Осфронемові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Осфронемові
Гурамі перлинний (Trichogaster leerii)
Гурамі перлинний (Trichogaster leerii)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Лабіринтові (Anabantoidei)
Родина: Осфронемові (Osphronemidae)
Підродини
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Osphronemidae
ITIS logo.jpg ITIS: 172678
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 270602
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Osphronemidae

Осфронемові (Osphronemidae) або гура́мі — родина лабіринтових риб, що разповсюджені у Індії, Індонезії і на Малакському півострові.

Назва «гурамі» використовується також для риб із родин Хелостомові (Helostomatidae) та Анабасові (Anabantidae).

Тіло гурамі дуже стиснуте з боків, високе. Черевні плавці нитчасті, анальний — довгий, спинний — з короткою основою.[1]

Гурамі є мирними рибами, яких можна тримати із будь-якими малими рибами, за вийнятком барбусів і таких риб, які самі проявлять агресію.

Класифікація[ред.ред. код]

Родина Осфонемових включає 4 підродини, 14 родів і 86 видів:

Підродина Belontiinae

Підродина Macropodinae

Підродина Luciocephalinae

Підродина Osphroneminae

Розмноження[ред.ред. код]

Нерестовищем для осфронемових може бути невеликий акваріум. Його заповнюють на 3/4 старою акваріумною водою і на 1/4 м'якою свіжою водою. Рівень води 7—15 см для невеликих видів риб і 20 см — для великих. З дрібнолистих рослин створюють схованку для самки.

Коли все готове, до нерестовища висаджують пару риб і підвищують температуру води на 2—3°С. Самець будує гніздо, змішуючи воду із слиною. Кожний вид робить гніздо за «власним проектом» на поверхні води, під листком або в печерці. Бійцівські рибки для спорудження гнізда використовують шматочки ричії. Рослини скріплюють піну, не дають хвилям розкидати її. У гурамі гніздо велике, плоске, складається тільки з піни. Щоб скріпити гніздо, гурамі пускають у воду маслянисту речовину, яка гасить дрібні хвилі.[1]

Гніздо з піни допомагає зберегти ікру в брудній болотяній воді.

Закінчивши будувати гніздо, самець перестає відганяти самку, навпаки, запрошує її до гнізда, виконуючи ритуальний танок. Маленький самець гурамі-буркуна супроводжує свій танок звуками, схожими на тихе гарчання собаки.[1] Звуки виникають від того, що риба переганяє повітря з лабіринту в ротову порожнину і навпаки. Під час метання ікри риби стискують одне одного на якусь мить і видавлюють ікру та молочко. Велика краплина жиру підносить прозорі кульки ікри на поверхню. Самець ловить їх ротом і випльовує в гніздо. Іноді він дозволяє самці допомогти йому. Навіть ті ікринки, що відразу потрапили в піну, самець ще раз втягне у рот і виплюне, щоб змити з ікринки мікроорганізми. Крім механічного очищення, це й своєрідне дезинфікування ікри. Слина лабіринтових риб має здатність вбивати збудників хвороб.[1]

Після нересту в гнізді залишається від 300–500 (ляліуси, медові гурамі, півники) до 1000–2000 ікринок (макроподи, великі гурамі). Самець проганяє самку й стереже гніздо. Якщо самку вчасно не виловити з нерестовища, то самець може її вбити. Маленький вартовий нападає на кожного, хто наблизиться до гнізда.

Трапляється, що самець не набув батьківських інстинктів або йому заважають несприятливі умови, і він кидає гніздо й поїдає ікру. Такого самця треба негайно висадити з нерестовища. Ікра розвиватиметься самостійно. Щоб вона не загинула від грибкових хвороб, у воду додають 2—3 краплі 1% -ного розчину метиленового синього на кожний літр води.

Через 1—2 дні з ікри прокльовуються маленькі личинки й повисають під гніздом. Цікаво, що вигодувати мальків у перші дні допомагає гніздо. Рослинні частинки, слина, яка містить білки, втрачає до того часу бактерицидні властивості й починає розкладатися. Під гніздом збираються хмари інфузорій, коловерток, дрібних черв'яків, а потім і рачки. Такі самі скупчення дрібних істот є й серед коріння плаваючих рослин. Як тільки мальки попливуть і почнуть їсти, самця треба висадити. Через 8—12 днів від початку живлення малькам дають циклопів. Їжі у виростковому акваріумі повинно бути багато, щоб мальки плавали серед неї. Кожних два дні 2/3 об'єму води обережно замінюють свіжою.

Лабіринт починає допомагати малькам дихати через З—5 тижнів після народження.[1] Коли мальки дихають тільки зябрами, рівень води в нерестовищі зберігається невисоким, воду постійно продувають дуже дрібними бульбашками повітря. Не можна в цей час знижувати температуру води. Сигналом, що мальки почали дихати також за допомогою лабіринту, є їхня поведінка: вони регулярно спливають до поверхні води й заковтують повітря. Тепер можна підвищити рівень води у виростковому акваріумі й поступово, на 1—2 °С на тиждень, знижувати температуру води.

При додержанні всіх вимог мальки лабіринтових риб ростуть швидко й у віці кількох місяців набувають забарвлення дорослих. Якщо ріст молоді нерівномірний, то менших мальків можуть поїдати більші. Запобігти цьому можна, сортуючи мальків за розміром.

Дрібні лабіринтові риби стають статевозрілими в 7—8 місяців, більші — трохи пізніше.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Шереметьєв І. І. Акваріумні риби. — К.: Рад. школа, 1989. — 221 с. — ISBN 5-330-00394-6.

Див. також[ред.ред. код]