Острозький Ілля Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілля Костянтинович
Острозький
Народився наприкінці 1510
Помер 19 серпня 1539(1539-08-19)
Острог
Ім'я при народженні Ілля Костянтинович Острозький
Діяльність державний діяч
Титул князь
Батько Костянтин Острозький
Матір Тетяна Корецька (Гольшанська) (†1522 р.)
Дружина Беата Косьцєлєцка
Alex K Ostorzhskyi.svg

Князь Ілля Костянтинович Острозький (*наприкінці 1510[1] — †19 серпня 1539) — православний український (руський) князь литовського походження, військовий і державний діяч Русі в складі Великого Князівства Литовського, меценат.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Старший: син — Костянтина Івановича Острозького та його першої дружини княжни Тетяни Гольшанської, зведений брат — Василя Костянтина Острозького. Виховувався і навчався вдома. В 1520 р. стриєчний брат князь Андрій Заславський, який як психічно хворий був під його опікою, визнав Іллю Острозького, зі шкодою для родичів, своїм спадкоємцем, записав 1/3 маєтку.

Король у 1522 р., поважаючи заслуги батька, визнав право бути старостою вінницьким, брацлавським. У 1523 р. батько уклав угоду про шлюб І.Острозького з старшою донькою Юрія «Геркулеса» Радзивілла Анною. Незважаючи на різницю обрядів, Ю.Радзивілл отримав дозвіл Папи на шлюб після досягнення повноліття тоді 5-річною Анною. Після смерті батька отримав його староства[2] (зокрема, був намісником у Звенигородці). Також успадкував батькові маєтки разом зі зведеним братом Костянтином Василем, процес проти мачухи Олександри Олельковичівної. Мав сусідські конфлікти з князем Кузьмою Заславським, коли Андрій Заславський поновив свій запис 1520 р., який визнав король у 1536 р. На кородоні Волині розбив татарські чамбули в 1530, 31, 33 роках. В 1534-36 р. брав участь в литовсько-московській війні, виставивши найліпший відділок з-поміж литовських панів. В 1536 р. разом з іншими литовськими панами переконував про необхідність миру з московитами, брав участь в посольстві Івана Сапіги.

В 1530–1539 роках виконував обов'язки брацлавського і вінницького намісника.

Перебуваючи при королівському дворі, пізнав польську культуру, вивчив польську, латину. Деякі польські дослідники помилково твердили про його перехід на латинський обряд.

В заповіті вказав, що має бути похований у Києво-Печерській лаврі, зробив багато записів на православні церкви. Весь маєток записав не народженій ще дитині та дружині, доручаючи їй управління маєтками неповнолітнього Костянтина-Василя. Отримані від А.Заславського маєтки, визнаючи неслушність їх отримання, заповів повернути його родичам.

На початку 1539 р. одружився в Кракові з Беатою Косьцєлєцкою (Костелецькою) з відомого польського придворного роду — позашлюбній дочці короля Сиґізмунда І Старого і королівської фаворитки Катажини Тельничанки-Косьцєлєцкої. Після переїзду подружжя до Острога через кілька місяців помер (у вівторок 19 серпня 1539 року в Острозі[3]). Через 3 місяці після його смерті у Беати народилась дочка Гальшка.

Власність[ред.ред. код]

Острог, замки Хлапотин, Чуднів, Дубно, Дрогобуж, Красилів, Полонне, Рівне, Сатиїв, Степань. Двори: Гори, Круповолость, Новоставці, Здовбиця, Звягель з прилеглими селами, дім у Вільнюсі.[2]

Шлюб[ред.ред. код]

В 1536 Ю.Радзивілл захотів реалізувати укладену з батьком умову, тільки замінити Анну (її хотів видати за Станіслава Ґастольда) Барбарою, але повернувся до початкової угоди. Але І.Острозький, маючи прихильність доньки коханки короля Катажини Тельнічанки Беати, відкинув обидві пропозиції, посилаючись на відсутність його власної згоди. Король 1537 р. видав декрет, яким звільняв І.Острозького від батькових зобовязань. 1 лютого 1539 були заручини, 3 — шлюб на королівському дворі після зашлюбин королівни Ізабелі з Яном Запольєю. Було організовано турнір, на якому І. О. мав поєдинок на списах з королевичем Сігізмундом Августом та був вибитий з сідла. Правдоподібно, тоді отримав складні внутрішні пошкодження, які стали причиною важкої хвороби та передчасної смерті.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Roman Żelewski. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510–1539)… S. 480
  2. а б Roman Żelewski. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510–1539)… S. 481
  3. Байдаченко Настя. «Гальшка Острозька. Історія з ілюстраціями»

Джерела[ред.ред. код]

  • Roman Żelewski. Ostrogski Ilia (Eliasz) książę (1510–1539) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384. (пол.) S. 480–481.

Посилання[ред.ред. код]