Очаківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Очаківський район
Ochakiv rayon gerb.gif Ochakivskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Миколаївська область Миколаївська область
Код КОАТУУ: 4825100000
Населення: 15 741 (на 1.08.2013)
Площа: 1490 км²
Густота: 10.6 осіб/км²
Тел. код: +380-5167
Поштові індекси: 57515—57555
Населені пункти та ради
Районний центр: Очаків
Сільські ради: 11
Села: 29
Селища: 1
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 57500, Миколаївська область, м. Очаків, просп. 50-річчя Жовтня, 7-А, 3-02-75
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова РДА: Росинець Олександр Федорович
Голова ради: Панський Олексій Володимирович

Оча́ківський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Миколаївської області України.

Розташований у південній частині області і межує на півночі з Миколаївським, на заході — з Березанським, на сході — з Жовтневим районами. На південному сході району розташований Дніпро-Бузький лиман, на південному заході — Березанський лиман. Площа — 1 490 км². Станом на 2011 рік населення становило 15,9 тисяч осіб. Адміністративний центр — місто Очаків.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Кількість рад:

  • Міських — 1,
  • Районних — 1,
  • Сільських — 11.

Кількість населених пунктів:

  • Місто — 1,
  • Сіл — 29.

Історія[ред.ред. код]

Район має багату подіями історію.

Про стародавню історію очаківської землі свідчать археологічні розкопки (див. Пам'ятки археології Очаківського району). У II тисячоліття до н. е. тут поселилися кіммерійці. Про них згадує в «Одіссеї» Гомер. Сусідами кіммерійців були фракійці і староіндійські племена меотів, синдів, дандаріїв та ін. У VIII столітті до н. е. їх змінили скіфи. В основному це були кочівники, але деякі племена почали займатися землеробством. З кінця ІІІ століття до н. е. в степах Північного Причорномор'я з'явилися сармати.

Історія скіфських і сарматських племен тісно пов'язана з життям грецького міста-колонії Ольвія, яке принесло на ці землі античну цивілізацію. Ольвія (дав.-гр. Óλβια — щаслива) — найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі, в дельті Гіпаніса (Буга) та Борисфена (Дніпра), заснована вихідцями з Мілету в 647646 р. до н. е.. Вихідці з Мілету Іонії в VII столітті до н. е. спочатку поселилися на острові Березань (тоді це був півострів), а потім, освоюючи нові території, вибрали місце для головного поліса в гирлі річки Південний Буг (Гипаніс) і назвали його Ольвія. Сільська округа (хора) Ольвійської держави майже точно відповідала території нинішнього Очаківського району. На місці Очаківського мису в ті часи знаходилося греко-сарматське поселення Алектор.

Докладніше: Ольвія

У ІІІ столітті н. е. Ольвійська держава не пережила нашестя німецьких племен остготів і вестготів і втратила значення античного центру. Після спустошливих набігів гунів в IV столітті зникають всілякі згадки про Ольвію.

З IX століття Дніпро стає частиною великого торгового шляху «з варягів у греки». У цей період на берегах Дніпро-Бузького лиману з'являються старослов'янскі поселення уличів. У XII столітті ці поселення були зруйновані численними кочовими ордами, а на початку XIII століття ці території захопили татаро-монголи. В кінці XIV століття сюди прийшов з військом литовський князь Вітовт, на очаківському мисі він побудував фортецю Дашів. У 1492 році кримський хан Менглі-Гірей захопив Дашів і на його руїнах побудував нову фортецю — Кара-Кермен. Але потрапивши у васальну залежність від Туреччини, вони вимушені були віддати фортецю їй. Турки додатково укріпили оборонні споруди дерев'яною стіною і перейменували фортецю в Ачі-Кале тур. Özi (Ачил — прохід в морі).

У 1626 році, за правління султана Мурада IV фортеця була значно розширена. Значну частину населення міста складали нащадки слов'ян, греки, вірмени, молдавани. У фортеці в цей час знаходилося десятитисячне турецьке військо. У степу кочували татари-ногайці.

Очаків (руська назва Ачі-Кале) був опорою для розбійних набігів турецько-татарських загарбників на слов'янські землі. Починаючи з XVI століття і до кінця XVIII століття під Очаковом багато раз відбувалися битви. У 1669 році запорізькі козаки кошового отамана Івана Сірка зруйнували фортецю і звільнили 7 тисяч полонених. У 1737 році фортецею оволоділи російські війська фельдмаршала Б. Х. Мініха, але через 2 роки змушені були повернути її Туреччині. З історією Очакова пов'язані імена Семена Палія, керівника вдалого набігу запорожців в 1690 році на Очаків і Максима Залізняка, який підняв народне повстання в 1768році на Правобережній Україні, куди він перебрався з Очакова. Після поразки в Полтавській битві шведський король Карл XII із залишками своїх військ біг до Туреччини і 19 — 23 липня 1709 року знаходився в Очакові.

Остаточно Очаків був звільнений від турецького владицтва 6 грудня 1788 року, коли російські війська по командуванням князя Потьомкіна штурмом захопили фортецею. Цьому передувала блискуча перемога Олександра Суворова, яка прискорила перемогу Росії у війні, коли він з меншими силами російських військ знищив турецький десант, який 1 серпня 1787 висадився на Кінбурнській косі. У битвах при форті Кінбурн, в Дніпро-бузькому лимані, при облозі і штурмі Очакова своєю безстрашністю і героїзмом відзначилися загони козаків Чорноморського війська, очолювані кошовим отаманом Сидором Білим, а після його загибелі — Захаром Чепігою.

У 1792 році на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено місто Очаків, яке стало портовим містом, центром обширного повіту, що включав землі на північ від морського узбережжя між річками Південний Буг і Дністер. Але з стрімким зростанням «новонародженої» в 1794 році сусідньої Одеси значення Очакова як торгового порту поступово було втрачене.

Персоналії[ред.ред. код]

В районі жив, працював і помер Герой України Іванов Федір Антонович.

В Очакові народилися художник-мариніст Руфін Судковський, радянський український поет Арон Копштейн, а в селі Покровка нині Очаківського району — контр-адмірал, герой Цусимської битви Коломойцев Микола Миколайович.

Пам'ятки[ред.ред. код]

В Очаківському районі Миколаївської області на обліку перебуває 2 пам'ятки архітектури, 42 — історії та одна — монументального мистецтва

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.