Очеретяні щури

Щетинцеві, або очеретяні щури (Thryonomyidae) — родина гризунів, яка представлена одним родом і двома видами. Тварини широко розповсюджені в Африці на південь від Сахари.

Зовнішня морфологія

Це великі гризуни вагою 4-6 кг., але деякі особини досягають 9 кілограмової ваги. Загальне забарвлення верхньої частин тіла крапчасте жовтувато-коричневе або сірувато-коричневе, а нижньої — сірувате або білувате. Підшерстя відсутнє. Морда тупа, вуха і хвіст короткі. Хвіст зрідка покритий короткими щетинистими волосками. Довжина голови й тіла: 350—610 мм., хвоста: 65-260 мм. П'ятий палець передньої лапи малий, а кігті сильні, адаптовані до копання. Задні ноги дещо більші.

Поведінка

Очеретяні щури вміють плавати й ниряти і значною мірою прив'язані до води, де вони ховаються в заплутаній рослинності або в норах. Самцям властиві ритуальні турніри, під час яких вони тиснуть один одного морда об морду, і тупа форма цієї частини тіла сприяє таким турнірам, дозволяючи уникнути ушкоджень.

Екологія, значення

Загалом вони нічні тварини, але можуть проявляти активність і вдень. Зір у них не дуже хороший, зате добре розвинений нюх і слух. Їм необхідна висока трава як для жител так і для їжі. Вони травоїдні й завдають значної шкоди місцевим культурам, зокрема, маніоці й цукровій тростині. Іноді можуть використовувати для жител ущелини, термітники нори трубкозуба чи їжатця. Якщо жоден з них недоступний, можуть самі рити неглибокі нори. Не зважаючи на свою зовнішність, швидкі й моторні. Іноді гризуть скам'янілі кістки, для регулювання росту різців.

Очеретяні щурі є важливим джерелом білків для багатьох місцевих жителів. На них влаштовують полювання із собаками і списами; також є приклади одомашнення.

Систематика

• Родина Щетинцеві (Thryonomyidae)
  • Рід Щетинець, або очеретяний пацюк (Thryonomys)
    • Вид Thryonomys gregorianus (щетинець малий)
    • Вид Thryonomys swinderianus (щетинець великий)

Джерела

• вебсайт МСОП
• Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski — Mammalogy, 2010, pp. 225,226
• Ronald M. Nowak — Walker's mammals of the world, Том 1, 1999, p. 1650