Островський Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Островський Микола Олексійович
N Ostrovskiy.jpg
Дата народження: 16 (29) вересня 1904(1904-09-29)
Місце народження: Вілія, Російська імперія
Дата смерті: 22 грудня 1936(1936-12-22) (32 роки)
Місце смерті: Москва, СРСР
Мова творів: російська
Рід діяльності: письменник
Magnum opus: «Як гартувалася сталь», «Народжені бурею»

Мико́ла Олексі́йович Остро́вський (* 16 (29) вересня 1904(19040929), Вілія — 22 грудня 1936, Москва) — радянський письменник, чекіст. Писав російською мовою. Автор романів «Як гартувалася сталь» (дія відбувається в Шепетівці, Києві та Боярці) і «Народжені бурею».

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Україні, у селі Вілія (нині Острозький район Рівненської області). Значну частину свого життя прожив в Україні (у своєму рідному селі, потім у містах Шепетівка, Київ, Берездівському районі, Ізяславі).

Мати Островського, Ольга Йосипівна, походила з родини чеських колоністів, які оселилися на Волині в другій половині XIX століття. Не бажаючи наймитувати, Ольга Йосипівна одружилася з немолодою людиною, удівцем Олексієм Івановичем Островським.

У селі Вілія він закінчив церковнопарафіяльну школу, деякий час після приїзду в Шепетівку навчався тут в училищі. Це були навчальні заклади, де викладання велося російською мовою. Більшість книг, які читав майбутній письменник, були російською мовою.

Коли в Шепетівці існувала влада Української Народної Республіки (УНР), а потім гетьманату Павла Скоропадського й знову УНР (друга половина 1917-перша половина 1919 років), майбутній письменник навчався в початковому училищі, де викладання велося українською мовою. Згадуючи про прихід Миколи до цього училища, М. Рожанівська писала: «Я пояснила хлопцеві, що тепер в Україні відкриваються школи, в яких викладатимуть рідною мовою. Хлопчик відразу ж попросив книгу українською мовою. Я дала йому підручник з історії культури і дозволила взяти його додому».

М. Рожанівська ще згадує, що на підлітка М. Островського велике враження справила творчість Т. Шевченка: «…читали біографію Тараса Шевченка і його «Кобзар». На Колю справило величезне враження життя цієї великої людини».

З 1919 р. вступає в Комсомол, згодом зголошується до батальйону Особливого призначення Ізяславської ЧК. У складі цього формування брав участь у революції. З червня 1920 р. працював у Ревкомі містечка Шепетівка. Брав участь у нічних обшуках, грабунках та стратах. У серпні 1920 р. вирушив на фронт, був поранений у боях з Військом польським під Львовом, демобілізований.

В 19211922 роках навчався у Київському електромеханічному технікумі (тепер ім. М. Островського). У жовтні-грудні 1921 року працював на будівництві вузькоколійки між Києвом та Бояркою (у Боярці відкрито музей М. Островського — тепер краєзнавчий, встановлено пам’ятний знак на честь будівництва вузкоколійки «Боярка-БАМ»). У 1923-1924 рр. - член Шепетівського окружкому Комсомолу, політрук Райвсеобуча, кандидат в члени губкому Комсомолу. У 1924 р. вступив до ЧОН (Частей особого назначений - рос.), обіймав посаду комунара Окремого шепетівського батальйону ЧОН. Того ж року вступив до РКП(б).

З 1927 р. прикутий до ліжка невиліковною хворобою, яка стала наслідком важкого поранення, одержаного в боях із поляками. Після невдалого лікування оселився у Сочі. Брав активну участь в складанні списків "ворогів народу", які мешкали в Сочі. Зокрема, за доносом Островського був ліквідований син священика, який був власником будинку, де мешкав Островський. Того ж року до Островського прибула комісія ДПУ, яка підтвердила, що всі доноси крім одного були підтвердженні. [1]

Був одружений з Раїсою Порфирівною Островською.

В 1932 році в журналі «Молода гвардія» був надрукований роман Островського «Як гартувалась сталь». Поява роману викликала великий резонанс в країні. На адресу письменника приходили сотні читацьких листів.

У 1935 році Островській був нагороджений орденом Леніна, йому були даровані будинок в Сочі і квартира в Москві. В січні 1936 року йому було присвоєно звання бригадного комісара. Зелену гімнастерку з ромбами Островський вперше одяг 8 березня 1936 року.

Останні декілька місяців він прожив на вулиці свого імені (раніше Мертвий провулок), приймаючи вдома читачів і письменників. Він узяв на себе зобов’язання написати новий роман «Народжені бурею» в трьох частинах і встиг написати першу частину, але роман був визнаний слабкішим попереднього, зокрема самим Островськім. Рукопис роману був в рекордні терміни набраний, віддрукований, і екземпляри книги показували на похоронах письменника.

« Автобіографія.

Родився я в 1904 р. в селі Віліі Волынської губерніі. Батько мій працював на гуральні робітником в солодочному відділі. Там я вчивсь в сільській школі. 1914 р. коли кінчалася війна ґуральню закрили і батько зоставсь без роботи, тоді він переіхав з семею на ст. Оженін п.з.з., де працював в сіноприемочному пунктові. Мій старший брат поступив у 1914 р. На ст. Шепетівку на службу помічником слюсаря в депо і ми всею сімею преіхали в Шепетівку. Мій батько старий, 68 л., не міг вже працювати, тоді нам з братом прийшлось працювати на сім’ю. Я поступив на роботу в буфет на станції, на кухню підносити обіди. Там я пробув до 19 року, в 1919 р. поступив на матеріяльний склад ст. Шепетівки різати дрова до паровика, де й проробив до 20 року. Потім поступив звіте учнем помішником кочегаря на электростанціі, де проробив до року. Був кубовщиком на станціі в переміжку вчився в школі. В 21 році була перша конференція робітничої молоді, де я був вибраний на повітову конференцію молоді, після чого вступив в КСМУ Шепетівської організації. В серпні місяці КС командірувало мене в Киів до школи Залізно-дорожноі (электро-техничный відділ), де я був до кінця 1922 р. Опісля був хворий кілька раз (більше 8 м.) тифом. Захворавши, приіхав в Шепетівку до батьків, де й болів. В час цеі хворісті в грудні м. проходила Всеукраінська перепис КСМУ, котрій я не пройшов і механично вибув з КСМ. Після хворісті вступив в КСМУ в 1923 р., в травні місяці був посланим Окркомом КСМ секретарем Берездівськоі районовоі організаціі, де працював увесь 23 рік. У вересні 23 року був прийнятий кандідатом КПБУ Берездівською парторганізаціею і затверджений Окркомом КПБУ 17 січня - 24 р. Рекомендували в партію: Лисицин Миколай Миколаевич, член кпбу з 18 року, п.к.ч. 289188, Предрайвиконкому. Трохимів, член КПБУ з 20 р.п.к.ч. 290391 секретар Райпарткому і Панасевич, член КПБУ з 20 р., п.к.ч. 2777. В травні місяці був посланний окркомом КСМУ райорганізатором на Заславля, де й працюю до цього часу. Н.А.Островський[2]

 »

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Файл:Пам'ятник М. Островському у м. Шостка.jpg
Пам'ятник Миколі Островському у м. Шостка

Вшанування пам'яті письменника в СРСР було широко поширене, набуваючи форм пропаганди. У багатьох містах і селищах України — Боярці (див. боярський пам'ятник Миколі Островському), Шепетівці, Коростені, Ромнах, Берездові йому поставили пам’ятники.[3] У Вілії, Берездові, Шепетівці, Боярці відкрилися його музеї, була встановлена престижна премія комсомолу України імені М. Островського, також його іменем називалися вулиці (одна з таких знаходиться в Києві в Солом'янському районі, та Боярці), піонерські табори, різноманітні структури (переважно культурно-освітнього характеру). Окрім того, твори М. Островського та книги про нього постійно перевидавалися величезними тиражами.

Також на його честь названо астероїд 2681 Островський.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]