Ілля Острозький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілля Костянтинович
Острозький
Народився наприкінці 1510
Помер 19 серпня 1539(1539-08-19)
Острог
Громадянство Польща
Ім'я при народженні Ілля Острозький
Діяльність державний діяч
Титул князь
Конфесія православний
Батько Костянтин Острозький
Матір Тетяна (Анна) Гольшанська (†1522 р.)
Дружина Беата Костелецька (Косьцелецька)
Діти Єлизавета
Alex K Ostorzhskyi.svg

Ілля Костянтинович Острозький (*наприкінці 1510[1] — †19 серпня 1539 (інколи 20 серпня)) — православний український (руський) князь, староста (намісник) брацлавський і вінницький (1530-1539), військовий і державний діяч Русі в складі Великого Князівства Литовського, меценат.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Старший син (єдиний від першого шлюбу) князя Костянтина Острозького та його першої дружини княжни Тетяни (Анни) Гольшанської, зведений брат князя Василя Костянтина Острозького. Виховувався і навчався вдома. В 1520 р. стриєчний брат князь Андрій Заславський, який як психічно хворий був під його опікою, визнав Іллю Острозького, зі шкодою для родичів, своїм спадкоємцем, записав 1/3 маєтку.

У 1523 р. батько уклав угоду про шлюб Іллі Острозького з старшою донькою Юрія «Геркулеса» Радзивілла Анною Єлизаветою. Незважаючи на різницю обрядів, Ю.Радзивілл отримав дозвіл Папи на шлюб після досягнення повноліття тоді 5-річною Анною. В 1536 Радзивілл зажадав від Іллі виконання шлюбної угоди, однак не з Анною Єлизаветою, а з її сестрою Барбарою. Ілля не виконав її, а в 1537 король Сигізмунд I Старий звільнив його від даної обіцянки шлюбу. Після смерті батька в 1530 році отримав його староства[2] (зокрема, був намісником у Звенигородці). Король у 1530 році, поважаючи заслуги його померлого батька, визнав право Іллі бути старостою вінницьким і брацлавським. Також успадкував батькові маєтки разом зі зведеним братом Костянтином Василем, процес проти мачухи Олександри Олельковичівної. Мав сусідські конфлікти з князем Кузьмою Заславським, коли Андрій Заславський поновив свій запис 1520 р., який визнав король у 1536 р. На кородоні Волині розбив татарські чамбули в 1530, 31, 33 роках. В 1534-36 р. брав участь в литовсько-московській війні, виставивши найліпший відділок з-поміж литовських панів. В 1536 р. разом з іншими литовськими панами переконував про необхідність миру з московитами, брав участь в посольстві Івана Сапіги.

Перебуваючи при королівському дворі в Кракові, пізнав польську культуру, вивчив польську, латину. Деякі польські дослідники помилково твердили про його перехід на латинський обряд. Там же він закохався в Беату Костелецьку (пол. Beata Kościelecka, читається як "Косьцєлецька"), донькою колишньої коханки короля Сигізмунда І Старого, Катерини Тельничанки (пол. Katarzyna z Ochstatów Telniczanka) та великого коронного підскарбія Анджея Костелецького (пол. Andrzej Kościelecki). Заручини молодої пари відбулись за королівського благословення 1 січня 1539 року, а весілля - 3 лютого того ж року. Під час весільних урочистостей відбувся рицарський турнір. Під час поєдинку на списах з королевичем Сигізмундом Августом, князь Ілля впав з коня, і найправдоподібніше, отримав значні внутрішні пошкодження, котрі стали причиною його подальшої важкої хвороби та смерті. Після переїзду подружжя до Острога через кілька місяців помер (у вівторок 19 серпня (чи 20 серпня) 1539 року в Острозі[3]). Через 3 місяці після його смерті у Беати народилась дочка Гальшка (Єлизавета).

16 серпня 1539 року Ілля склав заповіт, в якому вказав, що має бути похований у Києво-Печерській лаврі, зробив багато записів на православні церкви. Весь маєток записав не народженій ще дитині та дружині, доручаючи їй управління маєтками неповнолітнього Василя Костянтина. Отримані від князя Андрія Заславського маєтки, визнаючи неслушність їх отримання, заповів повернути його родичам.

Власність[ред.ред. код]

Острог, замки Хлапотин, Чуднів, Дубно, Дрогобуж, Красилів, Полонне, Рівне, Сатиїв, Степань. Двори: Гори, Круповолость, Новоставці, Здовбиця, Звягель з прилеглими селами, дім у Вільнюсі.[2]

Шлюб[ред.ред. код]

В 1536 Ю.Радзивілл захотів реалізувати укладену з батьком умову, тільки замінити Анну (її хотів видати за Станіслава Ґастольда) Барбарою, але повернувся до початкової угоди. Але І.Острозький, маючи прихильність доньки коханки короля Катажини Тельнічанки Беати, відкинув обидві пропозиції, посилаючись на відсутність його власної згоди. Король 1537 р. видав декрет, яким звільняв І.Острозького від батькових зобовязань. 1 лютого 1539 були заручини, 3 — шлюб на королівському дворі після зашлюбин королівни Ізабелі з Яном Запольєю. Було організовано турнір, на якому І. О. мав поєдинок на списах з королевичем Сігізмундом Августом та був вибитий з сідла. Правдоподібно, тоді отримав складні внутрішні пошкодження, які стали причиною важкої хвороби та передчасної смерті.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Roman Żelewski. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510–1539)… S. 480
  2. а б Roman Żelewski. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510–1539)… S. 481
  3. Байдаченко Настя. «Гальшка Острозька. Історія з ілюстраціями»

Джерела[ред.ред. код]

  • Roman Żelewski. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510–1539) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384. (пол.) S. 480–481.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.