П'ять «залізних законів» охорони природи П. Р. Ерліха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

П'ять принципів або «залізних законів» охорони природи П. Р. Ерліха[1]:

  • В охороні природи можливі тільки успішна оборона або відступ. Наступ неможливий: вид або екосистема одного разу знищені, не можуть бути відновлені.
  • Тривале зростання народонаселення світу та охорона природи принципово суперечать одне одному.
  • Економічна система, охоплена манією зростання, і охорона природи також принципово протистоять одне одному.
  • Не тільки для решти організмів, але і для людства смертельно небезпечно уявлення про те, що при виробленні рішень про використання Землі треба брати до уваги самі лише найближчі цілі й негайне благо Homo sapiens.
  • Аргументи про естетичну цінність різних форм життя, про той інтерес, який вони представляють самі по собі, або заклики до співчуття по відношенню до наших, можливо, єдиних живих супутників у космосі в основному потрапляють у вуха глухих. Охорона природи має вважатися питанням добробуту і — в більш далекій перспективі — виживання людини.

Н. Ф. Реймерс запропонував до цих п'яти принципів П. Р. Ерліха додати ще один настільки ж «залізний» закон охорони природи — принцип унікальності: те, що не повторюється і неповторне — заслуговує особливої охорони. Унікальні пам'ятки природи (водоспади, екзотичні скелі, старі дерева та ін.) нерідко зберігаються в національних парках і на інших особливо охоронюваних територіях. Але частина з них взагалі не охороняється, наприклад, унікальні курортні райони Криму, Карпат, Закарпаття та ін.

Принципи охорони природи П. Р. Ерліха є наслідком фундаментальних законів розвитку біоценозів, екосистем і біосфери в цілому.

Література[ред. | ред. код]

  • Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.: Изд. дом Паганель, 2009. — 171 с.
  • Казначеев В. П., Спирин Е. А. Космопланетарный феномен человека: проблемы комплексного изучения. — Новосибирск, 1991. — С. 36-57.
  • Ситаров В. А., Пустовойтов В. В. Социальная экология. — М.: Академия, 2000. — 280 с.
  • Тейяр де Шарден П. Феномен человека. - М., 1987. - С. 133–186.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Биология охраны природы / Под ред. М. Сулея и Б. Уилкокса. — М.: Мир, 1983. — С. 378–379