Осман III
| Осман III осман. عثمان ثالث |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| 1754–1757 | |||
| Попередник: | Махмуд I | ||
| Спадкоємець: | Мустафа III | ||
| Віросповідання: | іслам, сунізм | ||
| Народження: | 2 січня 1699 | ||
| Смерть: | 3 жовтня 1757 (58 років) Константинополь |
||
| Батько: | Мустафа II | ||
| Мати: | Шехсувар Валіде Султана | ||
| Автограф: |  |
||
Осма́н III (осман. عثمان ثالث, тур. Üçüncü Osman) (2 січня 1699 — 30 жовтня 1757) — султан Османської імперії (1754–1757). Син султана Мустафи II та українки (або сербки[1]) Шехсувар Валіде Султани, брат Махмуда I.
Народився Осман III в палаці у Едірне. У віці 5 років був відправлений в ізоляцію до палацу Топкапі, де провів 51 рік.[2] (так званій «Клітці»). Там він піддавався смертельній небезпеці, оскільки життя Османа залежало від його впливовіших родичів. Після смерті свого старшого брата Махмуда I отримав владу. Життя у фактичному ув'язнення погано відбилося інтелекту й характеру нового султана імперії — Осман був деспотичним правителем та страждав від комплексу неповноцінності. Він ненавидів музику і все, що з нею пов'язано, тому вигнав з свого палацу всіх музикантів. Був ініціатором перепису цінних манускриптів, переданих до мавзолею Еюб Султан[3]. Також Осман III дуже не любив жінок, особливо жіноче товариство. Він навіть носив підковане гвіздками взуття, щоби служниці розбігалися, почувши наближення монарха.
За три роки правління Османа в країні змінилося семеро великих візирів. Майно страчених візирів надходило до держаної казни або в особисте майно султана. Султан був нетерпимим до християн і юдеїв. Їм було наказано носити спеціальні знаки на одязі. Осман III помер 1757 року від наслідків інсульту. Похований в могилі біля султана Махмуда.
