Остеогенна саркома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Остеогенна саркома
Osteosarcoma.jpg
Мікрографія остеосаркоми
МКХ-10 C40-C41
МКХ-О: M9180/3
OMIM 259500
DiseasesDB 9392
MedlinePlus 001650
eMedicine ped/1684 orthoped/531

radio/504 radio/505

MeSH D012516

Остеогенна саркома, також Остеосаркома — злоякісна пухлина, що походить з власне кісткової тканини, за гістологічною будовою поділяється на остеогенну саркому, хондросаркому, фіброміксосаркому, міксосаркому, міксохондросаркому тощо.

Остеогенна саркома містить маси диференційованої міжклітинної речовини, завжди є поодинокою, що важливо з точки зору диференціації. Характерним є швидкий, постійно прогресуючий ріст, постійний самовільний біль в зоні ураження, гіпертермія, гематогенне метастазування переважно в легені.

Форми захворювання[ред.ред. код]

Розрізняють остеобластичну, остеолітичну та змішану форму захворювання.

Переважає остеолітична форма, для якої характерне вогнище розплавлення кістки з нечіткими та нерівними контурами, що дуже швидко збільшується в розмірах у всіх напрямках, у нижній щелепі може давати симптом «піднятого дашка», часто поширюється на оточуючі м'які тканини, тобто справжні розміри пухлини значно більші, ніж рентгенологічно діагностовані. З прогностичної точки зору дуже несприятливим є патологічний перелом.

Остеобластична форма зустрічається рідко, переважно у дітей, характеризується неправильної форми вогнищами склероза, розташованими у товщі кістки чи ближче до кортикального шару, який спочатку вибухає, а потім зникає. Ця форма ще більш злоякісна, ніж попередня, досить часто супроводжується голчастим («муфтоподібним») періостозом.

Для змішаної форми характерні обидва типи рентгенологічних змін, зустрічається вона найрідше.

Диференціювати слід з обмеженим хронічним остеомієлітом, еозинофільною гранульомою, субперіостальною гемангіомою, лімфангіоендотеліомою (пухлиною Юінга).

З інших форм саркоми, крім остеогеннної, слід виділити хондросаркому з причини її специфічної локалізації (суглобовий паросток нижньої щелепи), типу кісткової перебудови (остеоліз з множинними вкрапленнями вапна), типовою періостальною реакцією (осифікуючий періостоз), втягненням в патологічний процес скронево-нижньощелепового суглоба.

Література[ред.ред. код]

  • Черкасов Е. Ф. Радиационная гигиена. М.: Медицина, 1974.
  • Дергачёв А. И. Ультразвуковая диагностика заболеваний внутренних органов. М. 1995 г.
  • Зедгенидзе Г. А. Клиническая рентгено-радиология . — М.: Медицина, 1983. — Т.3. — С. 90 — 169, 272 — 323.
  • Милько В. І. Рентгенология. — К.: Вища школа, 1983. — С. 228 — 230, 233 — 236.
  • Бакланова В. Ф., Филиппкина М. А. Рентгенодиагностика в педиатрии. — 1988. — С. 265 — 266.