Острів проклятих (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Острів проклятих
Shutter Island
Острів проклятих.jpg
Жанр психологічний трилер
детективний фільм
Режисер Мартін Скорсезе
Продюсер Майк Медевой
Мартін Скорсезе
Кріс Брігем
Сценарист Лаета Калогрідіс
Денніс Ліхейн (роман)
У головних
ролях
Леонардо ДіКапріо
Марк Руфало
Бен Кінгслі
Оператор Роберт Річардсон
Композитор Роббі Робертсон
Монтаж Тельма Шунмейкер
Художник Данте Ферретті
Макс Біско
Роберт Гуерра
Кінокомпанія Appian Way
Paramount Pictures
Phoenix Pictures
Sikelia Productions
Дистриб'ютор  Paramount Pictures
Тривалість  138 хв.
Мова  Англійська
Країна  США США
Рік  2010
Дата виходу  13 лютого 2010
Рейтинг MPAA: «R»
IMDb ID 1130884
Кошторис  80 000 000 $[1]
Касові збори  294,804,195 $[1]
Офіційний сайт

«О́стрів прокля́тих» (англ. Shutter Island) — американський психологічний трилер від режисера Мартіна Скорсезе за однойменним романом Денніса Ліхейна 2010 року. Двоє федеральних маршалів США прямують на один з островів у штаті Массачусетс, щоб розслідувати зникнення пацієнтки з клініки для божевільних злочинців. Під час розслідування їм доведеться зіткнутися з брехнею, ураганом і смертельним бунтом мешканців клініки.

Прем'єрний показ фільму відбувся 13 лютого 2010 року в Німеччині[2], а в Україні — 18 лютого.[3]

Слоган[ред.ред. код]

Деякі місця ніколи не відпустять тебе.

Оригінальний текст (англ.)

Some places never let you go.

Сюжет[ред.ред. код]

Двоє маршалів, Едвард «Тедді» Деніелс та його напарник Чак, пливуть на острів Шаттер, що розташований у Бостонській бухті, щоб розслідувати зникнення пацієнтки Рейчел Соландо з психіатричної клініки для особливо небезпечних злочинців. Лікарня суворо охороняється, 42 її пацієнти перебувають у звичайних корпусах, а ще 24, особливо небезпечних — усередині колишнього військового форту, переобладнаного на третій корпус лікарні.

У Тедді сильні головні болі, його турбує не лише загадка зникнення Рейчел Соландо, але й власні спогади: про дружину Долорес, яка загинула під час пожежі, та про німецький концентраційний табір Дахау, учасником звільнення якого він був. Неприємні асоціації похмурої лікарні з табором смерті посилюються, коли маршали зустрічаються з лікарем Нерінгом, німцем за походженням.

Головний лікар Коулі пояснює маршалам, що Рейчел, яка засуджена після вбивства (вона втопила у ставку трьох своїх дітей), була переконана, начебто перебуває не в лікарні, а в себе вдома. У палаті зниклої пацієнтки виявляють папірець із написом «Правило чотирьох; хто 67-й?». Допити пацієнтів та санітарів мало що дають, хоча одна з пацієнток крадькома записує в блокнот Тедді повідомлення: «Тікай!».

Поки двоє маршалів намагаються відрізнити правду від брехні, на острові починається ураган, який стає причиною бунту пацієнтів лікарні та перекриває всі шляхи доступу до материка. Тедді, користуючись бурею, виводить напарника в затишне місце на кладовищі й пояснює йому, що шукає в Ешкліфській лікарні конкретну людину — піроманьяка Ендрю Леддіса, винуватця смерті Долорес. Про те, що Леддіс у лікарні, йому повідомив колишній в'язень острова — психічно хворий злочинець на ім'я Джордж Нойз.

Охоронці знаходять маршалів і повертають їх до лікарні. Рейчел Соландо знаходять біля маяка; жінка вважає Тедді своїм чоловіком (який загинув на війні). У кабінеті лікаря Коулі Тедді стає погано, і він проводить повну кошмарів ніч у корпусі для санітарів. Наступного ранку, скориставшись відключенням запасного електрогенератора, яке тримало пацієнтів під замками, маршали пробираються в третій корпус суворого режиму. У цьому зловісному місці Тедді знаходить Нойза, який начебто залишився на материку. Скалічений Нойз повідомляє йому, що в лікарні здійснюють експерименти над людьми.

Тедді пробирається по скелях до маяка, переймаючись підозрами щодо свого напарника Чака. Вони розлучаються; потім Тедді бачить труп Чака у воді під кручею. Попри це, у печері на кручах він зустрічає справжню Рейчел Соландо, яка ніколи не поверталася до лікарні. Рейчел сама була одним із психіатрів лікарні, проте її спроба повідомити світу правду про експерименти з контролю над поведінкою людей перетворила її з лікаря на в'язня острова Шаттер. Вона пояснює Тедді, що у самій лікарні пацієнтів годують нейролептиками, а на маяку роблять операції зі зміни свідомості, стираючи пам'ять і перетворюючи пацієнтів на примар, здатних виконувати закодовані команди. Нейролептики давали й Тедді.

Чак зникає. Коулі переконує Тедді, що той приїхав на острів один, без напарника. Тедді вважає, що якщо Чак помер для всього світу, значить, він ідеальний піддослідний кролик. Маршал збирається пробратися на маяк. На своє здивування, Тедді не знаходить на маяку ніяких жахливих лабораторій. Лише на останньому поверсі він знаходить доктора Коулі, який пояснює Тедді ситуацію. Тедді був маршалом федеральних служб лише до 1952 року; насправді він — Ендрю Леддіс, той самий 67-й пацієнт клініки, що перебуває тут уже 2 роки після вбивства власної дружини. «Напарник Чак Оул» був лікарем Ендрю — доктором Лестером Шином; пацієнтка Рейчел Соландо була насправді вбитою дружиною Ендрю — Долорес (анаграми Edward Daniels = Andrew Laeddis і Rachel Solando = Dolores Chanal і були загадковим «правилом чотирьох»); усі події, що відбуваються на острові, були інсценуванням, покликаним вирвати Ендрю з його вигаданого світу в справжній. У результаті Ендрю знову переживає забуту трагедію — смерть трьох дітей і дружини.

Наприкінці, у присутності обох лікарів і медсестри, що грала роль Рейчел Соландо, — герой погоджується з усім, що каже лікар. Коулі повідомляє йому, що прозріння було вже не вперше. Вранці Ендрю, розмовляючи з Шином, знову обіцяє «напарнику» втекти з острова. Коли Шин похитуванням голови повідомляє лікаря Коулі, що стан пацієнта не покращився, Ендрю зауважує: «Що краще: жити монстром чи померти людиною?». Потім йде з санітарами й Нерінгом для проведення лоботомії. Останні кадри фільму знову показують зловісний маяк. Фінал залишає після себе питання, тому вважається відкритим[4].

Персонажі[ред.ред. код]

Головні ролі[ред.ред. код]

Леонардо ДіКапріоМаршал Едвард «Тедді» Деніелс / пацієнт психлікарні Ендрю Леддіс 
Марк РуфалоМаршал Чак Оул / доктор Лестер Шин 
Бен КінгсліДоктор Джон Коулі (головний лікар психлікарні) 
Макс фон СюдовЛікар Джеремія Нерінг 
Емілі МортімерРейчел Соландо / медсестра 
Мішель ВільямсДолорес Ченел / дружина Тедді Деніелса 
Патрісія КларксонДоктор Долорес Ченел 

Другорядні ролі[ред.ред. код]

  • Джекі Ерл Хейлі — Джордж Нойс
  • Тед Левайн — Ворден
  • Джон Керролл Лінч — заступник Вордена МакФерсон
  • Еліас Котеас — Леддіс
  • Робін Бартлетт — Бріджит Кернс
  • Крістофер Денем — Пітер Брін
  • Неллі Скіутто — медсестра Маріно
  • Джозеф Сікора — Глен Міга
  • Кертісс Кук — Трей Вашингтон
  • Реймонд Ентоні Томас — черговий Джантон
  • Джозеф МакКенна — ув'язнений Біллінгс
  • Рубі Джерінс — дочка Ендрю Леддіса
  • Том Кемп — Вард C. Гард
  • Бейтс Вайлдер — Вард C. Гард
  • Ларс Герхард — комендант
  • Меттью Коулз — капітан порома
  • Зіад Акі — пацієнт
  • Денніс Лінч — пацієнт
  • Джон Порелл — пацієнт
  • Ейдан Мітчелл — син Ендрю Леддіса
  • Дрю Біслі — син Ендрю Леддіса
  • Брі Елрод — пацієнтка
  • Томас Б. Даффі — охоронець
  • Кен Чизман — лікар
  • Стів Віттінг — лікар
  • Майкл Е. Чепман — пацієнт
  • Кіт Флакер — охоронець
  • Дерріл Ву — охоронець
  • Майкл Байрон — водій МакФерсона
  • Гарі Галоун — охоронець[5]

Український дубляж[ред.ред. код]

Переклад і адаптація: Ірина Грей

Режисер дубляжу: Олександр Єфімов

Ролі дублювали:

Знімальна група[ред.ред. код]

Режисер фільму Мартін Скорсезе
  • Режисер: Мартін Скорсезе
  • Сценаристи: Лаета Калогрідіс, Денніс Ліхейн (роман)
  • Продюсери: Майк Медавой, Мартін Скорсезе, Бредлі Дж. Фішер, Арнольд Мессер
  • Виконавчі продюсери: Кріс Брігем, Лаета Калогрідіс, Денніс Ліхейн, Джанні Нуннарі, Луїс Філліпс
  • Співпродюсери: Емі Герман, Джозеф П. Рейді, Емма Тіллінджер
  • Композитор: Роббі Робертсон
  • Оператор: Роберт Річардсон
  • Монтаж: Тельма Шунмейкер
  • Звук: Джеймі Бейкер, Девід Болтон, Кем Чан, Марко А. Костанцо, Келлі Доран
  • Спецефекти: Джеремі Аєлло, Джозеф Баррі, Адам Беллана, Кріс Чітем, Майкл Кларк
  • Візуальні ефекти: Енріко Альтман, Рон Еймс, Венден з К. Болдвін, Джефф Барнс
  • Підбір акторів: Еллен Льюїс
  • Художник-постановник: Данте Ферретті
  • Арт-директори: Макс Біско, Роберт Гуерра, Крісті Вілсон
  • Декоратор: Франческа Ло Ск'яво
  • Гримери: Кетрін Блонделл, Алан Д'Анджеріо, Крістін Фенелл, Сіан Грігг, Джеррі Пополіс
  • Художник по костюмах: Сенді Пауелл[5]

Історія створення[ред.ред. код]

Фільм знятий за мотивами роману Денніса ЛіхейнаТаємнича ріка», «Бувай, дитинко, бувай»), адаптацію якого написала Лаета Елізабет Калогрідіс, якій вдалося зберегти детективний дух книги. Права на екранізацію були продані студії Columbia ще 2003 року, а згодом вони перейшли до кінокомпанії Phoenix Pictures. Постановку здійснив Мартін СкорсезеТаксист», «Скажений бик», «Казино»), який не дозволив навіть на секунду глядачеві подумати про кінцівку, яка переверне все з ніг на голову.

Вчетверте поспіль Скорсезе запросив на головну роль Леонардо ДіКапріо, що знімався у нього в фільмах «Банди Нью-Йорка», «Авіатор» та «Відступники». Бен Кінгслі зіграв загадкового головного лікаря психлікарні доктора Коулі, а Мішель Вільямс постала в образі примари покійної дружини героя ДіКапріо. На роль Чака розглядалися кандидатури Роберта Дауні-молодшого і Джоша Броліна. Спочатку до проекту був залучений режисер Вольфганг ПетерсенІдеальний шторм»), а потім Девід ФінчерЗагадкова історія Бенджаміна Баттона»), який збирався віддати головні ролі Бреду Пітту і Марку Уолбергу[7].

У фільмі багато статичних кадрів, що змінюють один одного, ніби сторінки кримінальної справи. Таким чином додатково передається детективне забарвлення історії. Так само оператор не посоромився використовувати багато великих планів, що стало можливим за рахунок прекрасного акторського складу[8].

Скорсезе про фільм[9]:

« На стилістику "Острова Проклятих" вплинув фільм "Процес" Орсона Веллса (адаптація твору Кафки). Пам'ятаєте, там були довгі коридори, тунелі, низькі стелі і кутові лінзи, які викликають клаустрофобію? Ще ми велику увагу приділили костюмам і аксесуарам героїв. Деталі дуже важливі, вони розкривають характер і дають глядачам підказки. Наприклад, ми вирішили, що доктор Коулі буде курити люльку. У деяких сценах він здається оточеним димовою завісою, так само, як його справжні наміри ховаються під покровом таємниці.  »


Історія прокату[ред.ред. код]

Прем'єру фільму було перенесено з жовтня 2009 року на лютий 2010. Спочатку фільм розглядався студією Paramount як можлива номінація на «Оскар». Проте ближче до кінця року стало зрозуміло, що студія буде просувати на «Оскар» «Вище неба» (2009) і «Милі кості» (2009). Студія не змогла знайти 50-60 мільйонів $, необхідних для рекламної кампанії під «Оскар». До того ж, наприкінці 2009 року Леонардо ДіКапріо не міг займатися рекламою фільму через зайнятість в інших проектах. Врешті-решт, студія перенесла прем'єру на лютий[10]. Прем'єрний показ фільму «Острів проклятих» відбувся 13 лютого 2010 року на Берлінському кінофестивалі.

Дати прем'єр[ред.ред. код]

Касові збори[ред.ред. код]

В перший вікенд фільм зібрав $ 41 млн. Всього «Острів проклятих» зібрав $ 128 012 934 в США та $ 166 791 261 в інших країнах[11].

DVD і Blu-ray диски[ред.ред. код]

Острів проклятих був випущений на DVD і Blu-Ray 8 червня 2010 в США[12], та 2 серпня 2010 у Великобританії[13].

Саундтрек[ред.ред. код]

Shutter Island
Музика з кінофільму
Дата випуску 2 лютого 2010
Жанри саундтрек
Тривалість 116:41
Лейбл Rhino Entertainment
Продюсери Роббі Робертсон

Джон Павелл

Країна США США

Далі перераховані музичні композиції, які звучали у фільмі «Острів проклятих»[14][15].

Диск 1

# Назва Тривалість
1. «Orchestra of St. Lukes & John Adams — Fog Tropes»   10:01
2. «The National Polish Radio Symphony & Antonio Wit — Symphony No. 3: Passacaglia – Allegro Moderato»   6:47
3. «Philipp Vandré — Music for Marcel Duchamp»   5:45
4. «Nam June Paik — Hommage à John Cage»   4:10
5. «Wiener Philharmoniker & Claudio Abbado — Lontano»   12:44
6. «UC Berkeley Chamber Chorus — Rothko Chapel 2»   4:36
7. «Johnnie Ray — Cry»   3:05
8. «Max Richter — On the Nature of Daylight»   6:15
9. «Vienna Radio Symphony Orchestra — Uaxuctum - 3rd Movement»   3:37
10. «Prazak Quartet — Quartet for Strings and Piano in A Minor»   11:45

Диск 2

# Назва Тривалість
1. «The San Francisco Symphony & Edo de Waart — Christian Zeal and Activity»   10:05
2. «The New Professionals Orchestra & Rebecca Miller — Suite for Symphonic Strings - Nocturne»   3:45
3. «Brian Eno — Lizard Point»   4:34
4. «Torleif Thedeen & Entcho Radoukanov — Four Hymns: II for Cello and Double Bass»   5:48
5. «Boris Berman — Root of an Unfocus»   4:56
6. «Ingram Marshall — Prelude - The Bay»   6:25
7. «Kay Starr — Wheel of Fortune»   3:06
8. «Lonnie Johnson — Tomorrow Night»   3:05
9. «Dinah Washington & Max Richter — This Bitter Earth»   6:12

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

Перемога[ред.ред. код]

  • 2010: Національна рада кінокритиків США
    • Кращий художник-постановник (Данте Ферретті)
    • Найкращі десять фільмів
  • 2010: Організація кінокритиків Сан-Дієго
    • Кращий художник-постановник (Данте Ферретті)
  • 2010: Премія Scream
    • Кращий сценарій (Лаета Калогрідіс)

Номінація[ред.ред. код]

  • 2010: Teen Choice Awards
    • Найкращий фільм: жахи / трилер
    • Найкращий кіноактриса: жахи / трилер (Мішель Вільямс)
  • 2010: Премія Scream
  • 2010: Премія «Супутник»
    • Краща операторська робота (Роберт Річардсон)
    • Кращий звук
    • Кращий монтаж (Тельма Шунмейкер)
    • Кращий художник-постановник і дизайнер (Данте Ферретті, Макс Біско, Роберт Гуерра, Крісті Вілсон)
  • 2010: Організація кінокритиків Сан-Дієго
    • Кращий адаптований сценарій (Лаета Калогрідіс)
    • Краща операторська робота (Роберт Річардсон)
  • 2010: Асоціація кінокритиків Чикаго
  • 2010: Премія EDA
    • Кращий монтаж (Тельма Шунмейкер)
  • 2010: Жіноча премія EDA
    • Краща жінка сценарист (Лаета Калогрідіс)
  • 2011: Сатурн
  • 2011: Кінопремія Імперія
    • Кращий трилер
  • 2011: Online Film & Television Association
    • Краща операторська робота (Роберт Річардсон)
    • Кращий дизайн (Данте Ферретті, Макс Біско, Роберт Гуерра, Крісті Вілсон, Франческа Ло Ск'яво)
    • Кращий грим і зачіски
    • Кращий монтаж звука[17]

Критика[ред.ред. код]

Фільм отримав безліч позитивних відгуків від критиків. На сайті Metacritic фільм отримав 63% 37-ма відгуками[18].

Відгуки в ЗМІ[ред.ред. код]

Los Angeles Times[19]

Мартін Скорсезе створив божественно таємничий та заплутаний фільм у кращих традиціях нуар з розумними поліцейськими.
Бетсі Шаркі

Оригінальний текст (англ.)

Martin Scorsese has created a divinely dark and devious brain tease of a movie in the best noir tradition with its smarter than you'd think cops.
Betsy Sharkey

Chicago Sun-Times[20]

Основний ефект фільму зосереджений на почуттях. Все складається в хвилюючу жахливу таємницю.
Роджер Еберт

Оригінальний текст (англ.)

The film's primary effect is on the senses. Everything is brought together into a disturbing foreshadow of dreadful secrets.
Roger Ebert

Slate[21]

Острів проклятих є естетично і часом інтелектуально захоплюючою головоломкою, але він ніколи не буде емоційним.
Дана Стівенс

Оригінальний текст (англ.)

Shutter Island is an aesthetically and at times intellectually exciting puzzle, but it's never emotionally involving.
Dana Stevens

The New York Times[22]

Відбувається щось СТРАШНЕ. На жаль, це щось, виявляється, сам фільм.
A. O. Скотт

Оригінальний текст (англ.)

Something TERRIBLE is afoot. Sadly, that something turns out to be the movie itself.
A. O. Scott

Газета.ru[23]

Власне, головний фокус «Острова проклятих» полягає в тому, що вся його інтрига легко прораховується на п'ятнадцятій хвилині, але перегляду це абсолютно не заважає, швидше навпаки.
Ярослав Забалуєв

Оригінальний текст (рос.)

Собственно, главный фокус «Острова проклятых» заключается в том, что вся его интрига легко просчитывается минуте на пятнадцатой, но просмотру это совершенно не мешает, скорее наоборот.
Ярослав Забалуев

Афиша[24]

Можливо, «Острів» — химерне, важке і не дуже вдале кіно, але він разом з тим — нагадування про те, що Скорсезе ніякий не колишній, а як і раніше великий режисер.
Роман Волобуєв

Оригінальний текст (рос.)

Может быть, «Остров» — вычурное, тяжеловесное и не слишком удачное кино, но он вместе с тем — напоминание о том, что Скорсезе никакой не бывший, а по-прежнему великий режиссер.
Роман Волобуев

Коммерсант.ru[25]

Якщо хтось думає, що неквапливістю страждає в «Острові проклятих» тільки преамбула, а далі все стане динамічнішим або хоча б істеричнішим, то він помиляється — із заданого на початку задумливого ритму «Острів проклятих» так і не збивається.
Лідія Маслова

Оригінальний текст (рос.)

Если кто-то думает, что неторопливостью страдает в «Острове проклятых» только преамбула, а дальше все станет подинамичнее или хотя бы поистеричнее, то он ошибается — с заданного в начале задумчивого темпоритма «Остров проклятых» так и не сбивается.
Лидия Маслова

Критика від сайту Rotten Tomatoes[ред.ред. код]

На сайті Rotten Tomatoes фільм отримав 69% (166 схвальних відгуків і 76 несхвальних), а користувачі дали оцінку 76%[26].

Це, можливо, не найкраща робота Скорсезе, але Острів проклятих представляє невгамовні, гострі почуття режисера.

Оригінальний текст (англ.)

It may not rank with Scorsese's best work, but Shutter Island's gleefully unapologetic genre thrills represent the director at his most unrestrained.

Приквел[ред.ред. код]

HBO і Paramount починають роботу над проектом «Ешкліфф» — телевізійним приквелом до фільму «Острів проклятих». Скорсезе особисто поставить пілотний епізод, а сценарій писатиме автор оригінального фільму Денніс Ліхейн. Акторський склад і дата початку зйомок поки невідомі[27].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Фільм знято за мотивами роману Денніса Ліхейна «Острів проклятих» (Shutter Island, 2003).
  • Назву фільму можна перекласти як «Острів-пастка».
  • Спочатку студія Columbia придбала права у Денніса Ліхейна на екранізацію книги в 2003 році, однак після численних перенесень дати початку роботи над проектом, права на екранізацію повернулися автору.
  • За основу був узятий острів Педдокс зі штату Мен (національний парк Акадія).
  • Одна з картин, які доктор Коулі показує як приклад жорстокого поводження з божевільними, — це «Навуходоносор», ілюстрація до Біблії поета Вільяма Блейка.
  • Для створення атмосфери картини Мартін Скорсезе шукав натхнення в зомбі-фільмах Вела Льютона.
  • Щоб актори уявили, як стилістично буде виглядати фільм, Мартін Скорсезе показував їм фільми «З минулого» (1947) і «Запаморочення» (1958).
  • Ідея як книги, так і фільму заснована на реальному місці в Італії — Повеглія.
  • Розстріл полонених німців американськими солдатами справді стався в Дахау 29 квітня 1945 року[10][28].

Кіноляпи[ред.ред. код]

  • Напис на воротах Дахау (Arbeit Macht Frei) було зроблено у два рядки, а не в один. Табір був визволений 29 квітня 1945 року, снігу, показаного у фільмі, тоді не було.
  • 22:09. Показано фото генерала з табору Дахау, який лежить на підлозі в калюжі крові, його обличчя порівняно чисте. 22:47. Генерала показано впритул, його обличчя все в крові.
  • Коли маршали допитують першого пацієнта, біля ДіКапріо лежить ручка, у наступному моменті ручка «випаровується».
  • Під час допиту пацієнтки вона просить води, коли їй приносять склянку, вона підносить праву руку до рота, але в руці склянки немає. У наступному кадрі вона ставить склянку на стіл вже лівою рукою.
  • Коли Тедді й Чак йдуть до корпусу «С», у корпусі світиться світло, хоча всі генератори перед тим згоріли.
  • Коли Тедді вбиває дружину, його мертві діти міняються місцями.
  • Шприц, вихоплений у доктора Нерінга, з різних ракурсів перебуває на різній відстані від його шиї[29].

Кросовери[ред.ред. код]

  • Кабінет доктора Калігарі (1920) — у фільмах ідентична плутанина між ув'язненими і владою.
  • Чарівник країни Оз (1939) — коли розпочинається ураган, Чак говорить: «Ми зараз в Канзасі».
  • Лаура (1944) — прототипом Тедді Деніелса став Марк Макферсон з фільму Лаура.
  • Бедлам (1946).
  • Червоні черевички (1948).
  • 11 епізод 5 сезону серіалу Красені (2008) — один з головних героїв згадує фільм Острів проклятих.
  • 6 епізод 2 сезону The Rotten Tomatoes Show (2010) — Еллен просить глядачів написати свої відгуки про цей фільм.
  • 17 епізод 35 сезону шоу Суботнього вечора у прямому ефірі (2010).
  • Початок (2010).
  • 16 епізод 5 сезону серіалу Ясновидець (2010) — Гас каже: «Лассі думає, ніби це Острів проклятих?».
  • 21 епізод 3 сезону серіалу Касл (2011).
  • 12 епізод 3 сезону серіалу Така різна Тара (2011) — згадується в розмові.
  • 1 епізод 3 сезону серіалу Батьки (2011) — Сара каже, що нова квартира Ембера схожа на будинок з фільму Острів проклятих.
  • 6 епізод 1 сезону серіалу Шукач (2012) — згадується в розмові.
  • 16 епізод 8 сезону серіалу Офіс (2012) — Дерріл каже: «Я сів на мілину на Острові проклятих».
  • 2 епізод 3 сезону серіалу Трудоголіки (2012) — згадується в діалозі Адама і Блейка[30].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Shutter Island Box Office Mojo. Перевірено 2015-01-24
  2. а б «Острів проклятих»: інформація про релізи (англ.) на Internet Movie Database
  3. Острів проклятих на сайті Кіно-Театр.ua
  4. Сюжет фільму на сайті IMDb
  5. а б Актори та знімальна група фільму «Острів проклятих» на сайті IMDb (англ.)
  6. Український дубляж фільму «Острів проклятих»
  7. Історія створення «Острова проклятих» (рос.)
  8. Битва фильмов: «Обитель проклятых» против «Острова проклятых» (рос.)
  9. «Остров проклятых» на сайті Вокруг. ТВ (рос.)
  10. а б «Острів проклятих» на сайті EX.ua
  11. Касові збори фільму «Острів проклятих» на сайті Кинопоиск.ru
  12. Острів проклятих на DVD. Amazon.com
  13. Shutter Island [DVD (2010).] Amazon.co.uk
  14. Саундтрек до фільму «Острів проклятих» на сайті TheOST.ru
  15. Саундтрек до фільму «Острів проклятих» на сайті всесаундтреки.рф
  16. Нагорода Жорж (2011) на сайті oKino.ua
  17. Нагороди та номінації «Острова проклятих» на сайті IMDb (англ.)
  18. «Острів проклятих» на сайті Metacritic
  19. Betsy Sharkey. Review: «Shutter Island». Los Angeles Times (англ.)
  20. Roger Ebert. Shutter Island. Chicago Sun-Times (англ.)
  21. Dana Stevens. I'm Surrounded by Crazy People. Slate (англ.)
  22. A.O. Scott. All at Sea, Surrounded by Red Herrings. The New York Times
  23. Ярослав Забалуев. О дурдоме с любовью. Газета.ru
  24. Роман Волобуев. Скорсезе в дурдоме. Афиша
  25. ЛИДИЯ МАСЛОВА. Мальчик со спичками. Коммерсант.ru
  26. «Острів проклятих» на сайті Rotten Tomatoes
  27. HBO снимет сериал по «Острову проклятых» (рос.)
  28. «Острів проклятих» на сайті Кинопоиск.ru
  29. Кіноляпи фільму Острів проклятих
  30. Зв'язки з іншими фільмами та серіалами

Посилання[ред.ред. код]