Оссіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Оссіан (англ. Ossian), правильно Ойсін (ірл. Oisin) — легендарний ірландський бард ІІІ століття, персонаж чисельних ірландських легенд, міфів, історичних переказів так званого феніанського циклу скел (ірландських саг). Постать Оссіана стала особливо популярною в європейському мистецтві після містифікації шотландського поета Джеймса Макферсона, який заявив, що ним були знайдені давні вірші Оссіана, які насправді, як вважається, написав сам Джеймс Макферсон від імені Оссіана.

Ойсін в ірландських легендах[ред.ред. код]

О́йсін (Оссіан) бачить уві сні свого батька Фі́нна (Фі́нгала) і його Фіа́́ну (фінни, фенії). Малюнок художника Жана Огюста Домініка Енгра

За давніми легендами, Ойсін був сином ірландського героя Фінна мак Кумала (Фінгала) (ірл. — Fionn mac Cumhaill) і його дружини Садб, що жили в Ірландії у ІІІ столітті. Про них розповідається, зокрема в скелі «Переслідування Діармайда і Грайне».

Фінн мак Кумал та його син Ойсін були феніями — професійними воїнами, що в давній Ірландії становили окрему привілейовану касту. Доступ в цю касту був обмежений — бажаючий стати фенієм повинен був не тільки мати виняткові фізичні здібності, прости ряд важких випробувань, але і володіти поетичним мистецтвом — повинен був знати на пам'ять «всі 12 книг пісень». Функцією цього військового стану був захист Ірландії від зовнішніх ворогів, які періодично здійснювали напади на Ірландію з берегів Альби (нинішньої Шотландії) та Британії. Крім того, в ті часи існувала загроза захоплення Ірландії Римською імперією. Але верховні королі Ірланії, місцеві королі васальних королівств, вожді кланів були незадоволені існуванням такої касти з чисельними привілеями — вони мусили обмежувати свою владу. У ІІІ столітті верховний король Ірландії Кайрбре Ліфехайр (ірл. — Cairbre Lifechair) (245–272 роки правління) почав проти феніїв війну. У той час ватажком феніїв був Ойсін.

У скелі «Битва Гавра» говориться, що верховний король Кайрбре Ліфехайр прогнівався на Фінна і феніїв, вирішив, що забагато влади і впливу має ця організація воїнів в Ірландії. Скликав він представників різних земель і племен Ірландії і наказав їм «пригадати все зло яке вчинили проти них фенії, всі приниження і податки якими фенії їх обложили». І потім заявив: «Нехай я помру, але більше не буде так. Ірландія повинна бути вільна від феніїв». Потім зібрав військо і пішов на феніїв війною.

Але перед тим він запросив до себе одного з ватажків феніїв — Осгара. По дорозі до короля Осгар зустрів жінку з сідів, яка прала в річці закривавлений одяг. На запитання Осгара: «Чи переш ти цей одяг для мертвих?» Жінка відповіла: «Незабаром будуть кружляти над тобою круки на полі битви.» І пророчила, що судилось Осгару в тій битві вбити дев'ятсот воїнів і смертельно поранити короля. Король Кайрбре зустрів Осгара удавно привітно, влаштував бенкет, а потім запропонував Осгару помінятися списами, на що Осгар рішуче відмовив і покинув королівський палац. До феніїв прибув гонець короля, який повідомив, що король надалі відмовляється платити феніям за їх службу. Фенії і військо короля зійшлися в битві під Гавре (ірл. — Gabhra). На боці короля було військо королівств Коннахту, Уладу, а також вождь Голл мак Морна (ірл. — Goll mac Morna) і його прибічники. Феніїв підтримали королівство Мюнстер (Муму) та плем'я дессі. У битві загинули як ватажок фенів Осгар так і верховний король Ірландії Кайрбре Ліфехайр. Всіх загиблих урочисто поховали — ватажкам феніїв вирили могили які виривали тільки королям. Після цієї кровопролитної битви, в якій заганув весь цвіт ірландського воїнства військова організація феніїв занепала і незабаром останні фенії загинули. Останніми феніями були Кайлте мак Ронань (ірл. — Caílte mac Rónáin) і Ойсін мак Фінн (Oisín mac Fionn).

Народні легенди та казки оспівали Ойсіна та його батька Фінна як улюблених героїв, ідеальних воїнів прекрасного минулого Ірландії. Згідно легенд Ойсін потрапив у сід — країну Вічно Юних і перебував там кілька сотень років, а потім повернувся в світ людей в часи святого Патріка.

Цікаво, що в найбільш давніх легендах він не згадується як поет. Поетом називається його брат Фергус Солодка Мова.

Вірші Оссіана, опубліковані Джеймсом Макферсоном[ред.ред. код]

Джеймс Макферсон, худ. Дж. Рейнолдс, до 1792 р.

У середині XVIII століття опублікував переклади віршів і пісень Оссіана англійською мовою, які належали (за його словами) давньому ірландському поету та барду Оссіану, що жив у ІІІ столітті. Обставини публікації були наступні:

Восени 1759 року в курортному містечку Моффате на півдні Шотландії поет-початківець Джеймс Макферсон, що працював тоді вихователем (гувернером) 11-річного Томаса Грема познайомився з Джоном Хоумом (John Home) — автором відомої в той час трагедії «Дуглас». Розмови між ними йшли про давню шотландську поезію. Макферсон заявив, що в нього є кілька зразків давньої поезії. Хоум не володів гельською мовою — давньою шотландською мовою, що була тотожна північному (ольстерському) діалекту ірландської мови. Він попросив Макферсона перекласти йому ці вірші, щоб він мав змогу ознайомитись з давньою кельтською поезією. Макферсон приніс йому переклади. Ці вірші настільки вразили Хоума, що він поспішив показати їх своїм друзям в Едінбурзі — філософу Девіду Юму, Генрі Хоуму, історику Вільяму Робертсону, економісту Адаму Сміту, що в ходили у так званий гурток Х'ю Блера. Блер був настільки вражений віршами, що запросив Макферсона і попросив його перекласти всі давні вірші, які у нього є. У результаті цього у 1760 році у Едінбурзі вийшла друком книжка «Уривки стародавніх віршів, зібрані у гірських районах Шотландії в перекладі з гельської або ірландської мови». Книжка містила 15 великих уривків віршів чи то поем. Книга мала величезний успіх. У тому ж році було здійснене друге видання. У передмові, яку написав Блер, було висловлене припущення, що ці вірші є уривками великого епічного твору про феніїв та війни Фінгала і описують події ІІІ століття. Блер переконав Макферсона залишити посаду вчителя і вирушити в гори Шотландії в пошуках давніх легенд, пісень та поезій. Після того як були знайдені необхідні кошти, Макферсон вирушив у подорож по графствам Перт, Аргайл, Инвернесс, по островам Скай, Саут-Віст, Норт-Віст та Бенбек'юла, що входять до Гебридських островів, післе чого в жовтні він приїхав до Рутвена. Потім він здійснив другу подорож на узбережжя графства Аргайл та острова Малл.

Повернувшись у 1761 році в Едінбург, Макферсон заявив, що йому «пощастило знайти майже повну поему, справжній епос про Фінгала. Давнина її встановлюється легко, вона перевершує все, що написане цією мовою, і, можна вважати, не поступається і більш досконалим творам написаним у цьому ж стилі, які є в інших народів». Блер організував збір коштів на друк цієї поеми — переклад був опублікований у Лондоні у 1761–1762 роках під назвою «Фінгал, давня епічна поема у шести книгах, разом з кількома іншими поемами Оссіана, сина Фінгала. Переклад з гельської мови здійснений Джеймсом Макферсоном.» Не дивлячись на високу ціну, книга була швидко розкуплена, потрібно було наступне видання, яке відбулось у 1762 році. Через рік зявився наступний том — «Темора».

Таким чином, до 1763 року Макферсон опублікував дві великі поеми Оссіана — «Фінгал» та «Темора» та 21 малу поему. Після цього Макферсон зайнявся політичною діяльністю, виступав як історик і памфлетист. У 1765 році вийшла друком нова книга поем Осіана — тих самих, тільки в новій редакції і в новому поліграфічному оформленні. У 1773 році Макферсон здійснив ще одне видання «Поем Оссіана» зі значними стилістичними правками. Поеми були розміщені в історичній послідовності:

І том: «Кат-лода», «Комала», «Карік-тура», «Картон», «Ойна-морул», «Кольнадона», «Ойтона», «Крома», «Кальтон та Кольмала», «Битва з Каросом», «Катлін з Клути», «Сульмала з Лумону», «Війна Ініс-тони», «Пісні з Сельми», «Фінгал», «Лаемой», «Дар-тула», «Смерть Кухулина», «Битва при Лорі»;

ІІ том: «Тенора», «Конлат та Кутона», «Бератон».

Після цих публікацій від Макферсона стали вимагати показати або опублікувати оригінали записів цих поем і пісень записані гельською мовою. Макферсон відкладав це, посилаючись на зайнятість. Тести цих поем гельською мовою були опубліковані у 1807 році вже після смерті Макферсона. Але дослідники заявили, що ці тексти написані на сучасній гельській (шотландській) мові з чисельними англійськими словами і виглядають як переклад опублікованих раніше поем з англійської мови на гельську. Тому ці поеми стали вважатися містифікацією.

Поеми Оссіана в європейській культурі[ред.ред. код]

Оссіан, Франсуа Паскаль Симон Жерар, поч. XIX ст.

Опубліковані поеми Оссіана мали величезний вплив на дослідження епосу європейських народів і на європейську літературу та культуру загалом, не зважаючи на те, що вони були оголошені містифікацією. Як в епоху середньовіччя кельтські легенди про короля Артура та лицарів круглого столу були дуже поширені в Європі і справили величезний вплив на європейську культуру, так і в ХІХ столітті кельтська культура стала дуже популярною в Європі завдяки публікаціям поем Оссіана. І то не тільки зміст, але і стиль. Якщо в легендах про короля Артура це культ лицарства, благородства, культ прекрасної дами, то в поемах Оссіана це культ таємничого, загадкового, елегійні настрої, романтизм.

В Англії поеми Оссіана мали сильний вплив на Вальтера Скотта, поетів Озерної Школи, Байрона. У Німеччині Клопшток, Гердер, поети школи «Бурі і натиску» були під сильним впливом поем Оссіана. Навіть Гете від імені свого героя Вертера писав: «Оссіан витіснив з мого серця Гомера.»

Італійський переклад поем Оссіана супроводжував Наполеона Бонапарта у всіх його походах. Художники Жерар, Жироде, Енгр малювали картина на сюжети поем Оссіана.

Джерела[ред.ред. код]

  • James Macpherson's Fragments of ancient poetry (1760). In diplomatischem Neudruck mit den Lesarten der Umarbeitungen, herausgegeben von Otto L. Jiriczek. Heidelberg, 1915.
  • James Macpherson's Ossian. Faksimile-Neudruck der Erstausgabe von 1762/63 mit Begleitband: Die Varianten. Herausgegeben von Otto L. Jiriczek. Bd I–III. Heidelberg, 1940.
  • А. Д. Поэмы древних бардов. — СПб., 1788.
  • Оссиан, сын Фингалов, бард третьего века: гальские (иначе Эрские, или Ирландские) стихотворения, чч. 1—2, М., 1792; изд. 2-е, чч. 1—2, СПБ, 1818.
  • Поэмы Оссиана Джеймса Макферсона. Исследование, перевод и примеч. Е. В. Балобановой. Изд. журн. «Пантеон литературы», СПБ, 1890; Изд. «Русская классная биб-ка», СПБ, 1893.
  • Джеймс Макферсон. Поэмы Оссиана. Издание подготовил Ю. Д. Левин. Л., «Наука», 1983.
  • Введенский Д. Н. Этюды о влиянии оссиановской поэзии в русской литературе. Нежин, 1916. 111 с.
  • Маслов В. И. Оссиан в России. (Библиография). Л., 1928, 65 с.
  • Маслов В. И. К вопросу о первых русских переводах поэм Оссиана-Макферсона, «Сб. статей в честь акад. А. И. Соболевского…», под редакцией В. Н. Перетца, Л., 1928 (сборник Отделения русского языка и словесности Академии наук СССР, т. CI, № 3)
  • Иезуитова Р. Поэзия русского оссианизма. — Рус. лит., 1965, с. 53-74.
  • Смиренский Б. В. Поэмы Оссиана // Смиренский Б. Перо и маска: [Сборник новелл о литературных выдумках и мистификациях, необычных по форме и фантастических по содержанию]. — М.: Московский рабочий, 1967. — 144 с.
  • Левин Ю. Д. Оссиан в русской литературе: Конец XVIII — первая треть XIX века / Отв. ред. академик М. П. Алексеев. Академия наук СССР. Институт русской литературы (Пушкинский Дом). — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1980. — 208, [4] с. — 7 550 экз. (обл.)
  • Левин Ю. Д. Оссиан в России // Джеймс Макферсон. Поэмы Оссиана. Л., «Наука», 1983.
  • Оссиан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890–1907.
  • Оссиан // Литературная энциклопедия: В 11 т. — М., 1929–1939.
  • Корнилова Н. В. Оссиан // Краткая литературная энциклопедия. В 9-ти томах / Глав. ред. А. А. Сурков. — М.: Советская энциклопедия, 1968. — Т. 5. — С. 485–486. — (Энциклопедии, словари, справочники).