Оціночне судження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оці́ночне су́дження — за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості[1].

Відповідно до частини 1-ї статті 30 Закону України «Про інформацію»[1], ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію»