Охорона здоров'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Охорона здоров'ягалузь діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення. Охорона здоров'я – це ключовий елемент національної безпеки держави.[1]

Етапи розвитку охорони здоров'я[ред.ред. код]

  • Наказова медицина
  • Земська медицина
  • Міська медицина

Управління охорони здоров'я облдержадміністрації є обласним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики в галузі охорони здоров'я, а також несе відповідальність за стан і розвиток галузі.

Основними завданнями управління є:

Розроблення обгрунтованих пропозицій щодо реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я; Координація та контроль за виконанням державних програм охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медико-санітарної допомоги; Організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я гарантованої безоплатної медичної допомоги населенню; Організація надання медичної допомоги у невідкладних та екстремальних ситуаціях; Розроблення заходів щодо профілактики та зниження захворюванності, інвалідності та смертності населення; Організація в межах своїх повноважень підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників, удосконалення їх знань та практичних навичок. Управління охорони здоров'я відповідно до покладених на нього завдань:

Бере участь у реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я; Забезпечує додержання установами і закладами охорони здоров'я, іншими підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери його управління, прав і свобод громадян угалузі охорони здоров'я; Здійснює цільові та перспективні програми охорони здоров'я, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку охорони здоров'я, опрацьовує заходи, спрямовані на реформування галузі; Організовує та проводить акредитацію закладів охорони здоров'я сфери його управління; Здійснює координацію діяльності закладів охорони здоров'я, установ і закладів державної санітарно - епідеміологічної служби, що належать до сфери його управління, з питань діагностики, лікування і профілактики захворювань, формування здорового способу життя, охорони території області від занесення і поширення карантинних та інших інфекційних захворювань, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення; Організовує вивчення впливу довкілля на здоров'я людини, розробляє заходи, спрямованні на недопущення щкідливого впливу факторів довкілля на здоров'я людини, бере участь у визначенні напрямів та проведенні разом с центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування роботи із запобігання хворобам, а також зниження захворюваності, інфалідності та смертності населення; Вивчає, оцінює і прогнозує показники стану здоров'я населення; Здійснює організаційно- методичне керівництво та координацію роботи державної служби медицини катастроф; Забезпечує проведення медико - соціальної експертизи та надання реабілітаційної допомоги населенню; Реалізовує державну політику з питань гарантованого медикаментозного забезпечення населення; Координує забезпечення лікарськими засобами населення, визначає потребу в них, створює базу необхідних даних для вирішення питань інформування працівників закладів охорони здоров'я і населення про лікарські засоби та імунобіологічні препарати, дозволені до застосування; Забезпечує додержання встановленого порядку надання пільг щодо відпуску громадянам безоплатно, або на пільгових умовах медикаментів та імунобіологічних препаратів.

Форми організації системи охорони здоров'я[ред.ред. код]

Бевериджевська концепція[ред.ред. код]

Пріоритетне значення у фінансуванні охорони здоров'я мають кошти державного та місцевих бюджетів (50–90%). Застосовується у Великобританії, Ірландії, Данії, Португалії, Італії, Іспанії, Греції.

Бюджетно-страхова (бісмарковська) концепція[ред.ред. код]

Фінансування охорони здоров'я відбувається переважно за рахунок коштів страхових фондів, створених державою за принципами соціального страхування (обов'язковість та солідарність).

Приватна система (приватно-страхова, ринкова, платна, американська модель)[ред.ред. код]

В основі має фінансування медичних послуг за рахунок коштів громадян та суб'єктів господарювання безпосередньо або через систему приватних страхових фондів.

Муніципальна система[ред.ред. код]

Змішані системи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]