Останній самурай (фільм, 2003)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Останній самурай
The Last Samurai
Ostannia samurai.jpg
Жанр Драма
Пригоди
Режисер Едвард Цвік
Продюсер Том Круз
Том Енгельман
Маршал Херсковіц
Скотт Крупф
Пола Вагнер
Едвард Цвік
Сценарист Джон Логан
Едвард Цвік
Маршал Херсковіц
У головних
ролях
Ватанабе Кен
Том Круз
Оператор Джон Тол
Композитор Ганс Ціммер
Кінокомпанія Warner Bros. Pictures
Тривалість  160 хв.
Мова  англійська
японська
французька
Країна  США США
Японія Японія
Нова Зеландія
Рік  2003
IMDb ID 0325710
Кошторис  140 млн. $
Касові збори  456 758 981 $

Останній самурай (англ. The Last Samurai) — історична драма Едварда Цвіка за романом Джона Логана про пригоди американського офіцера в Японії часів реставрації Мейдзі. 4 номінації «Оскар», а також 15 нагород і 39 номінацій.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Фільм був розроблений сценаристом та режисером Вінсентом Вардом. Вард став виконавчим продюсером цього фільму — працюючи над його створенням майже чотири роки і після запрошення декількох режисерів (Коппола, Вейр), Едвард Цвік зацікавився ним. Створення фільму взяв на себе Цвік і знімав його в рідній країні Варда — Новій Зеландії.

Зірка багатьох фільмів, Том Круз, (він є також співпродюсером цього фільму), грає роль американського солдата Натана Олгрена, особисті та емоційні конфлікти якого призвели до контакту із самураями у період Реставрації Мейдзі в Японії 1876—1877 років. У фільмі також головні ролі грають актори Ватанабе Кен, Тімоті Спол, Біллі Коннолі та Тоні Голдвін.

Сценарій фільму заснований на реальних подіях — Сацумському повстанні 1877 року під проводом Сайґо Такаморі, а також історії життя Жюля Брюне, капітана французької армії, котрий воював пліч-о-пліч з Еномото Такеакі на початку громадянської війни в Японії 18681869 років. Історична роль вестернізації Японії, яку проводили Великобританія, Нідерланди та Франція, у фільмі дещо перекладена на плечі Сполучених Штатів. Ці деталі, персонажі у фільмі та реальна історія спрощені задля покращення сюжету; фільм не має на меті дублювати історію.

Останній самурай отримав хороші відгуки, а також загальні касові збори в $456 мільйонів. Окрім цього, він був представлений у сімох номінаціях, включаючи «Оскар», Золоті глобуси та National Board of Review.

Історичний фон подій[ред.ред. код]

Могила Сайго Такаморі та частини його бойових соратників у Кагосімі, Японія. Поштова листівка, близько 1910

24 вересня 1877 відбувся останній бій (Битва при Сіроямі) зведених сил повстанців проти об'єднаних імператорських сухопутних сил і підрозділів морської піхоти (всього 30.000 осіб), підтриманих кораблями імператорського флоту. При співвідношенні сил 60: 1 не на користь повсталих з 400 воїнів, яких Сайго Такаморі повів у бій проти імператорських військ, в живих залишилося близько 40 самураїв та тяжкопоранений Сайго, який зумів здійснити ритуальний обряд «сеппуку». Останні живі самураї кинулися в атаку на урядові війська, проте всі були знищені вогнем кулеметів Гатлінга. Смерть Сайго була оповита численними легендами, деякі з них його смерть піддавали сумніву, навіть передрікали його швидке повернення. Імператор Мейдзі, прагнучи не порушувати природну прихильність населення країни до видному борцю за традиційні цінності та національні традиції Японії, а також бажаючи об'єднати націю, 22 лютого 1889 визнав мужність Сайго та посмертно його помилував. В Кагосімі, рідному місті Сайго Такаморі, в пам'ять про останній безстрашного самурая була встановлена ​​статуя (нині територія центрального міського парку), а сам він і його полеглі в битві воїни були поховані на міському кладовищі Нансі (яп. 南 洲 墓地) [1].

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Harald Pöcher. Kriege und Schlachten in Japan, die Geschichte schriebe. Von den Anfängen bis 1853. Reihe: Militärgeschichte. — Berlin: Lit Verlag, 2011. — P. 54. — 106 p. — ISBN 978-3-643-50082-3. (нім.) (Перевірено 7 липня 2012)