ПЕН-клуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Логотип Пен-клубу

«ПЕН-клуб» (International PEN, PEN Club) — міжнародна неурядова організація, яка об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. Був створений з метою сприяння дружбі й інтелектуальній співпраці письменників всього світу; акцентує увагу на ролі літератури в розвитку взаєморозуміння і світової культури; бореться за свободу слова; діє як потужна сила в захисті прав письменників, яких садять до в'язниці, а деколи і вбивають за їх погляди. Це одна з найстаріших організацій, яка бореться за права людини, і одна з найстаріших міжнародних письменницьких організацій. Назва клубу — ПЕН — це абревіатура від англійських слів «Poets, Playwrights, Essayists and Novelists» — «поет», «драматург», «есеїст», «романіст», які складаються в слово «пен» (pen) — авторучка, але тепер включає письменників різних жанрів літератури, таких як журналісти й історики .

ПЕН-клуб є неполітичною, недержавною організацією, яка перебуває в формальних консультаційних зв'язках з ЮНЕСКО і має спеціальний консультативний статус в Економічній і Соціальній Раді ООН.

ПЕН-клуб засновано 5 жовтня 1921 в Лондоні з ініціативи англійської письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт і письменника Джона Голсуорсі, який став першим президентом клубу. Першими членами ПЕН-клубу були письменники Джозеф Конрад, Бернард Шоу, Герберт Уеллс.

Наступними президентами ПЕН-клуба були Моравіа Альберто, Генріх Белль, Міллер Артур, Маріо Варгас Льоса. Теперішнім президентом є Їржі Груша.

З 1994 року у ПЕН-клубі існує есперантська секція, єдина секція штучної мови[1].

Міжнародний Пен-клуб складається зі 144 автономних національних Пен-центрів в 101 країні. Членство в ПЕН-клубі відкрито для всіх професійних письменників, незалежно від національності, мови, раси чи віросповідання.

Україна[ред.ред. код]

13 вересня 2010 року українське відділення міжнародного ПЕН-клубу очолив один із засновників Української Гельсінської Групи український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, філософ Мирослав Маринович. Таке рішення одностайно було прийнято на засіданні українського ПЕН-клубу в Києві.[2] [3]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]