Отніїл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Отніїл (івр. עָתְנִיאֵל בֶּן קְנַז‎ «лев божий») — перший з числа Ізраїлевих суддів. Був сином Кеназа, молодшого брата Калева (Сд. 3:9). Він узяв місто Кір'ят-Сефер і за це отримав у нагороду в дружини дочку Калева — Ахсу (Нав. 15:16-17, Сд. 1:13).

Перші судді[ред.ред. код]

Після смерті Ісуса Навина, та ймовірно по закінченні декількох років, ізраїльтяни побралися на доньками Ханаану і впали в ідолопоклонство - служили Ваалові та Астарі. За це вони і були покарані восьмирічним утиском з боку царя Араму. Після покарання Господь поставив їм очільника в особі Отніїла з племені Юди, що мав звільнити їх від ворога:

І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму двох річок. І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ. І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника, і він врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього.(Сд. 3:8-9)

Згадки про Отніїла у Першій книзі хроніки також пов'язані із його батьком Кеназом та братом Калевом — 1 Хр. 4:13 та 1 Хр. 27:15. Після перемоги над арамським царем запанував мир сорок років. Після цього часу Отніїл помер (Сд. 3:11).
Могила Отніїла знагодиться у Геброні в у кварталі H1.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Отніїл у bibelwissenschaft.de (нім.)

Джерела[ред.ред. код]

Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.