Оцтова кислота
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Загальні | |
|---|---|
| Хімічна назва | Оцтова кислота |
 |
|
| Хімічна формула | C2H4O2 |
| Молярна маса | 60.05 |
| Синоніми | етанова кислота |
| Фізичні властивості | |
| Температура плавлення | 16.5 °C |
| Температура кипіння | 118.1 °C |
| Критична температура | 320 °C 5.78 МПа |
| Густина | 1.05 г/см3 |
| Кислотно-основні властивості | |
| pKa | 4.76 |
| Вогненебезпека | |
| Температура спалаху | 43 °C |
| Температура самозаймання | 427 °C |
| Вибухонебезпечна концентрація | 5-16% |
О́цтова кислота́, CH3CO2H, відома людству з прадавніх часів, знаходиться у низьких коцентраціях в багатьох рослинних та тваринних системах. Оцет, 4 - 12 % розчин оцтової кислоти у воді, як продукт ферментації вина набув широкого використування більш ніж 5000 років тому.
Зміст |
[ред.] Загальний опис
Оцтова кислота є прозорою, безбарвною їдкою рідиною, що має різкий запах та небезпечну наривну дію. Утворює з металами солі - ацетати. Плавиться при 16.75 °C, кипить при 117.9 °C за нормального тиску. Оцтова кислота - один з базових продуктів промислового органічного синтезу. Більш ніж 65 % світового виробництва оцтової кислоти іде на виготовлення полімерів, похідних целюлози та вінілацетату. Полівінілацетат є основою багатьох ґрунтівних покрить та фарб. З ацетатної целюлози виготовляють ацетатне волокно. Оцтова кислота та її естери важливі промислові розчинники та екстрагенти.
[ред.] Основні характеристики
Температура топлення 16,75 °С, кипіння 118,1 °С, спалахування 38 °С, самозаймання 454 °С. Густина 1049,2 кг/м3 (при 20 °С); критичний тиск 5,79 МПа; критична температура 321,6 °С; питома теплоємність 2010 Дж/(кг•К) (при 17 °С); динамічний коефіцієнт в’язкості 1,155 мПа•с (при 25 °С) і 0,79 мПа•с (при 50 °С); поверхневий натяг 27,8•10-3 Дж/м2 (при 20 °С); корозійна активність 10%-ного водного розчину по відношенню до Ст. 3 2,97 г/(год•м2) (при 20 °С). У продаж надходить харчова О.к. у вигляді 80% (оцтова есенція) і 9% (оцет) водного розчину. ГДК 5 мг/м3.
[ред.] Застосування
Застосовується при солянокислотних обробленнях привибійних зон пласта як стабілізатор (з метою стабілізації продуктів реакції) від випадання трудновилучуваних гелеподібних сполук заліза (осаду). Залежно від вмісту заліза в кислотному розчині (від 0,01 до 0,5%) беруть 1-3% О.к. Для приготування робочих розчинів використовують О. к. синтетичну і О. к. лісохімічну технічну очищену. Товарний реаґент – це водний розчин О. к. різної концентрації, від якої залежать густина і температура застигання (має складний характер залежності).
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
