Оскар Табарес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Оскар Табарес
Óscar Wáshington Tabárez.jpg
Особові дані
Повне ім'я Оскар Вашингтон Табарес Сільва
Дата народження 3 березня 1947(1947-03-03) (67 років)
Місце народження Монтевідео, Уругвай
Прізвисько Маестро (ісп. El Maestro)
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1967–1971 Уругвай «Суд Америка»  ? (?)
1972–1973 Аргентина «Спортіво Італьяно»  ? (?)
1975 Уругвай «Монтевідео Вондерерс»  ? (?)
1976 Уругвай «Фенікс»  ? (?)
1976–1977 Мексика «Пуебла»  ? (?)
1977–1979 Уругвай «Белья Віста»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Позиція
1980–1983 Уругвай «Белья Віста» (мол.)
1983 Уругвай Уругвай U-20
1984 Уругвай «Данубіо»
1985–1986 Уругвай «Монтевідео Вондерерс»
1986–1987 Уругвай Уругвай U-20
1987 Уругвай «Пеньяроль»
1988 Колумбія «Депортіво Калі»
1988–1990 Уругвай Уругвай
1991–1993 Аргентина «Бока Хуніорс»
1993–1994 Уругвай «Пеньяроль»
1994–1995 Італія «Кальярі»
1996 Італія «Мілан»
1997–1998 Іспанія «Реал Ов'єдо»
1999 Італія «Кальярі»
2000–2001 Аргентина «Велес Сарсфілд»
2001–2002 Аргентина «Бока Хуніорс»
2006– Уругвай Уругвай

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Оскар Табарес (ісп. Óscar Tabárez, * 3 березня 1947, Монтевідео) — уругвайський футбольний тренер. Наразі[Коли?] очолює тренерський штаб національної збірної Уругваю. До початку тренерської роботи — футболіст, що грав на позиції захисника.

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду клубу «Суд Америка», в якій провів чотири сезони.

В подальшому, з 1972 по 1977 рік, грав у складі команд низки латинноамериканських клубів («Спортіво Італьяно», «Монтевідео Вондерерс», «Фенікс» та «Пуебла»), у жодному з яких особливих успіхів не досяг.

Завершив професійну ігрову кар'єру в уругвайському «Белья Віста», за команду якого виступав протягом 1977—1979 років.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Завершивши виступи на футбольному полі залишився у клубі «Белья Віста», де 1980 року почав працювати тренером молодіжної команди, одночасно навчаючись на тренерських курсах. Оскільки робота тренера молодіжної команди не забезпечувала необхідного рівня доходу, Табарес був змушений також влаштуватися працювати шкільним вчителем, до 1985 року ця робота була основним джерелом його доходів[1].

1983 року працював з молодіжної збірної Уругваю, протягом 1984–1986 років очолював команди клубів «Данубіо» та «Монтевідео Вондерерс», після чого знову був головним тренером уругвайської «молодіжки».

Перший тренерський успіх прийшов до Табареса 1987 року, в якому він очолив команду уругвайського клубу «Пеньяроль» та привів її до перемоги у тогорічному розіграші Кубка Лібертадорес. Наступний рік тренер провів у Колумбії, де працював з «Депортіво Калі».

Того ж 1988 року отримав пропозицію очолити національну збірну Уругваю. Спеціаліст готував «селесте» до фінальної частини чемпіонату світу 1990 року, де вивів команду до стадії 1/8 фіналу, на якій уругвайці поступилися господарям фінального турніру, збірній Італії.

1991 року повернувся до клубної роботи, прийнявши команду аргентинського «Бока Хуніорс», наступного року здобув з цією командою титул чемпіона Аргентини. У 1993–1994 роках знову очолював уругвайський «Пеньяроль».

У 1994 році перебрався до Європи, де до 1999 працював з командами клубів «Кальярі», «Мілан» та «Реал Ов'єдо». На початку 2000-х очолював команди аргентинських «Велес Сарсфілд» та «Бока Хуніорс».

Збірна Уругваю (2006-)[ред.ред. код]

2006 року Табарес, який на той час вже декілька років відпочивав від тренерської роботи, знову став головним тренером національної збірної Уругваю. Першим великим турніром для «селесте» після повернення Табареса став Кубок Америки 2007 року, на якому уругвайці задовільнилися четвертим місцем. Втім вже чотирма роками пізніше, на Кубку Америки 2011, очолювана Оскаром Табаресом команда уп'ятнадцяте в своїй історії стала континентальним чемпіоном. Роком раніше, на футбольних полях Південно-Африканської Республіки, де проходила фінальна частина чемпіонату світу 2010 року, збірна Уругваю дійшла до півфіналу, після поразки в якому від збірної Нідерландів поступилася у «малому фіналі» збірній Німеччини, зайнявши таким чином підсумкове четверте місце.

2012 року Табарес також працював з олімпійською збірною Уругваю, яка не змогла подолати груповий етап футбольного турніру лондонської Олімпіади.

З головною збірною Уругваю Табарес 2013 року брав участь у тогорічному розіграші Кубка конфедерацій, на якому «селесте» фінішували четвертими. Того ж року уругвайці вирішили завдання потрапляння до фінальної частини чемпіонату 2014 року. Щоправда, зайнявши лише п'яте місце у кваліфікаційному турніру КОНМЕБОЛ, вони мали здобувати путівку на мундіаль у раунді плей-оф, де без особливих проблем здолали представника АФК збірну Йорданії.

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Командні (як тренера)[ред.ред. код]

«Пеньяроль»: 1987
«Бока Хуніорс»: Апертура 1992
Уругвай: 2011

Особисті[ред.ред. код]

2010, 2011
  • Найкращий тренер року у світі за версією IFFHS:
2011
  • Чемпіон спорту ЮНЕСКО — з січня 2012 року, став лише другим представником футболу (після Пеле) у цьому списку спортсменів, відзначених за їх внесок у популяризацію фізичної культури і спорту у світі.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]