Остеохондроз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Остеохондроз
Osteochondritis dissecans pathology Danish sow.png
Патогістологічні зміни при остеохондрозі
 DiseasesDB     = 9320
МКХ-10 M42, M91-M93
МКХ-9 732
MeSH D010007

Остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічне ураження міжхребцевих дисків незапального характеру. Вперше термін «остеохондроз» запропонував німецький вчений Хільдебранд у 1933 році для визначення дегенеративних змін в міжхребцевих дисках. Наступні дослідження показали, що в окремих випадках більше страждають хребці, цей вид захворювання позначили як спондильоз (грецькою «спондилос» — хребець). В інших випадках хвороба вражає міжхребцеві диски, і її назвали дискоз. Але найбільш розповсюдженим залишився термін і назва остеохондроз.

Етіологія[ред.ред. код]

На даний час існує більше десяти теорій, які пояснюють початок розвитку остеохондрозу. Також більшість вчених сходяться на тому, що це може бути не один певний фактор, а комплекс причин, які призводять до хвороби. Основними з них є наступні:

  1. Генетична спадковість;
  2. Гормональні порушення;
  3. Вроджені аномаліі розвитку хребта (як поштовх для розвитку у подальшому остеохондрозу);
  4. Інші захворювання організму (дитячий церебральний параліч, поліомієліт, ревматоїдний артрит);
  5. Малорухомий, сидячий спосіб життя та роботи (водії, касири, оператори, офісні працівники);
  6. Навпаки, у людей важкої фізичної праці та тих, що постійно перебувають на ногах (шахтарі, сталевари, спортсмени, вчителі, лікарі, фармацевти);
  7. Вікові зміни організму.

Патогенез[ред.ред. код]

Рентгенівський знімок суглоба з типовими для остеохондрозу змінами

Сучасна людина веде малорухомий сидячий спосіб життя. Із всіх м'язових груп постійне навантаження мають тільки м'язи тулуба та шиї, які своєю невеликою, але постійною напругою зберігають та підтримують робочі та побутові положення організму. Коли втома наростає, м'язи тулуба та шиї вже не в змозі забезпечити амортизаційну функцію, яка переходить на структури хребта. При постійному навантаженні на хребет в ньому розвиваються дегенеративно-дистрофічні зміни, в першу чергу в міжхребцевих дисках. Дегенеративний процес починається в пульпозному ядрі міжхребцевого диска. Спочатку воно втрачає вологу та центральне положення, зморщується та розпадається на окремі сегменти. Фіброзне кільце диска втрачає форму, блиск, пружність. Воно жовтіє, стає нееластичним, сухим, в ньому з'являються тріщини та розриви. При наростанні дистрофічних змін в диску змінюється його висота. А внаслідок втрати пружності та еластичності під впливом фізіологічного навантаження відмічається звуження щілини між двома хребцями. Це одна з основних ознак остеохондрозу. При рухах тулуба можуть з'являтись зміщення тіл хребців по відношенню один до одного. Розвивається нестабільність хребцевого сегмента та в деяких випадках можуть виникати підвивихи в хребцевих суглобах. Зниження амортизаційної функції м'язів потребує підвищення опірної функції хребта. У зв'язку з цим по краях хребців у різних напрямках можуть утворюватись кісткові розростання — остеофіти. З одного боку їх можна роздивлятись як позитивну компенсаторну реакцію, яка покращує опорну функцію хребта, але, з іншої — коли остеофіти спрямовані в задньобокові відділи, вони можуть здавлювати нервові корінці та артерії, від яких живиться спинний мозок.

Симптоматика[ред.ред. код]

Клінічні прояви остеохондрозу численні та залежать від локалізації процесу, ступеню порушень, фізичного розвитку хворого. Остеохондроз буває шийний, грудний та поперековий.

Шийний остеохондроз. Хворого турбує біль у ділянці плечового суглобу та шиї. Біль носить інтенсивний та пекучий характер. М'язи шиї напружені. Може спостерігатись кардіальний синдром, який нагадує стенокардію, аритмію, тахікардію. Але при обстеженні серцевого м'яза ані функціональних, ані органічних змін нема (при відсутності серцевих захворювань). Також для шийного остеохондрозу характерні головний біль, запаморочення, нудота, погіршення зору у вигляді «мушок» та «плівки» перед очима, розлад сну, важкість у голові.

Грудний остеохондроз проявляється функціональним ураженням внутрішніх органів — серця, нирок, шлунка, задишкою, зниженням потенції у чоловіків.

Поперековий остеохондроз найбільш розповсюджений. Першим проявом його є різкий біль у попереку, пов'язаний з м'язовим перевантаженням. Ще його називають радикуліт або люмбаго. Біль у ділянці попереку суворо локалізований. За характером пекучий, стріляючий, колючий. Хворий не може повернутись з боку на бік, встати з ліжка, нахилитись. Згодом біль може розповсюджуватись на кульшові суглоби, стегна, аж до гомілки та ступні.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування остеохондрозу є комплексним і включає в себе різноманітні заходи.

Медикаментозна терапія[ред.ред. код]

Застосовується залежно від симптомів та проявів хвороби. У гострій стадії використовують знеболюючі (диклофенак, кетанов, дексалгін) та спазмолітичні (но-шпа, мідокалм) препарати, а також знеболюючі мазі (апізатрон, фіналгон, диклак-гель та інші). Під час ремісії хворим призначають ліки, які покращують структуру хряща та кровообіг у хребті (терафлекс, структум, дона, хондроітін з глюкозаміном). Також великою популярністю користуються гомеопатичні препарати.

Фізіотерапія[ред.ред. код]

Докладніше: Фізіотерапія

Діапазон фізіотерапевтичних процедур досить великий. Це ультрафіолетове опромінювання, динамічні струми, фонофорез новокаїну, еуфіліну, ультразвук, електромагнітні процедури. Невід'ємною складовою є ванни з радоном, грязеві, вуглеводневі, хвойні.

Лікувальна гімнастика[ред.ред. код]

В гострому стані захворювання завданням лікувальної гімнастики є нормалізація тонусу центральної нервової системи, підсилення крово- та лімфотоку в суглобах хребта, зняття напруги м'язів, покращення функціонування основних систем організму. Вправи виконуються у положенні лежачи та сидячи, у повільному темпі, дуже обережно під наглядом лікаря. В стадії ремісії вправи виконуються у тренувальному режимі та спрямовані на укріплення м'язів спини, шиї, живота, кінцівок. Можна використовувати гантелі та тренажери. Дуже корисне виконання вправ у воді та плавання. Масаж повинна виконувати спеціально навчена людина. В гострій стадії прийоми масажу потрібно виконувати дуже повільно з мінімальним навантаженням. Завданням масажу є зниження напруги м'язів, запобігання утворення контрактури суглобів, підвищення загального тонусу організму. Поза загостренням прийоми масажу можуть мати інтенсивніший характер. Дозволяється як ручний, так і аппаратний, вібраційний, точковий та самомасаж. Курси потрібно проводити 3—4 рази на рік. Додатково можна застосовувати голкотерапію, су-джок. Дуже ефективним є витягування хребта із застосуванням ваги від 3 до 30 кг. Воно може проводитись лежачи на ліжку, сидячи, а також у воді, що є найефективнішим.

Профілактика[ред.ред. код]

За даними вчених у кожної другої людини після 35 років спостерігаються симптоми остеохондрозу. Якщо хвороба стрімко прогресує та виникають ускладнення (найтяжче — грижа міжхребцевих дисків) це призводить до інвалідності. Тому роль профілактики у запобіганні остеохондрозу величезна. До того ж профілактичних заходів слід дотримуватись з дитинства. Лікування інфекційних та інших захворювань, які здатні призвести до остеохондрозу.

Динамічне фізічне навантаження[ред.ред. код]

Це поняття включає виконання комплексу гімнастичних вправ не менше трьох разів на тиждень. Скорочення часу перегляду телевізора, замінивши його прогулянками на свіжому повітрі. По можливості займатись будь-яким улюбленим видом спорту — плаванням, тенісом, футболом, ходінням на лижах, їздою на велосипеді тощо.

Спання на твердому ліжку[ред.ред. код]

Матрац має бути пружним, не вигинатись. Подушка — маленькою, тільки під голову, а ще краще, спеціальна ортопедична під шию з вирізом для голови.

Лікування та профілактика сколіозу у дітей[ред.ред. код]

Правильне сидіння під час читання та писання з дотриманням постави.

Раціональне харчування[ред.ред. код]

Не переїдати, не допускати ожиріння. Вводити у раціон достатню кількість вітамінів, мікроелементів, особливо кальцію, фтору, магнію, а також дотримуватись правильного співвідношення білків, жирів та вуглеводів стосовно віку, способу праці, статі, загального стану здоров'я.


Джерела[ред.ред. код]

  • Гречко В. Е. «О шейном остеохондрозе».- М.:Знание, 1982 — 96с. (рос. )
  • «Физическая реабилитация» /под общей ред. проф. С. Н. Попова. Изд. 3-е.- Ростов н/Д: Феникс, 2005. — 608с. (рос. )