Острозький Януш Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван (Януш) Острозький
Yanush Ostrozkyi.jpg
Народився бл. 1554
Помер 12 вересня 1620(1620-09-12)
Тарнув
Підданство Корона Польська Herb Polska (Alex K).svg
Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул князь
Посада воєвода волинський, каштелян краківський
Конфесія православний, греко-католик, католик
Батько Василь Костянтин Острозький
Матір Зоф'я з Тарновських гербу Леліва
Рід Острозькі
Дружина Зузанна Середі
Катерина Любомирська
Теофілея Тарло
Діти Елеонора, Євфросинія, Ян-Володимир
Alex K Ostorzhskyi.svg

Іван (Януш) Васильович Острозький (*1554 — †1620) — польський магнат руського походження; князь на Острогу (1608-1620 рр.).

Зміст

Короткий життєпис[ред.]

Син Костянтина Василя Острозького та Зоф'ї з Тарновських гербу Леліва. Останній з великого роду князів Острозьких; перший перейшов до унії (1579 р.). У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татарів.

Освіту отримав при дворі імператора Священної Римської імперії, вихований в латино-польському дусі. Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України – староства білоцерківське, богуславське, брацлавське, черкаське, корсунське і переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи. Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
Православ’ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Після смерти Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку - вдову князя Олександра - брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія - дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583-1649) - одержала в спадщину Полонне.

Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, а згодом - до князів Сангушків та ін. шляхетських родів.

Шлюби, діти[ред.]

Перша дружина - Зузанна Середі - донька Єжи Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі[1]. Діти:


Друга дружина - Катерина з Любомирських.
Третя дружина - Теофілія з Тарлів.

Фундатор, меценат[ред.]

Посади[ред.]

Воєвода волинський (1585-1593 рр.), каштелян краківський (1593-1620 рр.). Староста володимирський,[4] білоцерківський, богуславський, черкаський, канівський, переяславський.

Див. також[ред.]

Посилання[ред.]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]

Попередник
Андрій Вишневецький
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Воєвода Волинський
1585-1593
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Наступник
Олександр Острозький