П'єр Берже
| П'єр Берже | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Pierre Bergé | |||||||
.jpg) | |||||||
| Ім'я при народженні | фр. Pierre Vital Georges Bergé[1] | ||||||
| Народився |
14 листопада 1930 Олерон (Франція) | ||||||
| Помер |
8 вересня 2017 (86 років) Сен-Ремі-де-Прованс ·хвороба | ||||||
| Громадянство |
 Франція | ||||||
| Діяльність | бізнесмен | ||||||
| Знання мов | французька[2] | ||||||
| Членство | Comité Laïcité Républiqued | ||||||
| Посада | посол доброї волі ЮНІСЕФ[d] | ||||||
| У шлюбі з | Ів Сен-Лоран | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
| IMDb | ID 1517368 | ||||||
П'єр Берже (фр. Pierre Bergé; нар. 14 листопада 1930 — пом. 8 вересня 2017) — французький промисловець і меценат, один із засновників дому моди Yves Saint Laurent і колишній партнер модельєра Іва Сен-Лорана[3].
Ранні роки[ред. | ред. код]
Берже народився на острові Олерон (департамент Приморська Шаранта). Його мати Крістіана був співачкою-любителькою (сопрано) і прогресивною вчителькою, яка використовувала метод Монтессорі. Батько працював у податковій службі і був любителем регбі. Берже навчався в Ліцеї Ежена Фромантена у Ла-Рошелі, а потім вирушив до Парижу. У день приїзду, коли він йшов Єлисейськими полями, французький поет Жак Превер приземлився на нього, випавши з вікна своєї квартири. У перші роки в Парижі Берже подружився з молодим французьким художником Бернаром Бюффе та зіграв велику роль у його становленні[4][5].
Ів Сен-Лоран[ред. | ред. код]
Берже познайомився з Івом Сен-Лораном у 1958 році. У них зав'язалися романтичні стосунки, і разом вони у 1961 році відкрили дім моди Yves Saint Laurent. Пара розлучилася у 1976 році, але вони залишилися друзями і діловими партнерами на все життя[6]. Берже виступав як генеральний директор Yves Saint Laurent до 2002 року. Багато вклавши у репутацію та спадщину дому, він був відомий як «настоятель Yves Saint Laurent»[7]. За даними The New York Times, за кілька днів до смерті Сен-Лорана в 2008 році, вони уклали громадянський союз[8].
У 1992 році Берже продав акції Yves Saint Laurent саме перед тим, як компанія опублікувала погані економічні показники. У 1996 році це визнали інсайдерською торгівлею, і він був засуджений до штрафу в розмірі мільйона франків[9]. Після відходу Сен-Лорана з дому моди в 2002 році Берже став президентом Pierre Bergé-Yves Saint Laurent Foundation[10].
Культурна та політична діяльність[ред. | ред. код]
У 1987 році Берже запустив французький журнал Globe, який підтримав кандидатуру Франсуа Міттерана на президентських виборах. Берже брав участь у всіх передвиборних мітингах на підтримку Міттерана. Пізніше він став президентом Асоціації друзів Інституту Франсуа Міттерана. У 1993 році він допоміг запустити журнал Globe Hebdo.
Давній шанувальник і покровитель опери, Міттеран у 1988 році призначив Берже президентом Опери Бастилії. Берже пішов у відставку з поста в 1994 році, ставши почесним президентом Паризької національної опери. В даний час він є президентом Médiathèque Musicale Mahler, некомерційною бібліотекою з великими колекціями музики XIX і XX століття[4]. Він також є президентом комітету Жана Кокто і винятковим власником усіх моральних прав на роботи Жана Кокто[11].
У липні 1992 року Берже був призначений послом доброї волі ЮНЕСКО[12]. Прихильник прав геїв, він підтримував асоціацію з боротьби зі СНІДом, Act Up-Paris, і став власником журналу Têtu. Він також був одним з акціонерів Pink TV. У 1994 році він з Лін Рено брав участь у створенні асоціації Sidaction і став її президентом у 1996 році, займаючи цю посаду досі. Sidaction є однією з головних асоціацій з боротьби зі СНІДом у Європі.
У лютому 2009 року Берже виставив на продаж колекцію творів мистецтва, яку він збирав разом із Сен-Лораном. У колекції були дві з дванадцяти бронзових голів статуй, вкрадених зі Старого літнього палацу в Китаї під час Другої опіумної війни. Коли Китай попросив повернути ці статуї, Берже заявив: «Я готовий запропонувати цю бронзову голову китайцями прямо зараз. Все, що їм потрібно зробити, це оголосити, що вони збираються дотримуватися прав людини, повернути тибетцям свободу і погодитися прийняти Далай-ламу на їх території». Коли китайський колекціонер Цай Мінчао виграв аукціон і відмовився платити з «моральних і патріотичних причин», Берже вирішив залишити їх собі[13].
У 1980-х роках придбав разом з Івом Сен-Лораном Сад Мажорель у Марракеші, Марокко, що сьогодні є однією з найвизначніших пам'яток міста. Вони відкрили у ньому музей берберського мистецтва[14], в якому зібрана колекція з різних частин королівства, від Рифу до Сахари[15]. У листопаді 2010 року Берже купив частку у французькій газеті Le Monde.
Нагороди[ред. | ред. код]
Берже нагороджувався орденом Оранських-Нассау, орденом «За заслуги» (офіцер), орденом Мистецтв і літератури (командор) і орденом Почесного легіону (командор)[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Snead, Elizabeth (5 червня 2008). Pierre Bergé bids a tearful adieu to designer Yves Saint-Laurent. Los Angeles Times. Процитовано 28 липня 2008.
- ↑ а б Médiathèque Musicale Mahler — institution. Mediathequemahler.org. Retrieved on 2011-07-04.
- ↑ а б Biography of Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org. Retrieved on 2011-07-04.
- ↑ Cole, Shaun (2002). Saint Laurent, Yves. glbtq.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 25 серпня 2007.
- ↑ Pierre Bergé loses out on joining the Immortals (Vogue.com UK) [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Vogue.co.uk (2008-05-30). Retrieved on 2011-07-04.
- ↑ New York Times
- ↑ Yves Saint Laurent Biography and profiles of fashion designers [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.]. Infomat.com. Retrieved on 2011-07-04.
- ↑ Arts and Humanities — Record is not live. Intute (2002-10-31). Retrieved on 2011-07-04.
- ↑ Committee [Архівовано 2008-05-09 у Wayback Machine.]. Jean Cocteau. Retrieved on 2011-07-04.
- ↑ Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org (2000-06-07). Retrieved on 2011-07-04.
- ↑ McDonald, Mark; Vogel, Carol (2 March 2009). Twist in Sale of Relics Has China Winking. The New York Times. New York City.
- ↑ Pierre Bergé on His Relationship With Yves Saint Laurent - NYTimes.com. The New York Times. New York: NYTC. ISSN 0362-4331. Процитовано 13 вересня 2012.
Marrakesh
- ↑ Berber Museum. fondation-pb-ysl.net. Процитовано 13 вересня 2012.
Berber objects originating from regions of Morocco, from the Rif to the Sahara.
Посилання[ред. | ред. код]
|
