П'ятирічки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
П'ятирічки — централізовані державні перспективні плани, що унапрямлювали розвиток економіки, техніки, науки, освіти та культури в СРСР на 5 років. За Сталіна п'ятирічки мали юридичну силу закону, робилися великі зусилля й вживалися різні примусові засоби, щоб їх виконувати, а щорічні плани (спочатку звалися лише «контрольними числами» і тільки деякі з них (напр., 1931 і 1937) оформлювалися як державні закони. Від 1957, навпаки, п'ятирічки стали зватися «контрольними числами», що вживаються тільки для орієнтації та побудови щорічних планів, а обов'язковими до виконання планами-законами — стали щорічні плани. Про загальні методи вкладання п'ятирічок див. планування. Автором концепції п'ятирічки у 1924 був О. Цюрупа. П'ятирічний період планування взято тому, що вважалося, що нові підприємства у середньому можна будувати за 5 pp. У дійсності на будівництво великих заводів треба було більше часу і, не вважаючи на величезні матеріальні втрати й людські жертви, жодна з п'ятирічок точно виконана не була. По деяких показниках траплялися перевиконання, по багатьох — недовиконання, деякі п'ятирічки були зірвані або значно змінені у процесі виконання. Радянська пропаганда натомість твердила, вживаючи синтетичні узагальнені індекси, що всі п'ятирічки були виконані й перевиконані.
Зміст |
[ред.] Перша п'ятирічка
Перша була призначена на 1928—1932 роки. Директиву про її складання ухвалив XV з'їзд ВКП(б) у 1927. Це мала бути п'ятирічка прискореної індустріалізації СРСР, навколо її змісту точилася спочатку велика політична боротьба між Сталіним і троцькістами. Щойно у квітні 1929 XVI конференція ВКП(б) ухвалила остаточний план п'ятирічки, а ще тривала боротьба за розміщення промисловості; Держплан СРСР обстоював розбудову коштом України Урало-Кузнецького комбінату, а Держплан УРСР економічно обґрунтовував доцільність розвитку промисловості головне в Україні. 15 травня 1930 ЦК ВКП(б) вирішив справу на користь Уралу й Кузбасу. Зміст п'ятирічки було відповідно змінено. Перша п'ятирічка також не передбачала примусово прискореної колективізації сільського господарства та такої кількості експорту сільсько-господарської продукції, яка виявилася потрібною для оплати імпорту машин і обладнання у зв'язку зі світовою аґрарною й фінансовою кризою.
Під час виконання першої п'ятирічки, крім сільського господарства, виникла паливна криза, велика нестача металів, криза на транспорті. П'ятирічний план повністю виконаний не був. Проте, було збудовано близько 1 500 нових промислових підприємств, у тому числі близько 400 в Україні; машини імпортовано переважно з-за кордону. Крім Урало-Кузнецького метало-вугільного комбінату, у центральній Росії розбудовано нову машинобудівну та військову промисловість, а в Україні — Дніпрогес та інінші електростанції, тракторне(з конвеєра ХТЗ зійшов перший трактор), комбайнове та гірниче машинобудування. Будівництво нових заводів вивело Україну на рівень великих індустріальних країн Європи, її промисловий потенціал у 1940 році у сім разів перевищував показник 1913 року. Загалом, протягом першої п'ятирічки створилася радянська економічна система у такій формі, у якій вона зберегалася до 1991 року.
Виконання першої п'ятирічки, що відбувалося коштом споживання населення, і одночасна суцільна колективізація викликали в Україні голодову катастрофу 1932−1933 і тривале та різке зниження життєвого стандарту.
[ред.] Друга п'ятирічка
Друга п'ятирічка: 1933-37. Директиви до її складання подала XVII конференція ВКП(б) 1932, а затвердив її XVII з'їзд ВКП(б) 1934. На відміну від першої, друга п'ятирічка для УРСР була опрацьована й затверджена у Москві. Держплан УРСР лише опублікував офіційну статтю «Напрям і орієнтовні ліміти розвитку народного господарства УРСР» у журналі «Господарство України», ч. 3-4, 1932. Ні КП(б)У, ні уряд УРСР цієї п'ятирічки не затверджували. Головними «ланками» у ній було завершення будівництва Урало-Кузнецького комбінату, автомобільної й авіаційної промисловості навколо Москви, кораблебудування у Ленінграді,стали до ладу «Запріжсталь»,«Криворіжсталь»,«Азовсталь» й ін. На Україні натиск роблено на розвиток вугільної й металургійної промисловості, важкого машинобудування (ХТЗ, ХПЗ), створено нові підприємства алюмінієвої, хімічної та воєнної промисловості. За офіційними даними, вся металообробна промисловість в РРФСР зросла у 3 рази, а в УРСР лише у 2,6 рази. Далі тривала криза у сільському господарстві, на транспорті й у металургії. Відбувся значний поступ у вишколі робітничих та технічних кадрів. Щойно з 1935 — 36 вперше перестав знижуватися й дещо збільшився життєвий стандарт. Друга п'ятирічка була взагалі виконана краще, ніж перша, хоч 1937 план був значно недовиконаний через терор. У всьому СРСР було збудовано близько 4 500 нових підприємств, у тому числі в Україні — близько 1 000.
[ред.] Третя п'ятирічка
Третя п'ятирічка: 1938-42. Цю п'ятирічку як для всього СРСР, так і для України затвердив XVIII з'їзд ВКП(б) 1939. Головним завданням третьої п'ятирічки було проголошено випередження головних капіталістичних країн по продукції на душу населення. Це завдання було не реальне. У зв'язку з небезпекою війни значні ресурси були переключені на модернізацію озброєння та на розвиток воєнної промисловості, головним чином на сході СРСР. В Україні головними «ланками» п'ятирічки були вугільна промисловість, металургія, продукція труб, верстатів, а також літаків, танків та воєнного флоту. Перед вибухом війни в Україні було збудовано 600 нових підприємств (у всьому СРСР — близько 3 000). Гострою була паливна криза. Закінчення п'ятирічки перервала війна.
Темпи розвитку промисловості в роки третьої п'ятирічки не відставали від запланованих. наприкінці грудня 1938 р. ЦК ВКП(б),РНК СРСР разом із профспілками прийняли спільну постанову «Про заходи щодо впорядкуваннятрудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбу із зловживаннями в цій справі», якою запрваджувалясь єдина трудова книжка. У червні 1940 р. Верхровна Рада СРСР прийняла указ «Про перхід на 8-годинний робочий день, на 7-денний робочий тиждень і про заборону самовільного залишення робітниками й службовцями підприемств і установ».
[ред.] Четверта п'ятирічка
Четверта П.: 1946-50 була затверджена 1946 спеціальними законами сесій верховних рад СРСР і УРСР. Всесоюзна П. ставила наголос на дальшому всебічному розвитку сх. районів РРФСР. На Україні головним завданням П. була відбудова зруйнованого війною нар. господарства. Для цього Україні було виділено 20,7 % усіх капіталовкладень, розподілених між респ. — найбільший відсоток за всі часи. Було відбудовано понад 2 000 пром. підприємств, ряд великих побудовано у Львові. Наново створено газову промисловість. Значно розвинуто електроенергетику. Багато ін. галузів П. не виконали. У наслідок воєнних руйнувань та розвитку сх. районів РРФСР питома вага економіки України в ОССР помітно зменшилася.
Деякі п'ятирічки України (офіційні показники)
Площа — план, Вик. — виконання
IV її. на 1950 | VI П. на 1960 | Семирічка на 1965 | VIII П. на 1970
Площа | Вик. | Пл | Вик. | Площа | Вик. | Площа | Вик.
Електроенергія, млрд квт-г. | 13,7 | 14,7 | 51,2 | 53,9 | 89,0 | 94,6 | 163 | 138
Вугілля, млн т | 86,1 | 78,0 | 201,5 | 172,1 | 211 | 194 | 211 | 207
Нафта, млн т | 0,32 | 0,29 | 1,5 | 2,2 | 6,0 | 7,6 | 15,2 | 13,9
Сталь, млн т | 8,8 | 8.3 | ? | 26,1 | 31,5 | 36,9 | 49,0 | 46,6
Трактори, тис. шт | 25,0 | 22,6 | 114,6 | 88,0 | 184,8 | 118,3 | 189 | 148
Цукор, млн т | 1,6 | 1,8 | 3,9 | 3,9 | 5,3 | 5,6 | 5,7 | 6,0
Зерно, млн т | 27,8 | 20,4 | 34,4 | 20,8 | 34,4 | 31,6 | 37,5 | 31,9
[ред.] П'ята п'ятирічка
П'ята П.: 1951-55. Ця П. здійснювалася на підставі директив XIX з'їзду КПРС, схвалених у жовтні 1952. Україна як окремий екон. район у ній взагалі не планувалася й не виділялася. Централізація планування у цій П. досягла найвищої міри. Ще 1949 було затверджено 10-річний план будівництва гідроелектростанцій на 1951 — 60 (на Волзі і у Сибіру), а також план «перебудови Природи» — каналів, лісонасаджень і т. д. Корейська війна спричинила чимале переключення ресурсів на воєнний сектор. Протягом П. в СРСР було введено в дію понад 3 000 нових пром. підприємств, у тому ч. в Україні лише близько 500. На Україні розпочався розвиток нафтової промисловості та Львівсько-Волинського вугільного басейну. Стала до ладу Кахівська ГЕС. Почали розширюватися екон. зв'язки поміж Україною й соц. країнами Сх. Европи. Під кін. п'ятої П. загострилася зернова криза. Для її ліквідації було переключено великі ресурси на освоєння цілинних земель на Сх.
[ред.] Шоста п'ятирічка
Шоста П.: 1956-60. Перший варіант цієї П. схвалив на початку 1956 XX з'їзд КПСС, але вже у грудні того р. ЦК КПСС затвердив ночі «контрольні числа» на П., а від 1957 Верховні ради СРСР і УРСР почали регулярно схвалювати щорічні плани, як закони. Шоста П. формально тривала лише до 1958, а фактично була зірвана територіяльною перебудовою управління й планування нар. господарства СРСР. Щорічні плани мали значно нижчі завдання, ніж за П. Головним завданням П. для всього СРСР було піднесення хліборобства й тваринництва, дальший прискорений розвиток промисловості Сибіру та обмеження будівництва енергомістких галузів в Евр. частині Союзу. Особливо зверталася увага на техн. модернізацію економіки. Розпочато розвиток радіо-електронної промсти, обчислювальної техніки та приладобудування, в тому числі й в Україні. Для населення мало прислішено розвиватися житлове будівництво. На Україні П. передбачала зокрема чимале збільшення продукції палива й енергії, зерна, м'яса, молока, цукру та текстилю. До 1958 в Україні було збудовано 563 великі підприємства, проти 2 690 у всьому Союзі.
[ред.] Семирічка на 1959-65
Семирічка на 1959-65. Цей план проектовано, з одного боку, за новим територіяльним принципом, а з другого — задумано як частину 20-річного плану побудови «фундаменту комунізму» (за програмою КПСС, схваленою 1961, СРСР мав би перегнати Америку за продукцією на душу населення 1970). Контрольні числа семирічки затвердили на початку 1959 позачергові XX з'їзд КПУ й XXI з'їзд КПСС. У заг.-союзному плані провідними мали бути техн. прогрес, розвиток хім. промисловості, перехід зал. транспорту на тепловозну і електричну тягу, дальша розбудова промисловості Сибіру та прискорене зростання життєвого стандарту населення. Передбачалося, хоч ще повільне, будівництво атомової й ракетної зброї, збільшення механізації сіль. госпва та екон. допомога несоц. країнам. На Україні гол. ділянками семирічки мали бути: збільшення видобутку залізних руд, поч. видобутку урану, титану й нікелю, будівництво на Дніпрі 4 ГЕС, велике збільшення продукції спеціальних сталей для ракетної, реактивної й електронної техніки, освоєння хам. продукції органічної синтези, близько 2 000 нових видів машин, приладів та інструментів, значне збільшення видобутку нафти й газу, велике збільшення продукції зерна, зокрема кукурудзи, житлове і комунальне будівництво. Вугільна промисловість у плані була занедбана, а тому що не вдалося здійснити заплановану передачу з Сибіру електрики, газу й досить нафти, на початку 1960-их pp. в усій Евр. частині СРСР, в Україні й в Сх. Європі виникла гостра нестача палива. У 1963 Верховна рада СРСР офіц. змінила план семирічки. Ще перед тим ЦК КПСС ухвалив прислішено переозброїти армію атомовою і ракетною зброєю та розпочати велику програму розбудови воєнного флоту. Криза у сіль. господарстві не була ліквідована й СРСР почав регулярно імпортувати пшеницю. Плани житлового будівництва також залишилися у великій мірі недовиконаними. Грошові прибутки населення значно Зросли, але реальні — зростали повільніше, ніж було заплановано, бо зросли ціни. Упродовж семирічки в СРСР збудовано 5 470 великих пром. підприємств, у тому ч. в Україні — 899.
[ред.] Восьма п'ятирічка
Восьма П.: 1966-70. Ця П. планувалася знову за старим галузевим принципом управління економікою. Директиви для неї ухвалили XXIII з'їзди КПУ й КПСС на початку 1966. У зв'язку з тим, що темпи розвитку всієї економіки помітно сповільнилися, в планування запроваджено нові методи й показники ефективности капіталовкладень, нової техніки, фондовіддачі, прибутку та рентабельности, розпочато вживання математичних метод, зокрема міжгалузевих балансів, але територіяльні баланси знову занедбано. Головними завданнями П. було проголошено приспішений розвиток науки і техніки, модернізацію основних фондів, інтенсифікацію сіль. господарства, піднесення життєвого стандарту. Трохи зменшено натиск на розвиток Сибіру, бо він не оплачується. Проблеми нестачі палива й енергії та зерна (зокрема для тваринництва) лишилися не розв'язані. До того виникли нові проблеми місц. нестачі кваліфікованої робочої сили, з одночасним безробіттям некваліфікованої робочої сили (див. Праця), зниженням природного приросту людности та великою міґрацією. На Україні восьма П. гол. увагу звертала на значне зростання продукції палива й енергії, будівництво 8 великих теплових електростанцій, значний розвиток хім. промисловості, піднесення продукції сіль. господарства. У 1966 було розроблено перший укр. територіяльний міжгалузевий баланс, але у плані він не вживався. Восьма П. назагал була виконана погано. . Але покращала структура паливного балансу України, значно розвинулася екон. інтеграція України з країнами Сх. Європи поза СРСР. У 1967 Верховні ради СРСР і УРСР помітно змінили плани П. на 1969 — 70, скоротивши їх, бо їх не можливо було здійснити.
[ред.] Дев'ята п'ятирічка
Дев'ята П.: 1971-75. визнала сповільнення темпів розвитку вже як неминучість. Директиви XXIV з'їзду КПСС, затверджені на початку 1971, більше не вимагали прискорення темпів, натомість наполягали на заг. інтенсифікації економіки. Підвищені темпи розвитку було передбачено для галузів, які визначають техн. прогрес. Вперше в історії СРСР було заплановано, що продукція предметів споживання (група Б) мала зростати дещо швидше, ніж продукція засобів виробництва (група А). Також уперше було зроблено спробу збалансування планів постачання устаткування й машин як у грошовому, так і у фіз. вимірі. Незбалансованість цих планів до тих пір призводила до розпорошення й розтягання ресурсів, розпочинання будівництва і неможливости його своєчасно закінчити. У територіальну розрізі дещо точніше було окреслено районування економічних балансів, але знову підкреслювалося прискорення розвитку західного Сибіру, а математична модель економіки України, опрацьована у 1970, у плані не бралася до уваги. Протягом П. пром. продукція у РРФСР мала зрости на 44-47 %, а в УРСР — лише на 38-41 %. Новими у П. були спроби «соціального планування» — руху населення та робочої сили. На Україні П. ставила наголос на прискорений розвиток електроенергетики, хім., нафтопереробної та нафтохім. промисловості і машинобудування. Мали бути збудовані 8 теплових, 1 атомна й 2 гідроелектростанції, розпочато будівництво ще 2 атомових електростанцій, 2 нафтопереробних зав. Мала значно зрости текстильна промисловість. На Західній Україні промисловість мала зростати швидше, ніж на Сх. Перед сільським господарством було поставлено нереальне завдання довести збір зерна до 40 млн т. Нарешті, була звернута увага на гостру проблему нестачі води. Мав будуватися канал Дніпро — Донбас та розширюватися існуючі канали.
[ред.] Десята п'ятирічка
[ред.] Одинадцята п'ятирічка
[ред.] Дванадцята п'ятирічка
[ред.] Тринадцята п'ятирічка
1991 — 1995. Не була реалізована, оскільки у 1991 році СРСР розпався.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- Гладков И. От плана ГОЭЛРО к плану шестой пятилетки. М. 1956
- Сорокин Г. та ін. Шаги пятилеток. М. 1968;
- Крашенінніков В. , Нагірняк П. Про розробку першого міжгалузевого балансу суспільного продукту України, ж. Економіка Радянської України, ч. 6. К. 19Є8;
- Рудь М. Укр. Радянська Соц. Республіка 1917 — 1967, бібліографічний покажчик літератури. К. 1969;
- Емельянов А., Кушнирский Ф. Динамическая модель развития народного хозяйства республики, ж. Плановое Хозяйство, ч. 11, М. 1970 і ч. З, 1972;
- Розенко П. Найважливіші етапи планового розвитку економіки України, ж. Економіка Радянської України, ч. 2. К. 1971;
- Holubnychy V. The Soviet Economic System in Ukraine. Ukraine: A Concise Encyclopaedia, T. 2. Торонто 1971;
- Государственный пятилетний план развития народного хозяйства СРСР на 1971 — 1975 годы. М. 1972;
- Bandera V., Melnyk Z. (eds.) The Soviet Economy in Regional Perspective. Нью-Йорк 1973.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
