Островський Леонід Альфонсович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Леонід Островський
Ostrovskyi leonid.jpg
Особові дані
Повне ім'я Леонід Альфонсович Островський
Дата народження 17 січня 1936(1936-01-17)
Місце народження Латвія м. Рига, Латвія
Дата смерті 17 квітня 2001(2001-04-17) (65 років)
Місце смерті Україна м. Київ, Україна
Зріст 180 см
Вага 75 кг
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1954–1955 СРСР Даугава (Рига) 29 (0)
1956–1962 СРСР Торпедо (Москва) 144 (0)
1963–1968 СРСР Динамо (Київ) 135 (1)
1970 СРСР Машук (П’ятигорськ) ? (?)
Національна збірна
Роки Клуб Ігри (голи)
1958–1966 СРСР СРСР 9 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Позиція
1971 СРСР Дніпро (Черкаси)
1975–1976 СРСР Скурі (Цаленджиха)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Леоні́д Альфо́нсович Остро́вський (латис. Leonīds Ostrovskis) (* 17 січня 1936, м. Рига, Латвія — 17 квітня 2001, м. Київ, Україна) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР (1959). Майстер спорту міжнародного класу (1966). Заслужений майстер спорту СРСР (1991). Учасник трьох чемпіонатів світу (1958, 1962, 1966).

Біографія[ред.ред. код]

Леонід Островський народився у Ризі. Жив із сім’єю в районі Московський форштат, котрий у повоєнні роки вважався найбільш криміногенним у місті. Батько загинув від травми, отриманної на заводі, коли Леоніду було всього вісім років. Хлопець у ранньому віці був змушений іти працювати слюсарем-збиральником на заводі «Гідрометприбор». Тим не менш, від бандитського оточення Островського врятував саме футбол. З 1948 року він займався в ДЮСШ ВЕФ, а через деякий час — в ДЮСШ «Даугава», грав у лінії нападу. Разом з юнаками «Даугави» виграв в 1953 році юнацьку першість СРСР з футболу. У фіналі, виграному з рахунком 5:3, Островського вперше було переведено в лінію оборони на лівий край (через травму основного гравця захисту).

У 1954 році Островського в числі інших восьми хлопців-переможців зарахували до основного складу «Даугави». В дебютному сезоні Леонід провів 29 ігор у складі ризького клубу.

26 квітня 1956 після календарної гри «Даугави» в Харкові захисник отримав запрошення Костянтина Бєскова перейти до стану московського «Торпедо». Основним аргументом для Островського стала можливість грати в збірній СРСР. Однак спочатку футболіст не потрапляв навіть до основи москвичів. Вперше Леонід вийшов на поле аж у другому колі. Незабаром клуб залишив Бєсков, а новий тренер Маслов одразу високо оцінив можливості гравця та довірив йому місце у основному складі. Кар’єра в «Торпедо» в Островського складалася дуже добре — був чемпіоном і призером національної першості, володарем та фіналістом Кубка СРСР. Однак саме життя в столиці було для нього незатишним.

У 1963 році Леонід Альфонсович зважується на перехід до київського «Динамо», що викликав негативну реакцію у керівників «Торпедо». Гравця обіцяли дискваліфікувати і майже півроку змусили не грати: Островський брав участь у матчах першості Києва та виступав у дублі «Динамо» під чужим прізвищем. Однак у підсумку конфлікт владнали і захисник отримав право захищати кольори своєї нової команди.

У 1968 році через травму Островський був змушений завершити активні виступи та розпочати тренерську діяльність. Спочатку працював наставником у ДЮСШ «Динамо», потім очолив черкаський «Дніпро». Однак згодом все ж повернувся до роботи з дітьми, якою й займався аж до 1975 року, коли отримав запрошення від одного з грузинських клубів.

Після повернення до Києва розлучився з дружиною, почав пиячити. Коли не стало коштів на алкоголь, пішов працювати бригадиром вантажників на винзавод, від чого ситуація з пияцтвом лише погіршилася. Згодом, завдяки допомозі друзів влаштувався вантажником на тютюнову фабрику, а з часом отримав посаду начальника ділянки в РСУ. Наступним місцем роботи Островського стала майстерня при Києво-Печерській лаврі, де Леонід Альфонсович займався реставрацією пам’ятників.

Однак увесь цей час видатного футболіста тягнуло до улюбленої гри і у середині 90-х йому запропонували роботу інструктора у міськраді «Динамо», де Островський займався переважно роботою з паперами. Тоді ж він зустрів і жінку, що підтримала його у складний період та допомогла остаточно оговтатися після алкогольного полону. Руку допомоги протягнуло і керівництво футбольного клубу «Динамо», яке знову дозволило Леоніду Альфонсовичу працювати наставником юних футболістів у ДЮСШ.

16 квітня 2001 року Леонід Островський помер. Поховано його було на Байковому кладовищі[1].

Виступи у збірній[ред.ред. код]

Леоніда Островського було тричі включено до заявки збірної СРСР на чемпіонатах світу, однак у 1958 році він на полі жодного разу так і не з’явився. Дебютував захисник у складі головної команди країни 18 листопада 1961 року у матчі проти збірної Аргентини (1:2). Всього ж за збірну Островський провів 9 ігор. На чемпіонаті світу 1966 року провів дві гри та посів разом з командою четверте місце.

Ігри Леоніда Островського за національну збірну СРСР
# Дата Місце Стадіон Матч Рахунок Турнір Голи
01. 18.11.1961 Аргентина «Рівер Плейт», Буенос-Айрес Аргентина Аргентина — СРСР СРСР 1-2 Товариський матч
02. 22.11.1961 Чилі «Насьональ», Сантьяго Чилі Чилі — СРСР СРСР 0-1 Товариський матч
03. 29.11.1961 Уругвай «Естадіо Сентенаріо», Монтевідео Уругвай Уругвай — СРСР СРСР 1-2 Товариський матч
04. 31.05.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Югославія Югославія — СРСР СРСР 0-2 Фінальна частина ЧС-1962
05. 03.06.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Колумбія Колумбія — СРСР СРСР 4-4 Фінальна частина ЧС-1962
06. 06.06.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Уругвай Уругвай — СРСР СРСР 1-2 Фінальна частина ЧС-1962
07. 10.06.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Чилі Чилі — СРСР СРСР 2-1 Чвертьфінал ЧС-1962
08. 12.07.1966 Англія «Ейрсом Парк», Мідлсбро Північна Корея Північна Корея — СРСР СРСР 0-3 Фінальна частина ЧС-1966
09. 20.07.1966 Англія «Рокер Парк», Сандерленд Чилі Чилі — СРСР СРСР 1-2 Чвертьфінал ЧС-1966

Досягнення[ред.ред. код]

Командні трофеї
Виступи у збірній
Особисті відзнаки

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Інтерв’ю