Павло Роберт Маґочій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Павло Роберт Магочій (англ. Paul Robert Magocsi; *26 січня 1945, Інглвуд, Нью-Джерсі, США) — американсько-канадський історик українського походження; дослідник історії України та Підкарпатської Руси, етнічних груп сучасної Канади. Професор (1980). Дійсний член академії наук Королівського товариства Канади (1996).

Зміст

Біографія [ред.]

Народився в місті Інглвуд (Englewood), штат Нью-Джерсі, в родині вихідців із Закарпаття — угорця та карпатської русинки. Представник т. зв. третього покоління іммігрантів.

Закінчив Ратгерський університет (1966) та аспірантуру Прінстонського університету (доктор філософії в галузі історії, 1972). 1971 року був запрошений у Гарвардський університет відомим ученим Омеляном Пріцаком, де працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету: досліджував історію Галичини 19 ст., був першим відповідальним редактором Гарвардської серії українознавчих студій (1975–1982). Від 1980 — професор історії та політології Торонтського університету (Канада), де водночас очолив кафедру українськиї студій. Павло Магочій був організатором кількох наукових конференцій, зокрема Міжнарадної наукової конференції, присвяченої митрополитові Андрієві Шептицькому, матеріали якої склали збірник «Morality and Reality: The Life and Times of Andrei Sheptyts'kyi» (1989, укладач — Магочій).

1989 року читав курс української історії у Гебрейському університеті в Єрусалимі. У 1990—1997 роках — директор Інституту історії полікультурної спільноти провінції Онтаріо; головний редактор «Енциклопедії народів Канади» (1999). Був науковим консультантом Інституту соціальної антропології ім. М. Планка в Німеччині (2001, 2002, 2003, 2006).

Павло Магочій має широкий спектр наукових інтересів: він — автор понад 600 публікацій з історії, політології, бібліографії, соціолінгвістики й картографії, що вийшли англійською, німецькою, французькою, китайською, українською та іншими слов'янськими мовами. Не раз приїжджав в Україну, насамперед у Закарпаття, для участі в конференціях. Брав участь у роботі 9-го Міжнародного конгресу славістів у Києві (1983), 1-го (Київ, 1991), 5-го (Чернівці, 2003), 6-го (Донецьк, 2005) Міжнародних конгресів україністів.

Громадсько-політична діяльність [ред.]

Проводить значну громадсько-політичну діяльність задля популяризації серед північноамериканської громадськості історії України взагалі й русинського питання зокрема. Від 1978 є президентом-засновником Карпаторуського дослідного центру США (англ. Carpatho-Rusyn Research Center), який видає у США та Європі наукові й науково-популярні праці з історії і культури русинів. — Магочій та його однодумці вважають, що русини, у тому числі закарпатські українці, є окремим східнослов'янським народом, який сформувався в Центральній Європі.

Президент Світового конгресу русинів.

Вибрана бібліографія [ред.]

  • (1978) The Shaping of a National Identity: Subcarpathian Rus', 1848-1948, Harvard University Press. ISBN 0-674-80579-8
  • (1983) Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide (Toronto: University of Toronto Press).
  • (1993, 2003) Historic Atlas of east Central/Central Europe (University of Washington Press)
  • (1993, 2002) Historic Atlas of Central Europe (University of Washington Press/University of Toronto Press/Thames & Hudson), ISBN 0-500-28355-9.
  • (1996) A History of Ukraine (Toronto: University of Toronto Press) ISBN 0802008305
  • (1999) Of the Making of Nationalities There is no End (2 vols (Columbia University Press)
  • (2002) "The Roots of Ukrainian Nationalism: Galicia As Ukraine's Piedmont", University of Toronto Press, 2002, ISBN 0802047386
  • Encyclopedia of Canada's Peoples, 1999, University of Toronto Press. ISBN 0802029388
  • I. I. Pop, Paul Robert Magocsi, Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto Press, 2002, ISBN 0802035663

Посилання [ред.]