Останнє танго в Парижі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Останнє танго в Парижі
Ultimo Tango a Parigi
Last tango in Paris.jpg
Жанр драма
мелодрама
еротика
Режисер Бернардо Бертолуччі
Продюсер Альберто Гримальді
Сценарист Бернардо Бертолуччі, Франко Аркаллі, Аньєс Варда
У головних
ролях
Марлон Брандо, Марія Шнайдер
Оператор Вітторіо Стораро
Композитор Гато Барб'єрі
Дистриб'ютор  United Artists
Тривалість  116 хв.
Мова  англійська, французька
Країна  Італія Італія
Франція Франція
Рік  1972
Дата виходу  14 жовтня 1972 (New York Film Festival)

15 грудня 1972

IMDb ID 0070849
Кошторис  1,250,000 $
Касові збори  96,301,534 $

«Останнє танго в Парижі» (італ. Ultimo Tango a Parigi) — еротична драма режисера Бернардо Бертолуччі за мотивами роману Роберта Еллі, що вийшов на екрани в 1972 році.

Опис фільму[ред.ред. код]

Він, Поль, - 45-річний американець, який живе в Парижі, важко переживає самогубство дружини. Вона, Жанна, - приваблива 20-річна парижанка, заручена з молодим кінорежисером, що знімав фільм з нею в головній ролі про життя жінки. Вони знайомляться в квартирі, що збиралися обоє винаймати, яка потім перетворилась на їх притулок, де стерлись імена, соціальні статуси, минуле й існували тільки він і вона - чоловік і жінка. Їх відносини не зобов'язують, але їх нестабільність й невизначеність дратують головну героїню. В кінці фільму таємничість стерто, слова кохання промовлені в ресторані, де вони танцюють останнє танго. Проте правда все спотворює. Вона розуміє, що майбутнього в них не буде й намагається втекти від нього. Поль наздоганяє Жанну в її квартирі, питається про її ім'я, а вона вбиває його з револьвера свого батька.

У ролях[ред.ред. код]

  • Марлон Брандо
  • Марія Шнайдер
  • Жан-П'єр Лео
  • Массімо Джіротті
  • Катрін Аллегре
  • Марія Мічі
  • Мішель Гахаган
  • Марі-Елен Брейя
  • Катрін Брейя
  • Люс Маркан
  • Лаура Бетті
  • Жан-Люк Бідо

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Початково Бертолуччі змонтував версію тривалістю біля 4 годин
  • Більша частина реплік Пола — імпровізація Брандо.
  • Сцена «зґвалтування Святого Сімейства» стала першою у великому (непорнографічному) кіно сценою анального сексу і одночасно першою сценою відвертого богохульства в кольоровому кіно (з часів чорно-білих фільмів Бунюеля).

Театральна вистава[ред.ред. код]

Київський театр "Сузір'я" зробив театральну постанову «Останнє танго в Парижі». Прем'єра відбулася 26 листопада 2008.[1]

  • Сценічна версія - Наталія Грабовська
  • Сценографія та костюми - Валентина Кузьмічова
  • Пластичне рішення - Яна М'яснікова

Дійові особи та виконавці:

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.suzirja.org.ua/ukr/plays/ostannye_tango.html