Островський Микола Олексійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Островський Микола Олексійович | |
 |
|
| Дата народження: | 29 вересня 1904 |
|---|---|
| Місце народження: | Вілія, Російська імперія |
| Дата смерті: | 22 грудня 1936 (32 роки) |
| Місце смерті: | Москва, СРСР |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | письменник |
| Magnum opus: | Як гартувалася сталь», «Народжені бурею» |
Мико́ла Олексі́йович Остро́вський (*29 вересня 1904, Вілія — †22 грудня 1936, Москва) — радянський письменник, улюбленець Сталіна. Писав російською мовою. Автор романів «Як гартувалася сталь» (дія відбувається в Києві та Боярці) і «Народжені бурею».
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився в Україні, у селі Вілія (нині Острозький район Рівненської області). Значну частину свого життя прожив в Україні (у своєму рідному селі, потім у містах Шепетівка, Київ, Берездівському районі, Ізяславі).
Мати Островського, Ольга Йосипівна, походила з родини чеських колоністів, які оселилися на Волині в другій половині XIX століття. Не бажаючи наймитувати, Ольга Йосипівна одружилася з немолодою людиною, удівцем Олексієм Івановичем Островським, який не належав до її одноплемінників.
У селі Вілія він закінчив церковнопарафіяльну школу, деякий час після приїзду в Шепетівку навчався тут в училищі. Це були навчальні заклади, де викладання велося російською мовою. Більшість книг, які читав майбутній письменник, були російською мовою.
Існує думка, що у біографії Островського є один епізод, про який не особливо згадували радянські біографи. Коли почалася Перша світова війна, підліток Коля Островський двічі втікав з дому на фронт, бажаючи повоювати за царя.
Коли в Шепетівці існувала влада Української Народної Республіки (УНР), а потім гетьманату Павла Скоропадського й знову УНР (друга половина 1917-перша половина 1919 років), майбутній письменник навчався в початковому училищі, де викладання велося українською мовою. Згадуючи про прихід Миколи до цього училища, М. Рожанівська писала: «Я пояснила хлопцеві, що тепер в Україні відкриваються школи, в яких викладатимуть рідною мовою. Хлопчик відразу ж попросив книгу українською мовою. Я дала йому підручник з історії культури і дозволила взяти його додому».
М. Рожанівська ще згадує, що на підлітка М. Островського велике враження справила творчість Т. Шевченка: "…читали біографію Тараса Шевченка і його «Кобзар». На Колю справило величезне враження життя цієї великої людини.
Однак про навчання в українському училищі М. Островський намагається не згадувати. У романі «Як гартувалася сталь» цей епізод біографії письменника не згадуеться. В автобіографії, яку він додав до першої частини рукопису цього твору, посилаючи його у видавництво «Молода гвардія», про це теж нічого не говориться, а роки 1917-1919, коли працювало це училище й коли в Шепетівці існувала українська влада, подані таким чином, ніби автор автобіографії тоді працював робітником.
В 1921-1922 роках навчався у Київському електромеханічному технікумі (тепер ім. М. Островського), працював помічником електромонтера та був секретарем комсмольської організації київських Головних залізничничних майстерень. У жовтні-грудні 1921 року працював на будівництві вузькоколійки між Києвом та Бояркою (у Боярці відкрито музей М. Островського, встановлено пам'ятник і пам'ятний знак письменникові).
Був одружений з Раїсою Порфирівною Островською.
В 1932 році в журналі «Молода гвардія» був надрукований роман Островського «Як гартувалась сталь». Поява роману викликала великий резонанс в країні. На адресу письменника приходили сотні читацьких листів, в яких крім відгугів про роман були і лікарські рецепти зхвильваних читачів з порадами про лікування.
У 1935 році Островській був нагороджений орденом Леніна, йому були даровані будинок в Сочі і квартира в Москві. В січні 1936 року йому було присвоєно звання бригадного комісара. Зелену гімнастерку з ромбами Островський вперше одяг 8 березня 1936 року.
Останні декілька місяців він прожив на вулиці свого імені (раніше Мертвий провулок), приймаючи вдома читачів і письменників. Він узяв на себе зобов'язання написати новий роман «Народжені бурею» (під тією ж назвою, що і втрачений ранній роман, але на інший сюжет) в трьох частинах і встиг написати першу частину, але роман був визнаний слабкішим попереднього, зокрема самим Островськім. Рукопис романа був в рекордні терміни набраний, віддрукований, і екземпляри книги показували на похоронах письменника.
[ред.] Вшанування пам'яті
Вшанування пам'яті письменника в СРСР було широко поширене, набуваючи форм пропаганди, що існувала певною мірою до смерті Островського і в середині 30-х років набула значних масштабів. В ряді місць України йому поставили пам'ятники.[1] У Вілії, Берездові, Шепетівці, Боярці відкрилися його музеї, була встановлена престижна премія комсомолу України імені М. Островського, також його іменем називалися вулиці, піонерські табори, різноманітні структури (переважно культурно-освітнього характеру). Окрім того, твори М. Островського та книги про нього постійно перевидавалися величезними тиражами.
[ред.] Примітки
[ред.] Джерела
- Юрій Мицик. Чи воював у "громадянську " творець Павки Корчагіна?
- Богдан Дем'янчук. Як гартувався Островський
- Петро Кралюк. «Сталева» людина із Шепетівки
- Свєтлана Кабачинська. Життя, за яке не соромно…рос.
