Охлобистін Іван Іванович

Іван Іванович Охлобистін
Ім’я при народженні	Охлобистін Іван Іванович
Народження	22 липня 1966(1966-07-22) (46 років) Полєново, Тульська область, СРСР
Громадянство	Росія
Рід діяльності	актор, режисер, сценарист
Роки діяльності	1983-теперішній час

Охлобистін (Іоанн) Іван Іванович (рос. Охлобыстин, Иван Иванович; народ. будинок відпочинку Поленово, Тульська область, СРСР)  — священнослужитель Російської Православної Церкви, тимчасово заборонений у служінні, російський актор, режисер, сценарист і журналіст. Псевдоніми: Іван, Іван Чужий, Леопольд Розкішний.

Біографія

Його батько був 62-річним головним лікарем, а мати — 19-річною студенткою. Після закінчення школи Охлобистін вступив до ВДІК. Після служби в армії (служив у ракетних військах в Ростові-на-Дону) відновився в інституті і повністю поринув у громадську роботу. За короткий термін він навіть був обраний секретарем Союзу кінематографістів СРСР^{[Джерело?]}. В 1992 році закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Таланкіна). Його акторським дебютом стала картина «Нога» (реж. Н. Тягунов) — він отримав приз за кращу роль на фестивалі «Молодість-91». Перший же сценарій Охлобистіна до фільму «Виродок» (реж. Р. Качанов) отримав номінацію на престижне «Зелене яблуко, золотий листок». Перша повнометражна режисерська робота Охлобистіна — «Арбітр» (з саундтреком гуртів «Пикник» і «Оберманекен») — отримала нагороду «Кінотавр» в категорії «Фільми для обраних». Також брав участь у театральних постановках. 16 лютого 1996 року у МХАТі відбулася прем'єра вистави за п'єсою Івана Охлобистіна «Злочинниця, або Крик дельфіна» (у постановці М. Єфремова).

Вдома у Охлобистіна є міні-колекція рушниць. Також актор має пристрасть до гарних годинників і мобільних телефонів.^{[Джерело?]} Входить до Союзу мисливців і рибалок Росії, а крім того — у Міжнародній асоціації айкідо кеку реммей. Захоплюється ювелірною справою. За політичними переконаннями є монархістом.

В 2001 році в Ташкентській єпархії РПЦ висвячений на священика.

Одружений на актрисі Оксані Арбузовій з 1995 року.

Зараз у подружжя підростають шестеро дітей — два сина (Василь і Сава) і чотири дочки (Анфіса, Євдокія, Варвара та Іоанна).

Нагороди та недавні роботи

За свою кінематографічну діяльність Іван Охлобистін має 17 нагород за найкращу режисуру, 9 нагород за найкращу акторську роль і 21 нагороду за найкращий сценарій.

Останніми його роботами в кіно, як сценариста, стали картини «ДМБ» (реж. Р. Качанов), «Даун Хаус» (реж. Р. Качанов), «Сміттяр» (реж. Г. Шенгелія).

В 2007 році на екранах з'явився фільм «Параграф 78» (реж. М. Хлебородов), знятий за сценарієм Охлобистіна, який він написав ще в 1995 році.

Одна з останніх ролей — роль заввідділенням Андрія Бикова, серіал — «Інтерни».

Відхід від кінематографа

Охлобистін пробував свої сили в політиці. Був членом екологічної партії «Кедр», яка йшла у владу з метою відродити в Росії інститут монархії.^{[Джерело?]}

У вересні 2011 р. Охлобистін заявив, що збирається висунути свою кандидатуру на президентських виборах РФ у 2012 році.

Свою прихильність до православ'я Охлобистін зробив публічним надбанням в 1998 році, ставши ведучим телепередачі «Канон». На початку 2001 року вийшов фільм «Даун Хаус» з його участю, і в цей же час стає відомо, що Охлобистін висвячений на священика архиєпископом Ташкентським Володимиром (Ікімом). Відбулася ця подія в Ташкентській єпархії. В кінці року Охлобистін повернувся до Москви, де влаштував презентацію свого короткометражного фільму про князя Данила. Причому це був перший фільм із циклу «Житія святих», в якому повинно бути, за задумом Охлобистіна, 477 серій.^{[Джерело?]} У тому ж 2001 році Президент Росії Володимир Путін нагородив Охлобистіна іменним золотим годинником N 239 «За заслуги перед Вітчизною».^{[Джерело?]}

Сан священнослужителя Охлобистін прийняв будучи вельми популярним актором і сценаристом. Оскільки православ'я негативно ставиться до акторської діяльності^{[Джерело?]}, Іван на час залишив цю професію і виступав лише в ролі сценариста. Проте до 2008 року Охлобистін знову повернувся до акторської діяльності, пояснюючи це потребою заробітку.

У 2005 році вийшла його книга «XIV принцип», написана в жанрі фантастики.

Теперішній час

До 2005 року отець Іоанн служив у храмі святителя Миколая в Заяіцькому, що розташований на Раушській набережній річки Москва. Після — в храмі Софії Премудрості Божої на Софійській набережній.

Веде передачу «Зграя» на радіостанції Російської служби новин. Веде колонку в мультимедійному співтоваристві «Сноб».

Гаріком Сукачовим знятий фільм «Будинок Сонця» за сценарієм Охлобистіна.

У фільмі «Змова», який зняв режисер Станіслав Лібін, Іван Охлобистін виконав роль Григорія Распутіна.

Зараз Охлобистін знову активно включився у знімальний процес. В 2009 році вийшли відразу кілька фільмів з його участю: «Пуля-дура», відбулася прем'єра фільму «Цар». Знімається в головній ролі телесеріалу «Інтерни»

26 листопада 2009 року в новинних стрічках з'явилося повідомлення про те, що Охлобистін попросив Патріарха Кирила звільнити його від служіння через «внутрішні протиріччя».

8 лютого 2010 року Патріарх Кирил, на прохання самого Івана Охлобистіна, відсторонив його від священнослужіння, заборонивши носіння одежи священника та єрейського хреста. Патріарх відзначив, що якщо священик Іоанн Охлобистін зробить «остаточний і однозначний вибір на користь пастирського служіння», то його тимчасова заборона в служінні може бути знята.

Фільмографія

Актор

• 1983 — Обіцяю бути! — Міша Стрекозін
• 1989 — Маркун (короткометражний)
• 1991 — Нога — Валера Мартинов (під псевдонімом Іван Чужой)
• 1992 — Арбітр — Андрій
• 1993 — Виходець з метро
• 1993 — Над темною водою (під псевдонімом Іван Чужой) — син Лева
• 1994 — Хоровод
• 1995 — Манія Жизелі (під псевдонімом Леопольд Розкішний) — Серж Лифар
• 1995 — Притулок комедіантів — Іван
• 1996 — Чоловік для молодої жінки — режисер
• 1997 — Старі пісні про головне 2 (ТБ)
• 1997 — Криза середнього віку — кримінальний бос, морячок
• 1997 — Три історії — лікар
• 1998 — Хто, якщо не ми — патологоанатом
• 1998 — Мама, не горюй — племінник
• 1999 — «8 1/2 $» — Гера Кремів
• 1999 — Максиміліан — професор
• 2000 — ДМБ — особіст-контррозвідник
• 2000 — Замість мене — водила з острова
• 2001 — Даун Хаус — Парфен Рогожин
• 2001 — Чорна кімната
• 2007 — Змова — Григорій Распутін
• 2009 — Пуля-дура — Стас (Дзен)
• 2009 — Шалений янгол — Кеша, помічник Муромцева
• 2009 — Пітерські канікули
• 2009 — Фига.Ro
• 2009 — Цар — Вассіан
• 2009 — Бєляєв
• 2009 — Іронія любові — орнітолог Котелевський
• 2009 — Москва, я люблю тебе!
• 2010 — Псевдонім для героя
• 2010 — Generation П — Малюта
• 2010 — Будинок Сонця — лектор
• 2010 — Чапаєв Чапаєв — Чапаєв
• 2010 — Поцілунок крізь стіну
• 2010 — Інтерни — лікар-терапевт Андрій Євгенович Биков
• 2011 — Службовий роман. Наш час — психолог
• 2011 — Суперменеджер, або Мотика долі — олігарх Генріх Робертович Штерн (Торін)
• 2012 — Соловей-Разбойник — Соловей-Разбойник

Сценарист

• 1992 — Арбітр
• 1993 — Виродок
• 1997 — Митар
• 1997 — Криза середнього віку
• 1999 — Дух
• 1999 — Максиміліан
• 2000 — ДМБ
• 2000 — Даун Хаус
• 2001 — Сміттяр
• 2001 — Свято
• 2002 — Початок шляху
• 2007 — Параграф 78: Фільм перший
• 2007 — Параграф 78: Фільм другий
• 2008 — Антикілер 3
• 2008 — Будинок Сонця
• 2009 — Москва, я люблю тебе!
• 2010 — Партизани

Режисер

• 1988 — Нісенітниця. Розповідь ні про що (короткометражний)
• 1989 — Руйнівник хвиль (короткометражний)
• 1992 — Арбітр
• 2009 — Москва, я люблю тебе!

Література

• Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.400-401.

Джерела

• Іван Охлобистін на сайті Internet Movie Database (англ.)
• Блог Івана Охлобистіна на порталі «Сноб»
• Неофіційний сайт, присвячений діяльності Івана Охлобистіна
• Біографія на kino-teatr.ru
• журналу Rolling Stone
• Іван Охлобистін у програмі «Зустрічі на Моховій» («Петербург — П'ятий канал», 15 листопада 2008)