Острозький Януш Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Януш Острозький
Yanush Ostrozkyi.jpg
Народився бл. 1554
Помер 12 вересня 1620(1620-09-12)
Тарнів
Підданство Корона Польська Herb Polska (Alex K).svg
Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул князь
Посада воєвода волинський, каштелян краківський
Конфесія православний, греко-католик, католик
Батько Василь Костянтин Острозький
Матір Софія Тарновська
Рід Острозькі
Родичі Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Дружина Сузанна Середі
Катажина Любомирська
Теофіла Тарлівна
Діти Елеонора, Евфрузина, Василь Войтех, Януш Володимир
Баклай Заслав герб.JPG

Князь Януш Васильович Острозький (*1554 — †1620) — магнат литовсько-польсько-руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник Острозького майорату (ординації)[1].

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Син Василя Костянтина Острозького та Софії з Тарновських гербу Леліва. Останній з великого роду князів Острозьких; перший перейшов до унії (1579 р.). У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татарів. Освіту отримав при дворі імператора Священної Римської імперії, вихований в латино-польському дусі.

У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства білоцерківське, богуславське, брацлавське, черкаське, корсунське і переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Медаль Василя Костянтина Острозького

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи[2]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островський.[3]

Після смерти Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583–1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди[ред.ред. код]

Волинський воєвода (15841593), краківський каштелян (1593–1620), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (15941620) та володимирський староста (16041620).

Шлюби, діти[ред.ред. код]

Перша дружина — Сузанна Середі — донька Єжи Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі[4].
Діти:

Друга дружина — Катажина з Любомирських.
Третя дружина — Теофіла з Тарлів.

Власність[ред.ред. код]

Був власником Богуслава. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Наталя Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — C. 308
  2. Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
  3. Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… S. 485
  4. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności…-Lwów,1738.t. 3. S.517] (пол.)
  5. Ostrogscy (01) (пол.)

Література[ред.ред. код]

  • Наталя Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. ISBN 966—8978—14—5
  • Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności…— Lwów, 1738. t. 3. S. 514–517 (пол.)
  • Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384. (пол.) S. 481–486.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Андрій Вишневецький
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Воєвода Волинський
1585-1593
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Наступник
Олександр Острозький