Особисте зобов'язання
Особисте зобов'язання — запобіжний захід, що полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого обов'язку виконувати покладені на нього слідчим суддею зобов'язання. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їхнього невиконання до нього може бути застосований жорсткіший запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, — прокурор.
Особисте зобов'язання є зміненою версією підписки про невиїзд, від якої відрізняється насамперед більшою кількістю можливих обмежень.[1]
Особисте зобов'язання тягне за собою покладення на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
- пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фоміна, Т.Г. (2018). Особисте зобов’язання: процесуальна характеристика та практика застосування. Вісн. Нац. акад. прав. наук України. 25 (2): 41—54.
Див. також[ред. | ред. код]
| ||||||||