Офіційна класифікація вин Бордо 1855

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Офіційна класифікація вин Бордо 1855 стала одним із результатів Всесвітньої виставки 1855 року у Парижі. Імператор Наполеон III доручив розробити систему класифікації для найкращих французьких вин Бордо, що мали бути представлені для відвідувачів з усього світу. Брокери виноробної промисловості проранжували вина згідно з репутацією шато і торговою ціною, яка у той час була безпосередньо пов'язана з якістю.

Вина були проранжовані за значимістю з першої по п'яту категорії (так звані крю фр. cru). Усі червоні вина, що увійшли до списку, було доставлено з регіону Медок, за виключенням одного Château Haut-Brion, яке походило з комуни Грав. Білим винам, на той час, віддавали менше значення ніж червоним і ці вина були представлені лише солодкими сортами Сотерну та солодкими винами комуни Барсак. Оцінювались білі вина лише у двох категоріях, від першого до другого крю, які в подальшому отримали третю підкатегорію «вищі перші крю».

Зміни в класифікації[ред.ред. код]

У кожній категорії, різні шато були розташовані згідно з показниками якості, і таке розташування зберігається і на сьогоднішній день. За увесь період існування класифікації, лише двічі, з 1855 року, вона була істотно змінена. Перший раз, у 1856 році, Château Cantemerle було додано до списку п'ятих крю (згідно з різними думками, його було пропущено через недогляд, чи просто додано із запізненням). Другий раз класифікацію змінили у 1973 році, коли Шато Мутон Ротшильд (фр. Château Mouton-Rothschild) було підвищене з другого до першого крю, після десятилітніх лобіювань зі сторони Філіпа де Ротшильда (фр. Philippe de Rothschild). Третьою, незначною, зміною стало видалення Château Dubignon, третього крю з Сен-Жюльєна яке було поглинуто господарством Château Malescot St. Exupéry.[1]

Незначні зміни з 1855 року, стосувались також приставки «шато» (фр. Château — замок). Спочатку лише 5 господарств взяли собі приставку «шато» у назву, а тепер її використовує більшість виноробних господарств як Бордо так і усієї Франції.[2]

Критика[ред.ред. код]

Створена як класифікація шато, вона не враховує того, що фактичні виноградники, які належать певним виноробним господарствам розширились, скоротились чи були розділені без будь-якої додаткової класифікації, і значні ділянки оцінених теруарів змінили власників.[3]

Багато спеціалістів у галузі виноробства стверджують, що класифікація 1855 року застаріла і не забезпечує точного роз'яснення якості на кожному сучасному господарстві. Декілька пропозицій змінити класифікацію намагався, щоправда безуспішно, провести Алексіс Лішин.[4] У 1960 році він розпочав кампанію за впровадження змін в класифікацію, що тривала більше тридцяти років. Він опублікував власну неофіційну класифікацію. Інші критики притримувались схожої тактики, зокрема Роберт Паркер опублікував у 1985 році працю «100 найкращих господарств Бордо»; Бернар та Анрі Енжальбер опублікували «Історію вина і лози» (фр. L'histoire de la vigne & du vin). Великих зусиль доклали магістри виноробства Клайв Коутс та Девід Пепперкорн.[1][5][6] У результаті жодних змін так і не було прийнято, що можна зрозуміти, адже жодне із господарств не бажало перегляду, а тим більше зміни статусу, що могли негативно відобразитись на ціні.[7]

В березні 2009 року Лондонська міжнародна біржа виноробів випустила власну класифікацію, з метою застосувати власний оригінальний метод перерахунку показника «якості-вартості» для сучасних економічних умов.[8]

Багато провідних господарств апелласьйону Медок, що не були включені в класифікацію 1855 року відносять до категорії Крю Буржуа (фр. Cru Bourgeois), системи класифікації, яка регулярно поновлювалась з 1932 року, була заборонена у 2007 році, проте відновлена у 2010 році.[9]

Класифікація вин Бордо 1855 року[ред.ред. код]

Згідно з французькою класифікацією 1855 року, спочатку записується назва господарства з його комуною (селом) та їх AOC у дужках, у випадку якщо останній відрізняється назвою від назви комуни. Назви XIX століття відображено у тому вигляді, які було перераховано брокерами 18 квітня 1855 року, після неї написана сучасна назва.[2]

Червоні вина Жиронди[ред.ред. код]

Перші крю (Premiers crus)[ред.ред. код]

Другі крю (Deuxièmes crus)[ред.ред. код]

Треті крю (Troisièmes crus)[ред.ред. код]

Четверті крю (Quatrièmes crus)[ред.ред. код]

П'яті крю (Cinquièmes crus)[ред.ред. код]

Білі вина Жиронди[ред.ред. код]

Господарства Барсак можуть бути помічені апелласьйоном Барсак або Сотерн.

Вищі перші крю (Premier cru supérieur)[ред.ред. код]

Перші крю (Premiers crus)[ред.ред. код]

Другі крю (Deuxièmes crus)[ред.ред. код]

  • Lamothe, тепер

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

a.  ^  Єдине класифіковане господарство з Грав.
b.  ^  Другі крю, отримало статус першого крю у 1973 році.
c.  ^  Поглинене у 1960 році.
d.  ^  Додане у 1856 році.

  1. а б Peppercorn, David (2003). Bordeaux. London: Mitchell Beazley. с. 83. ISBN 1-84000-927-6. 
  2. а б Stevenson, Tom (2005). The Sotheby’s Wine Encyclopedia (вид. 4th). London: Dorling Kindersley. с. 64. ISBN 0756613248. 
  3. Lichine, Alexis (1967). Alexis Lichine's Encyclopedia of Wines and Spirits. London: Cassell & Company Ltd. с. 144–148. 
  4. Prial, Frank J. The New York Times (1989-08-20). «The Battle of 1855». 
  5. Prial, Frank J. The New York Times (1988-02-17). «Wine Talk». 
  6. Prial, Frank J. The New York Times (1991-09-25). «Wine Talk». 
  7. Goldberg, Howard G., Wine News. «Dusting off the 1855 debate». 
  8. Liv-ex Fine Wine Market blog (March 10, 2009). The Liv-ex Bordeaux Classification
  9. Lechmere, Adam, Decanter.com (2010-09-23). «Cru Bourgeois: new listing launched». Архів оригіналу за 2013-07-20. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Stevenson, Tom (2005). The Sotheby’s Wine Encyclopedia (4th ed.). London: Dorling Kindersley. pp. 64–65. ISBN 0-7566-1324-8.
  • Echikson, Tom (2004). Noble rot. NY: Norton. ISBN 0-8168-6825-5
  • Taber, George M. (2005). Judgment of Paris: California vs. France and the historic 1976 Tasting that Revolutionized Wine. NY: Scribner. ISBN 0-7432-9732-6
  • Henri Enjalbert, L'histoire de la vigne et du vin. Avec une nouvelle hiérarchie des terroirs du Bordelais et une sélection de 100 grands crus, avec Bernard Enjalbert, Éd. Bordas-Bardi, 1987

Посилання[ред.ред. код]