Осетини
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Осетини Ирæттæ |
|
|---|---|
 |
|
|
осетинські жінки за роботою, ХІХ ст.
|
|
| Загальна кількість | понад 700 тис. осіб |
| Найбільші розселення |  Росія:Північна Осетія — Аланія  Грузія:Південна Осетія  Туреччина |
| Мова | осетинська, грузинська, російська |
| Релігія | християни, мусульмани-суніти |
| Близькі народи | іранські народи |
Осети́ни (осет. ирæттæ, алани) — давній іранський народ Північного Кавказу.
Зміст |
[ред.] Територія проживання і чисельність
Осетини живуть в історичній області Осетія (Аланія). На даний момент територіально це 2 національні автономії — Республіка Північна Осетія — Аланія в складі РФ та самопроголошена держава Південна Осетія. Як і діаспори багатьох кавказьких народів, сформовані наприкінці ХІХ ст. після російсько-кавказьких воєн, значна осетинська община проживає на території Туреччини.
Чисельність осетинів у Росії становить 515 тис. осіб (перепис 2002[1]); у Грузії — у Південній Осетії понад 65 тис. осіб (1989[2]), на решті території Грузії — 38 028 осіб (перепис 2002 року); у Туреччині — понад 100 тис. осіб (оцінка, 1990-і рр.)
Таким чином, загальна чисельність осетинів становить понад 700 тис. осіб (оцінка, 1990-і).
[ред.] Етнічна історія і основні субетноси
Сучасні осетини походять від аланів, одного з сарматських племен. Біля 200 р. н. е., алани лишились єдиним сарматським племенем, що зберегли свою культуру, перед лицем готської навали, — їм вдалося створити державне утворення у міжріччі Дону і Волги.
Між 350 і 374 рр. н. е. гунни знищили Аланське царство, але у VIII ст. централізована Аланія виникла у північній території Кавказу, на землях теперішньої Черкесії та Північної Осетії. Вигідне положення Аланії на Великому Шовковому шляху сприяли піднсенню держави, яка у період розквіту Х—ХІ століть являла собою централізовану монархію і становила значну регіональну потугу. За сучасності спадщина Аланії є питанням суперечок між адигськими народами і осетинами.
У ХІІІ ст. Аланія впала під натиском монгольської навали. Аланів відтіснили з родючих долин на південь, у гірські ущелини Центрального Кавказу. На його північних відрогах утворились 4 великі спільноти, що відповідали племінному розподілу (Дігорське, Алагірське, Куртатінське, Тагаурське), на південних — велика кількість більш дрібних удільних територій, що перебували під впливом грузинських феодалів.
Саме тоді, у пізньому Середньовіччі почалось формування основних сучасних субетносів осетинів:
- Дігорці (дигорон) — найзахідніші осетини, що знаходились під впливом адигів (кабардинців), від яких, зокрема, сприйняли іслам. Зараз основними місцями проживання дігорців є 2 райони у Північній Осетії (Дігорський та Ірафський). Мусульманами є лише частково дігорці Ірафського району.
- Кударці — південна група осетинів, у грузинському регіоні Картлі. Після анексії Грузії Російською імперією в 1801 році, ця частина осетин сформувала Осетинський округ у складі Тифліської губернії (1846—1859), а вже за СРСР — у 1922 році отримала автономію в складі Грузинської РСР в якості Південної Осетії.
- Іронці (ирон) — група осетин-християн, землі яких, як і дігорців у 1774 році були приєднані до Російської імперії, а вже у 1920-х увійшли до складу новоствореної автономії в складі РРФСР Північна Осетія.
У XVIII—XIX ст.ст. почалось переселення частини осетинів у долини.
Південні осетини мають історичне протистояння з грузинами (1918—20), яке набуло особливого загострення в кінці 1980-х — на початку 1990-х рр., й з розпадом СРСР призвело до самопроголошення самостійності Південної Осетії. Підтримка сепаратизму осетинів також спровокувала Російсько-грузинську війну на початку серпня 2008 року.
Північні осетини брали участь в Осетино-інгушському конфлікті (1991—92).
[ред.] Мова і релігія
Осетинська мова належить до іранської групи індоєвропейської родини мов. Сучасна мова осетинів представлена 2 основними групами діалектів — іронська (Ірон) на Півніочі і Півдні Осетії та дігорська (Дігурон) на заході Північної Осетії, що мають подальше членування на субдіалекти (туальський, ксанський та ін.).
В основу літературної норми покладено іронський діалект, а не більш архаїчний дігорський.
Писемність осетинської мови — на основі кирилиці (з ХІХ ст.)
У ХІІ ст. осетини прийняли християнство під впливом Грузії і опосередковано Візантії. Деяка частина осетинів сприйняла пізніше іслам сунітського спрямування.
[ред.] Виноски
- ↑ Перепис населення РФ
- ↑ грузино-осетино-російський конфлікт і самопроголошення самостійності Південної Осетії крім значної еміграції, в першу чергу, грузин, також унеможливив проведення тут переписів населення. Останній такий відбувся ще за СРСР у 1989 році — тоді була зафіксована саме така кількість осетинів у республіці
 |
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
