Осика Леонід Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонід Михайлович Осика
Фото
Дата народження: 8 березня 1940(1940-03-08)
Місце народження: Київ
Дата смерті: 16 вересня 2001(2001-09-16) (61 рік)
Місце смерті: Київ
Професія: режисер, сценарист
Кар'єра: 19651993
Напрямок: поетичне кіно
Нагороди: Шевченківська премія
Державна премія України імені Олександра Довженка (2001)
IMDb: ID 0652673

Леоні́д Миха́йлович Оси́ка (19402001) — український режисер, сценарист. Один із представників «поетичного кіно». Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Народний артист України (1998).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Києві, у робітничій сім'ї. Закінчив 8 класів і в 15 років поїхав навчатись у художньо-театральне училище Одеси. Займався він там по класу художник-гример-портретист.

Закінчивши Одеське училище, Леонід намагався вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), але не пройшов за конкурсом. Повернувся до Києва і пішов працювати викладачем гриму в Інститут театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Згодом, прийшов лист з ВДІКу від режисера С. Герасимова. У ньому йшлося, що комісія не встигла вчасно розглянути роботи абітурієнтів, а прочитавши всі, С. Герасимов дуже зацікавився твором Леоніда й запросив взяти участь у конкурсних іспитах. Юнак приїхав до Москви, з успіхом склав іспити і був прийнятий на курс С. Герасимова.

Творче зростання Л. Осики було дуже стрімким. Зняв свою курсову роботу "Двоє", де в головній ролі виступила А. Лефтій (перша дружина режисера).

З 1965 року працював на кіностудії ім. О. Довженка.

У 1968 році створив абсолютний шедевр українського і світового кіно — "Камінний хрест", знятий за оповіданням Василя Стефаника.

У 1972 році виходить стрічка "Захар Беркут".

Режисер не залишив кіно добровільно, а тяжка недуга різко зменшила можливість творчої реалізації.

Могила Леоніда Осики

Помер 16 вересня 2001 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Родина[ред.ред. код]

  • Син — Дмитро, закінчив театральний інститут, бізнесмен.
  • Двоє синів-близнюків: Богдан та Олексій.

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

  • 2004: «Друг мій Льонька» — документальний фільм режисера Т. Золоєва (в телециклі «Обрані часом»).
  • В 2010 році дружина Світлана Князєва видала книгу до річниці 70-ліття від дня народження чоловіка під назвою «Такая вот жизнь и такое кино: по дневникам (1984–1994)». — Київ, 2010.

Фільмографія[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]