Отель-де-Віль (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Отель-де-Віль вночі

Отель-де-Віль (фр. Hôtel de Ville) — паризький палац, в якому з 1357 року розміщуються паризькі муніципальні органи влади. Отель-де-Віль з фасадом завдовжки 110 м розташований на колишній середньовічній Гревській площі (фр. place de Grève), нині площі Отель-де-Віль в IV-му окрузі Парижа на правому березі Сени.

З історії будівлі[ред.ред. код]

У XVI столітті, на цьому місці знаходився будинок, побудований зодчим Доменніко да Кортона, але будинок згорів під час пожежі 1871 року, в ході боїв, які призвели до падіння Комуни. Сучасна будівля побудована в тому ж стилі за проектом архітекторів Деперта і Баллю в 1882 році. Весь комплекс з його павільйонами, увінчаними куполами в формі зрізаних пірамід, і з безліччю статуй, розміщених всюди, без сумніву вражаючий і оригінальний. Дійсно, на чотирьох фасадах нараховується 136 статуй, а на терасі даху — статуя Етьєна Марселя — голови гільдії паризьких купців, зачинателя безладів, які струшували Париж у XIV столітті. Протягом століть будівля була свідком найважливіших історичних подій.

Найтрагічніше з них припадає, мабуть, на ранок 27 липня 1794 року — день, який за новим календарем, запровадженим республіканцями, був названий Дев'ятим днем Термідора. Робесп'єр — «Непідкупний» — замкнувся в ратуші зі своїми соратниками, намагаючись уникнути загрози громадянської війни, яка, як він був упевнений, повинна була внести розбрат. Коли солдати Конвенту увірвалися до кімнати, Робесп'єр намагався вистрілити собі в горло з пістолета, але він тільки поранив себе в щелепу. Він був схоплений і вранці наступного дня страчений.

Скульптури на фасаді[ред.ред. код]

Головний фасад прикрашають, встановлені в нішах, як і на фасаді Лувру або католицьких церков, статуї знаменитостей з історії Парижа, видатних діячів Республіки — це статуї художників, вчених, політиків, промисловців:

Галерея[ред.ред. код]

Паризький муніципалітет — Отель-де-Віль

Література[ред.ред. код]

  • Julia Droste-Hennings, Thorsten Droste: Paris., DuMont Verlag 2003, ISBN 3-7701-6090-8, S. 160—161
  • Marius Vachon: Le nouvel Hotel de Ville de Paris. 1872—1900. Conseil Municipal, Paris 1900 (Текст онлайн)
  • Heinfried Wischermann: Architekturführer Paris., Gerd Hatje Verlag Ostfildern 1997, ISBN 3-7757-0606-2, S. 105

Посилання[ред.ред. код]