,4% 6,6% 16,3%
Бессарабська 22,0% 8,8% 15,6%
Подільська 23,8% 7,3% 15,5%
Грамотність у містах[2]
Місто Рік Чол. Жін. Всього
Київ 1874 52,9% 33,2% 44,3%
1897 63,3% 45,8% 55,4%
1919 85,4% 68,6% 76,5%
Одеса 1873 35,7% 22,4% 30,9%
1897 59,2% 39,6% 50,1%
Миколаїв 1875 39,0% 27,0% 34,8%
Харків 1866 45,5% 26,8% 36,9%
1879 47,3% 31,3% 40,0%
1897 61,7% 41,9% 52,5%
1912 74,2% 58,6% 66,6%


З кінця 1870-х років до поч. 1910-х грамотність серед сільського населення зросла у 4 рази, проте залишалась на дуже низькому рівні. У 19101913 рр. було проведене дослідження на території 25 повітів Харківської та Полтавської губерній і виявлено, що три чверті сільського населення цих губерній є неписьменними. Грамотними були 39,1% чоловіків і 10,6% жінок у Харківській губернії, та 38,2% і 8,7% відповідно у Полтавській губернії. У деяких губерніях (Подільській, Волинській) рівень освіти був ще нижчим.[2]


Грамотність населення України у віці 9-45 років,%
(за даними переписів)
1897 1920 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001
27,9 51,9 63,6 88,2 99,1 99,8 99,9 99,9 99,9
Кількість учнів
у денних загальноосвітніх
навчальних закладах[4]
2000 6 646 521
2001 6 485 554
2002 6 236 700
2003 5 935 794
2004 5 626 189
2005 5 301 373
2006 5 025 804
2007 4 767 984
2008 4 533 233







Станом на 2001 рік з 45.802.450 осіб старше 5 років мають освіту:

  • повну вищу — 5.658.192 (12.4%)
  • неповну вищу — 8.024.682 (17.5%)
  • повну загальну середню — 15.249.889 (33.3%)
  • неповну загальну середню — 13.304.905 (29.0%)
  • не мають початкової загальної — 3.110.813 (6.8%)
  • неписьменні — 269.624 (0.6%)


Перепис 2001 року. Рівень освіти за місцем проживання[5] (на 1000 осіб)
Населення Повна вища Базова вища Неповна вища Повна середня Базова середня Початкова
Міське 166 9 204 348 136 114
Сільське 54 4 119 350 212 202



Структура[ред.ред. код]

Структура освіти Рівні (ступені),
документ про освіту
Період навчання
(роки, кредити ЄКТС)
Цикли ЄПВО
Докторантура Доктор наук (науковий ступінь) диплом доктора наук
Аспірантура

Кандидат наук (науковий ступінь) диплом кандидата наук

≥3 роки ІІІ цикл
Вища освіта Повна вища освіта Магістр, диплом магістра 1-2 роки (60-120 ЄКТС)
(1-3 роки за напрямом медицина, ветеринарія)
ІІ цикл
Спеціаліст, диплом спеціаліста 1-1,5 роки (60-90 ЄКТС);
(5-6 років за напрямом медицина, ветеринарія (300-360 ЄКТС))
Базова вища освіта Бакалавр, диплом бакалавра 3-4 роки (180-240 ЄКТС)

(2-3 роки на основі диплома молодшого спеціаліста)

І цикл
Неповна вища освіта Молодший спеціаліст, диплом молодшого спеціаліста 2-3 роки (120-180 ЄКТС)
(3-4 роки на основі БЗСО)
короткий цикл І циклу
Професійно-технічна освіта Кваліфікований робітник, диплом 3 роки (на основі БЗСО)
1-1.5 роки (на основі ПЗСО)
Доступ до вищої освіти
Загальна середня освіта Повна загальна середня освіта (ПЗСО) атестат 2-3 роки
Базова загальна середня освіта (БЗСО) свідоцтво 5 років
Початкова загальна освіта 4 роки
Дошкільна освіта

Правове регулювання[ред.ред. код]

Основні Закони України, якими регулюється діяльність в освіті:

В 2002 в Україні прийнята Національна доктрина розвитку освіти[6]. Також розроблено та затверджено:

  • Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (МОН, АПН, 2004),
  • Положення про екстернатну форму навчання (МОН, 2008),
  • Концепція профільного навчання (МОН, 2009),
  • Положення про освітній округ (КМУ, 2010),
  • Положення про загальноосвітній навчальний заклад (КМУ, 2010),
  • Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (КМУ, 2011) та інші.

На урядовому рівні прийнято низку державних програм:

  • інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл на 2001—2003 роки;
  • інформатизації та комп'ютеризації професійно-технічних навчальних закладів на 2004—2007 роки;
  • інформатизації та комп'ютеризації вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації на 2005—2008 роки;
  • Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006—2010 роки;
  • «Я у світі» (2009—2010 рр.);
  • забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін (2005—2011 рр.);
  • Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2010—2012 роки;
  • розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року;-
  • розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року;
  • підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року;
  • розвитку професійно-технічної освіти на 2011—2015 рр.;
  • впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» (2011—2015 рр.);
  • «Шкільний автобус» на 2011—2015 рр.;
  • розвитку українського села на період до 2015 року[7].

Сучасні навчальні заклади[ред.ред. код]

Дошкільне виховання[ред.ред. код]

Дошкільні заклади освіти[8]
Всього на кінець року, одиниць приватної формами власності, одиниць державної формами власності, одиниць комунальної формами власності, одиниць Кількість дітей, що відвідували ДЗО, осіб Охоплення дітей ДЗО, % до дітей відповідного віку Наявність місць в ДЗО, одиниць Наповнюваність ДЗО, дітей на 100 місць
2000 16 347 5 632 1 206 9 509 983 001 37,0 1 117 415 88
2002 15 304 3 211 500 11 581 973 535 48,0 1 059 801 92
2004 14 914 1 532 331 13 051 996 481 49,0 1 040 433 96
2006 15 080 911 236 13 933 1 080 882 54,0 1 062 975 102
2008 15 414 611 202 14 601 1 194 546 57,0 1 110 408 108

Загальноосвітня школа[ред.ред. код]

Учні у денних загальноосвітніх навчальних закладах[9]
Всього I ступеню II ступеню III ступеню Гімназії Ліцеї Навч.-виховні комплекси Школи для дітей з вадами розвитку Школи соціальної реабілітації
2000 6 646 521 77 056 678 434 5 293 303 167 133 97 212 264 662 68 721
2001 6 485 554 76 222 635 134 5 035 007 196 267 110 896 363 673 67 725 630
2002 6 236 700 72 079 591 655 4 793 067 214 929 122 563 374 790 67 057 560
2003 5 935 794 70 575 545 713 4 441 670 263 208 144 199 405 073 64 759 597
2004 5 626 189 69 659 511 798 4 141 936 281 357 160 811 397 445 62 659 524
2005 5 301 373 65 058 464 773 3 861 507 305 186 161 847 382 027 60 562 413
2006 5 025 804 57 926 431 889 3 632 582 291 022 155 150 397 797 59 108 330
2007 4 767 984 54 890 399 449 3 386 812 292 806 155 031 412 597 66 171 228
2008 4 533 233 52 907 369 538 3 165 637 295 756 154 137 428 394 66 661 203

Професійно-технічна освіта[ред.ред. код]

Заклади професійно-технічної освіти[10]
Кількість закладів, одиниць Кількість учнів, осіб Прийнято учнів, осіб Випущено кваліфікованих робітників, осіб
2000 970 524 629 307 265 266 757
2002 962 501 880 310 999 282 388
2004 1 011 507 270 327 611 283 440
2006 1 021 473 751 303 651 289 275
2008 1 018 436 661 283 204 265 126

Вища освіта і вищі навчальні заклади[ред.ред. код]

Заклади вищої освіти[11]
I-II рівень акредитації III—IV рівень акредитації
Кількість закладів, одиниць Кількість студентів, осіб Прийнято студентів, осіб Випущено спеціалістів, осіб Кількість закладів, одиниць Кількість студентів, осіб Прийнято студентів, осіб Випущено спеціалістів, осіб
2002 667 582 855 203 665 155 542 330 1 686 912 408 639 356 743
2004 619 548 466 182 224 148 184 347 2 026 726 475 222 316 223
2006 570 468 029 151 178 137 949 350 2 318 553 507 683 413 638
2008 528 399 332 114 373 118 055 353 2 364 541 425 241 505 203

Бібліотеки[ред.ред. код]

Бібліотечний фонд[12]
Тисяч примірників Примірників на 100 осіб
Всього місто село Всього місто село
2000 343 016,9 191 610,4 151 406,5 693 569 956
2002 339 186,3 185 917,0 153 269,3 707 575 978
2004 333 303,0 184 882,7 148 420,3 705 578 972
2006 323 654,6 178 432,4 145 222,2 694 562 977
2008 352 293,8 210 437,1 141 856,7 763 666 975
Кількість масових та універсальних бібліотек[13]
Всього місто село
2000 20 722 5 032 15 690
2002 20 380 4 890 15 490
2004 19 960 4 830 15 130
2006 19 751 4 705 15 046
2008 20 628 5 549 15 079

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]