Острозький Януш Васильович
| Іван (Януш) Острозький | |
| Народився | бл. 1554 |
|---|---|
| Помер | 12 вересня 1620 Тарнув |
| Підданство | Корона Польська Річ Посполита |
| Діяльність | державний, політичний, культурний діяч, меценат |
| Титул | князь |
| Посада | воєвода волинський, каштелян краківський |
| Конфесія | православний, греко-католик, католик |
| Батько | Василь Костянтин Острозький |
| Матір | Зоф'я з Тарновських гербу Леліва |
| Рід | Острозькі |
| Дружина | Зузанна Середі Катерина Любомирська Теофілея Тарло |
| Діти | Елеонора, Євфросинія, Ян-Володимир |
Іван (Януш) Васильович Острозький (*1554 — †1620) — польський магнат руського походження; князь на Острогу (1608-1620 рр.).
Зміст |
Короткий життєпис[ред.]
Син Костянтина Василя Острозького та Зоф'ї з Тарновських гербу Леліва. Останній з великого роду князів Острозьких; перший перейшов до унії (1579 р.). У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татарів.
Освіту отримав при дворі імператора Священної Римської імперії, вихований в латино-польському дусі. Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України – староства білоцерківське, богуславське, брацлавське, черкаське, корсунське і переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).
У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи. Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
Православ’ю у своїх володіннях не перешкоджав.
За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.
Після смерти Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку - вдову князя Олександра - брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія - дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583-1649) - одержала в спадщину Полонне.
Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, а згодом - до князів Сангушків та ін. шляхетських родів.
Шлюби, діти[ред.]
Перша дружина - Зузанна Середі - донька Єжи Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі[1]. Діти:
- Елеонора - дружина Ієронима Язловецького, Яна Єжи Радзивілла
- Евфрозина - дружина князя Александра Заславського.[2]
Друга дружина - Катерина з Любомирських.
Третя дружина - Теофілія з Тарлів.
Фундатор, меценат[ред.]
- Зміцнення дубенського замку бастіонами, глибоким ровом, підвісним мостом (початок XVII ст.)
- Костел святої Анни, м.Полонне (завершено в 1607 р.[3]
- Костел Матері Божої Громничої та домініканський монастир, Старокостянтинів
- Межиріцький монастир оо.Францисканців
- костел бернардинів та костел Яна Непомука у Дубному.
Посади[ред.]
Воєвода волинський (1585-1593 рр.), каштелян краківський (1593-1620 рр.). Староста володимирський,[4] білоцерківський, богуславський, черкаський, канівський, переяславський.
Див. також[ред.]
Посилання[ред.]
- Династія Острозьких
- Повстання Косинського
- Оstrogscy (01) пол.
- Jazlowieccy (01) пол.
- Zaslawscy (01) пол.
- Radziwillowie (02) пол.
- Lubomirscy (01) пол.
- Князь Януш Острозький - меценат костьолу та захисник православної церкви
- Князь Януш Острозький - політик та оборонець земель руських
- Князь Костянтин-Василь Острозький
Джерела[ред.]
Примітки[ред.]
| Попередник Андрій Вишневецький |
Воєвода Волинський 1585-1593 |
Наступник Олександр Острозький |
