Шмідт Отто Юлійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Отто Юлійович Шмідт
нім. Otto Juljewitsch Schmidt
рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Ім'я при народженні рос. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Народився 18 (30) вересня 1891(1891-09-30)
Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер 7 вересня 1956(1956-09-07) (64 роки)
Московська область, СРСР
·туберкульоз[1]
Поховання Новодівичий цвинтар[2]
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР
 СРСР
Національність балтійські німці
Діяльність астроном, математик, мандрівник-дослідник, політик, викладач університету, фізик, державний діяч, психоаналітик, геофізик, географ, мандрівник
Alma mater Фізико-математичний факультет Київського університетуd (1913)[3]
Друга київська гімназія
Галузь дослідник Арктики, математик, астроном, геофізик
Заклад Російська академія наук
Імператорський університет Святого Володимира[1]
МДУ
Головне управління Північного морського шляху
Schmidt Institute of Physics of the Earthd
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання академік УРСР
академік АН СРСР
Науковий ступінь магістр
Науковий керівник Граве Дмитро Олександрович
Аспіранти, докторанти Vladimir Andrunakievichd[3]
Sergey Antonovich Chunikhind[3]
Leopold Yakovlevich Okunevd[3]
Aleksandr Antipovich Kulakovd[3]
Aleksey Petrovich Ditsmand[3]
Vladimir Konstantinovich Turkind[3]
Членство ВУАН
Академія наук СРСР
Російська академія наук
Партія КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія
Відомий завдяки: дослідженням Арктики, математичним роботам
У шлюбі з Шмідт Віра Федорівна
Діти Sigurd Ottovich Schmidtd
Нагороди
Герой Радянського Союзу

Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Шмідт Отто Юлійович у Вікісховищі

Шмідт О́тто Ю́лійович (повне ім'я Шмідт Отто-Фрідрих-Юліус Юлійович, рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ[4]; 18 [30] вересня 1891(18910930), Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія — 7 вересня 1956, Московська область, СРСР) — радянський математик, астроном, геофізик, дослідник Арктики, дійсний член АН УРСР (з 1934) та АН СРСР (з 1935), Герой Радянського Союзу (1937).

Біографія[ред. | ред. код]

Предки Шмідта по батьківській лінії походять з німців-колоністів, що перебралися до Ліфляндії (Латвія) у другій половині XVIII століття, а по материнській — латиші на прізвище Ергле (Ērgle). У родині Шмідта говорили трьома мовами: російською, латиською та німецькою. Сам він пізніше заявляв, що відносив себе до російської культури[5].

У дитинстві працював у лавці письмового приладдя. Навчався у класичній Могильовській чоловічій гімназії[be]. Гроші на навчання хлопця знайшлися у його латиського дідуся Фріциса Ергле.

Закінчив Другу київську гімназію із золотою медаллю (1909) та фізико-математичний факультет Київського університету (1913). Після закінчення університету був залишений для підготовки до професорського звання і під керівництвом професора Дмитра Граве почав свої дослідження з теорії груп. З 1916 — приват-доцент Київського університету.

З жовтня 1917 — начальник управління з продуктообміну Наркомату продовольства[ru], в 1918—1920 — член колегії Наркомпроду. У 1918 вступив до РСДРП (інтернаціоналістів)[ru], у 1918—1919 — член ЦК. У 1919 разом з усією партією був прийнятий в РКП(б)[6], при цьому в його партійний стаж зарахували час перебування в партії інтернаціоналістів.

У 1921—1924 роках був завідувачем Державного видавництва[ru]. Займався організацією реформи системи освіти. Був автором ідеї, творцем і головним редактором 1-го видання «Великої радянської енциклопедії». Однак коли випуск енциклопедії був майже завершений, Шмідта було знято з редакторської посади і усунуто від роботи над енциклопедією через його німецьке походження, хоча його германські предки знаходилися в російському підданстві з XVIII століття[7].

1928 року Шмідт брав участь у першій радянсько-німецькій памирській експедиції[ru], організованій АН СРСР. Метою експедиції було вивчення та сходження на найвищі вершини Західного Паміру.

У 1929 році заснував кафедру вищої алгебри фізико-математичного факультету[ru] МДУ (з 1933 — механіко-математичний факультет МДУ[ru]), якою завідував по 1949 рік[8].

З 1932 по 1950 роки був головним редактором журналу «Математический сборник»[ru][9].

У 1930—1934 роках керував знаменитими арктичними експедиціями на криголамних пароплавах «Сєдов»[ru], «Сибіряков»[ru] та «Челюскін»[ru][10]. У 1930—1932 роках — директор Всесоюзного арктичного інституту[11], у 1932—1938 роках — начальник Головного управління Північного морського шляху (ГУСМП).

З 28 лютого 1939 по 24 березня 1942 був віце-президентом АН СРСР. Після початку Німецько-радянської війни 19 липня 1941 року був направлений до Казані для підготовки евакуації туди установ АН СРСР. Перебуваючи в евакуації в Казані, Шмідт вступив у конфлікт із президентом АН СРСР Володимиром Комаровим. Комаров поскаржився Сталіну, після чого Шмідта звільнили з посади віце-президента АН СРСР і з усіх посад йому залишили лише одну — директора Інституту теоретичної геофізики[ru][12].

Помер в 1956 році від туберкульозу. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Студент Київського університету (1912).
Студент Київського університету (1912). 
О. Ю. Шмидт — начальник Головпівнморшляху (1936)
О. Ю. Шмидт — начальник Головпівнморшляху (1936) 
Могила О. Ю. Шмідта на Новодівочому цвинтарі
Могила О. Ю. Шмідта на Новодівочому цвинтарі 

Внесок в науку[ред. | ред. код]

Розробляв небулярну гіпотезу — модель утворення тіл Сонячної системи в результаті конденсації навколосонячної газово-пилової хмари.

Монографія «Абстрактна теорія груп» (1916, 2 видавництва 1933) справила значний вплив на розвитку цієї теорії. Основним досягненням у цій галузі є теорема про ізоморфізм прямих розкладів нескінченних операторних груп із кінцевим головним рядом (1928). Шмідт є засновником московської школи алгебри, керівником якої він був протягом багатьох років. Вона виросла з семінару з теорії груп, організованого ним у 1930 році, який з часом перетворився на центр діяльності радянських алгебраїстів у цій галузі[13].

Зробив внесок у вивчення північних полярних територій. У 1932 був начальником експедиції на пароплаві криголамного типу «Сибіряков»[ru], що здійснила перше в історії плавання Північним морським шляхом за одну навігацію. Ініціатор та ідейний натхненник створення «Великої радянської енциклопедії» був головним редактором за дорученням уряду Радянського Союзу. Був ініціатором створення академічного інституту геофізики[ru].

Родина[ред. | ред. код]

Був тричі одружений[14]:

  • Дружина — Віра Федорівна Шмідт (Яницька), сестра бібліотечного діяча, книгознавця, бібліографа, історика, географа, статистика, доктора географічних наук, професора Миколи Яницького.
  • Дружина — Маргарита Еммануїлівна Голосовкер (19 квітня 1889 — 8 листопада 1955), музеєзнавиця та літературознавиця, завідувачка сектору художньої ілюстрації Інституту світової літератури АН СРСР (1935—1949), авторка монографії «М. Ю. Лермонтов: життя та творчість» (1941); сестра філософа та перекладача Якова Голосовкера.
  • Дружина — Олександра Олександрівна Горська[15] (1906—1995), учасниця експедиції на пароплаві «Челюскін»[ru] (у списках значиться як прибиральниця), нагороджена орденом Червоної Зірки.
    • Син — Олександр Оттович Шмідт[16] (15 вересня 1934 — 11 червня 2010).

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

В Україні[ред. | ред. код]

  • Вулиця Отто Шмідта в Києві (колишня Верхньоюрківська, на якій у будинку № 34 минули гімназичні та студентські роки майбутнього академіка; будинок знесено в 1980-х роках).
  • У Києві ім'я О. Ю. Шмідта мала (до 1941 року) школа — колишня чоловіча гімназія, в якій він навчався[17].

У Білорусі[ред. | ред. код]

У Росії[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]

  • Астероїд 2108 Отто Шмідт[18].
  • Підлідна рівнина Шмідта в Антарктиді.
  • До 1938 ім'я Шмітда носив криголам. У 1938 Шмідт був знятий з посади начальника Севморпуті, після чого криголам був перейменований на «Анастас Мікоян»[ru].
  • Науково-дослідний криголам проекту 97Н носив ім'я «Отто Шмідт» (період експлуатації: з 1979 по 1991 рік).
  • У Радянському Союзі існували імена людей[19][20]:
    • Оюшмінальд(а) — Отто Юльевич Шмидт на льдине (Отто Юлійович Шмідт на крижині)
    • Лагшмінальд(а) — лагерь Шмидта на льдине (табір Шмідта на крижині)
    • Лагшмівар(а), Лашмівар(а) — лагерь Шмидта в Арктике (табір Шмідта в Арктиці)
  • Герой оповідань Марфи Семенівни Крюкової[ru] «Поколін-борода та ясні соколи».
Бюст в Морському музеї[ru] в Архангельську
Поштова марка СРСР, 1935
Поштова марка СРСР, 1935 
Поштова марка СРСР, 1966
Поштова марка СРСР, 1966 
Поштова марка Білорусі, 2001
Поштова марка Білорусі, 2001 

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. а б в г д е ж Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. Державний архів міста Києва. Ф. 16. Оп. 465. Спр. 4829. Арк. 14зв (рос. Послужной список приват-доцента при кафедре математики Императорского Университета св. Владимира Отто-Фридриха-Юлиуса Юльевича Шмидта. Составлен 23 апреля 1917 года.).
  5. Отто Юльевич Шмидт – герой, мореплаватель, академик и просветитель. ardexpert.ru. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018. 
  6. Шмидт Отто Юльевич. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 січня 2016. 
  8. Мехмат МГУ 80. Математика и механика в Московском университете / Гл. ред. А. Т. Фоменко. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 2013. — 372 с. — ISBN 978-5-19-010857-6. — С. 60.
  9. Математический энциклопедический словарь / Гл. ред. Ю. В. Прохоров. — Москва : БСЭ, 1988 — С. 764.
  10. О людях Московского университета, 2019, с. 112—113.
  11. 90 лет ГНЦ РФ «Арктический и антарктический научно-исследовательский институт» Архівна копія на сайті Wayback Machine. (пресс-релиз).
  12. «Мы рады приветствовать на бугульминской земле славного героя Отто Юльевича Шмидта»
  13. Большая советская энциклопедия / Гл. ред. Ю. В. Прохоров. — Москва : БСЭ.
  14. Международный портал России Архівна копія на сайті Wayback Machine..
  15. Международный портал России Архівна копія на сайті Wayback Machine..
  16. Потаённое № 2/15, 2002 год Архівна копія на сайті Wayback Machine..
  17. Історія ліцею. Від гімназії до ліцею. http://lit79.org.ua/. Ліцей Інформаційних Технологій №79. 2011. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014. 
  18. База даних MPC про малі тіла Сонячної системи (2108)(англ.)
  19. Мокиенко В. М., Никитина Т. Г. . Толковый словарь языка Совдепии. — СПб : Фолио-Пресс, 1998. — ISBN 5-7627-0103-4.
  20. Лебедев, Артемий. Sokr.ru — словарь сокращений, акронимов, аббревиатур и сложносоставных слов русского языка. Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 7 лютого 2010. 

Література[ред. | ред. код]

  • Визе В. Ю. Моря Российской Арктики: В 2-х тт. — Т. II. — Москва: Paulsen, 2016. — 340 с.: ил. — Серия «Международный полярный год». — ISBN 978-5-98797-130-7.
  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. . Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев : Наукова думка, 1986. — 512 с.
  • Корякин В. С. Отто Шмидт. — Москва: Вече, 2011. — 416 с., ил. — (Великие исторические персоны). — 4 000 экз. — ISBN 978-5-9533-5770-8.
  • Отто Юльевич Шмидт в истории России XX века и развитие его научных идей. / Глико А. О. (гл. ред.) — Москва: Физматлит, 2011.
  • Садовничий В. А. Отто Юльевич Шмидт (1891—1956) // О людях Московского университета. — 3-е изд., дополненное. — Москва : Издательство Московского университета, 2019. — С. 111—116. — 3000 прим. — ISBN 978-5-19-011397-6.

Посилання[ред. | ред. код]