Основні оксиди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Осно́вні окси́ди — група оксидів, які проявляють осно́вні властивості і можуть бути отримані розкладанням відповідних основ. Вони утворюються тільки металами з низькою валентністю (не вище II): сюди належать представники 1, 2, 11 та 12 груп періодичної системи елементів.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Оксид міді(II)

Осно́вні оксиди при взаємодії з кислотами чи кислотними оксидами, а також з амфотерними оксидами реагують з утворенням солей. Вони не взаємодіють з іншими осно́вними оксидами.

\mathrm{ CuO + 2HCl \rightarrow CuCl_2 + H_2O}
\mathrm{ CaO + CO_2 \rightarrow CaCO_3}
\mathrm{ Na_2O + ZnO \rightarrow Na_2ZnO_2}

Більшість осно́вних оксидів з водою безпосередньо не реагують, за винятком оксидів лужних і деяких лужноземельних металів, які при взаємодії утворюють гідроксиди:

\mathrm{ K_2O + H_2O \rightarrow 2KOH}
\mathrm{ MgO + H_2O \xrightarrow{100-125^oC} Mg(OH)_2 }

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
  • Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., испр./Р. А. Лидин, В. А. Молочко, Л. Л. Андреева; Под ред. Р. А. Лидина. — М.: Химия, 2000. 480 с.: ил. — ISBN 5-7245-1163-0.
Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.