Павлуцький Григорій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорій Григорович Павлуцький
Pavluckyj.jpg
Портрет роботи Федора Кричевського
Народився 19 січня 1861(1861-01-19)
Київ
Помер 15 березня 1924(1924-03-15) (63 роки)
Київ
Національність українець
Галузь наукових інтересів історія мистецтва
Заклад Київський університет
Alma mater Київський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Кулаковський Юліан Андрійович
Відомі учні Д. Антонович, С. Гіляров, Ф. Ернст, Д. Щербаківський
Відомий завдяки: уперше ввів до академічного курсу цикли лекцій з історії українського мистецтва та з сучасного українського мистецтва

Григорій Григорович Павлуцький (19 січня 1861, м. Київ — 15 березня 1924, Київ) — український історик мистецтва, доктор теорії та історії мистецтв, заслужений ординарний професор Імператорського університету св. Володимира, дійсний статський радник.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1886). Учень Ю. А. Кулаковського з класичної філології. Вивчав класичну мистецьку спадщину у музеях і бібліотеках Берліна і Парижа, де на той час знаходилися найбільші колекції античних творів, слухав лекції у Сорбонні. Прочитавши пробні лекції студентам Київського університету «Про витоки мистецтва у Греції», молодий дослідник отримав звання приват-доцента, а у 1897 році, захистивши докторську дисертацію «Про жанрові сюжети у грецькому мистецтві до епохи еллінізму», був обраний екстраординарним професором щойно заснованої кафедри мистецтвознавства, де працював до самої смерті (ординарним — з 1902 р.).

Фахівець з класичного мистецтва, у кінці XIX ст. він активно включається у вивчення давнього українського церковного зодчества, зокрема дерев'яної народної культової архітектури. Його книга «Давнє дерев'яне церковне зодчество у південно-західному краї Росії» стало першим серйозним дослідженням у цій царині. Григорій Павлуцький займався історією української архітектури, іконописом, ужитковим мистецтвом. На межі XIX — XX ст. виходять його праці : «Про походження форм українського церковного зодчества», «Про походження давньоруського живопису», «Дерев'яне і кам'яне зодчество України», «Найдавніші храми Києва і Чернігова». Непересічну наукову вартість має видана Григорієм Павлуцьким праця «Історія українського орнаменту». Поряд з вивченням українського мистецтва продовжував досліджувати і класичну спадщину Європи. Одна за одною виходять книги Григорія Павлуцького «Давньогрецькі розмальовані вази» (1889), «Фідій» (1890), «Корінфський архітектурний ордер» (1891), «Храм Зевса Олімпійського в Афінах» (1899) та ін. У добу змагань за самостійну і незалежну Україну Григорій Павлуцький брав участь в розробці малого й великого гербів України, малюнків грошових знаків. Був серед тих, хто порушив питання про відкриття Українського державного університету, Української академії мистецтв, заснування Національної картинної галереї.

Педагогічна діяльність[ред.ред. код]

Григорій Григорович Павлуцький уперше ввів до академічного курсу цикли лекцій з історії українського мистецтва та з сучасного українського мистецтва. Г. Павлуцький читав досить повний курс історії західноєвропейського і російського мистецтва. У 1902 р. він переклав і відредагував «Історію мистецтва» французького вченого К. Байє, додавши до неї власні розділи про російське мистецтво XVIII — XIX ст. Тим самим він забезпечив своїх студентів повноцінним навчальним посібником з історії мистецтва. Г. Павлуцький вважав, що історія мистецтва може і повинна викладатися систематично і тільки у повному обсязі. Він вважав за необхідне ввести на факультетах спеціальність «історія мистецтва» для студентів, які бажають ґрунтовно ознайомитися з нею, прослухати спеціальні курси і, більш того, обрати мистецтвознавство своєю професією і присвятити себе науковій діяльності. Професор Павлуцький наголошував, що якщо існує магістерський іспит для істориків мистецтва, то повинна існувати і школа для них. Тим самим він хотів, щоб університет випускав фахівців-мистецтвознавців. Його учнями були видатні українські мистецтвознавці Д. Антонович, С. Гіляров, Ф. Ернст, Д. Щербаківський та інші. Виховання Г. Павлуцьким цілої плеяди учнів визначило розквіт київської школи мистецтвознавства в 1910-1920-х рр.

Праці[ред.ред. код]

  • Cornelii Taciti Dialogus de oratoribus [Корнелія Таціта "Діалог про ораторів"]: К вопросу об авторе "Разговора об ораторах". Разговор об ораторах // Университетские известия. — 1885. — № 3. — С. 1–24; № 4. — С. 25–64; № 5. — С. 65–112; № 6. — С. 113–144; № 8. — С. 145–156
  • Cornelii Taciti Dialogus de oratoribus: К вопросу об авторе "Разговора об ораторах". — К., 1885. — 156 с.
  • О началах искусства в Греции: Пробная лекция, читанная 7 мая 1888 г. для приобретения звания приват-доцента по предмету теории и истории искусств // Университетские известия. — 1888. — № 6. — С. 1–14.
  • Скенография у греков: Пробная лекция, читанная 11 мая 1888 г. для приобретения звания приват-доцента по предмету теории и истории искусств // Университетские известия. — 1888. — № 6. — С. 15–128.
  • Древнегреческие расписные вазы. — К., 1889. — 72 с.: ил.
  • 800-летие со дня освящения церкви Успения Пресвятой Богородицы в Киевской лавре // Киевская старина. — 1889. — № 9. — С. 777–779.
  • Фидий. — К., 1890. — 4, 79 с.: ил.
  • Коринфский архитектурный ордер. — К., 1891. — 199 с.
  • Храм Зевса Олимпийского в Афинах. — К., 1892. — 27 с.: ил.
  • О метопах древнегреческих храмов (Метопы древнегреческих храмов: Исследование в области декоративной скульптуры Вл. Мальмберга. Дерпт, 1892) // Университетские известия. — 1893. — № 9. — С. 512–531.
  • Федотов и Гогарт (П. А. Федотов и его произведения. СПб: Фототип. и автотип. изд. 1893) // Университетские известия. — 1894. — № 6. — С. 213–226.
  • Заметка о названии коринфского архитектурного ордена // Университетские известия. — 1895. — № 4. — С. 1–9.
  • О жанровых сюжетах в греческом искусстве до эпохи эллинизма. — 2-е изд., испр. и доп. — К., 1897. — VII, 308 с.: ил. (Перше видання побачило світ на сторніках "Университетских известий" у 1896–1897 рр.)
  • По поводу рецензии г. Миронова [на книгу про жанрові сюжети] // Университетские известия. — 1897. — № 11. — С. 1–14.
  • О связи искусства с культурой // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1900. — Кн. 14, вып. 2. — С. 83–87.
  • По поводу юбилея: Лекция, читанная 12-го декабря 1899 года в Киевской рисовальной школе [Про Карла Брюллова] // Мир искусства. — 1900. — Т. 4, № 13–24. — С. 1–11, 28–46.
  • Гоголь об искусстве // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1902. — Кн. 16, вып. 1–3. — С. 304–337: ил.
  • Деревянная церковная архитектура Юго-Западного края в XVII и XVIII вв. // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1904. — Кн. 18, вып. 1. — С. 21–23.
  • О деревянных резных изображениях путтов в южнорусских церквах XVII–XVIII вв. // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1904. — Кн. 18, вып. 2. — С. 39–40.
  • Наиболее ранние свидетельства литературных памятников о построении деревянных церквей малорусского типа // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1904. — Кн. 18, вып. 2. — С. 40–41.
  • Древности Украины. Вып. 1: Деревянные и каменные храмы. — К., 1905. — 6, III, 124 с.: 9 л. вкл.
  • Изображение храма в древнейших южнорусских миниатюрах // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1906. — Кн. 19, вып. 2. — С. 4–5.
  • Старинные деревянные синагоги в Юго-Западном крае // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1906. — Кн. 19, вып. 2. — С. 39–41.
  • Памятники каменной церковной архитектуры стиля empire в Полтавской губернии // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. — К., 1906. — Кн. 19, вып. 4. — С. 94–97.
  • В. Антонович як археолог // Записки Українського наукового товариства. — 1907. — 12 березня. — 8 с.
  • Курс истории средневекового искусства: Лекции. — К., 1908–1912. — 84 с.
  • О пользе искусства и истории искусств // Искусство и печатное дело. — 1909. — № 11/12. — С. 5–9.
  • Древнейшее каменное зодчество // Грабарь И. История русского искусства: Архитектура. Т. 1. История архитектуры: Допетровская эпоха. — М., 1909. — С. 143–162; 303–330.
  • Орнамент Пересопницкого Евангелия // Искусство. Живопись. Графика. Художественная печать. — 1909. — № 2. — С. 83–92.
  • Бароко Украины // Грабарь И. История русского искусства: Архитектура. Т. 2. История архитектуры: Допетровская эпоха (Москва и Украина). — М., 1910. — С. 337–360; 377–416.
  • История искусства Возрождения: Лекции, читанные на ВЖК в Киеве. — К., 1910. — 14 с.
  • История искусств: Античность. — 2-е изд. — К., 1910. — 106 с.
  • Киевские храмы домонгольского периода и их отношение к византийскому зодчеству // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове (1908 г.). — М., 1911. — Т. 2. — С. 29–35.
  • О церковных постройках в стиле Empire в Полтавской губернии // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове (1908 г.). — М., 1911. — Т. 2. — С. 36–46.
  • О происхождении форм украинского деревянного церковного зодчества // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове (1908 г.). — М., 1911. — Т. 2. — С. 47–58.
  • О мозаиках мечети Кахриэ-Джами в Константинополе. — К., 1911. — 11 с.: ил.: 8 л. табл.
  • Мраморная поэма скорби [Про Мікеланджело] // Serta Borysthenica: Сб. в честь засл. орд. проф. Императ. ун-та св. Владимира Юлиана Андреевича Кулаковского. — К., 1911. — С. 359–368.
  • Леонардо да Винчи, автор Джоконды // Искусство. Живопись. Графика. Художественная печать. — 1911. — № 10. — С. 433.
  • Творчество Растрелли в области церковного зодчества // Искусство. Живопись. Графика. Художественная печать. — 1912. — № 1/2. — С. 15–29: ил.
  • К вопросу о взаимном влиянии византийского и итальянского искусства: Богоматерь в византийском и русском искусстве и мадонна Ренессанса // Искусство. Живопись. Графика. Художественная печать. — 1912. — № 5/6. — С. 208–220.
  • Проект закона об охране древних памятников в России: Доклад, прочитанный в Общем собрании членов Киевского общества охраны памятников старинцы и искусства, 27 декабря 1911 года // Военно-исторический вестник при Киевском отделе Императорского Русского военно-исторического общества. — К., 1912. — Кн. 1. — С. 115–129.
  • Новое направление в живописи: Кубизм и неофутуризм // Искусство в Южной России. — 1913. — № 9/10. — С. 447–450.
  • О происхождении и развитии византийского искусства: Актовая речь, произнесенная проф. Г. Г. Павлуцким в Университете св. Владимира 26 января 1914 г. // Торжественный акт Императорского университета св. Владимира 26 января 1914 г. — К., 1914. — С. 3–15.
  • О происхождении древнерусской иконописи // Университетские известия. — 1914. — № 6. — С. 1–14: ил.
  • Источники художественного творчества А. А. Иванова // Искусство в Южной России. — 1914. — № 7/12. — С. 1–9.
  • Історія українського орнаменту / Передмова Миколи Макаренка.  — К., 1927.  — 27 с.: ил.
  • Із пояснювальної записки до Комісії для вироблення законопроекту про організацію історично-філологічного відділу Української академії наук // Історія Академії наук України. 1918–1921: Документи і матеріали. — К., 1993. — С. 116–126.

Джерела[ред.ред. код]

  • Український радянський енциклопедичний словник: У 3-х т.  — К., 1967. — Т.2.  — С. 718.
  • Прахов А. В. Отзыв о сочинии г. Г. Павлуцкого, представленном в историко-филологический факультет Университета св. Владимира для получения степени магистра истории и теории искусства, под заглавием «Коринфский архитектурный орден». Киев, 1891 // Университетские известия. — 1893. — № 4. — С. 1–36.
  • Сонни А. И. Отзыв о сочинении магистранта Г. Павлуцкого "Коринфский архитектурный орден" // Университетские известия. — 1893. — № 4. — 37–43.
  • Бубнов Н. М. О книге Гр. Павлуцкого "Коринфский архитектурный орден", 1891 // Университетские известия. — 1893. — № 4. — С. 44–49.
  • Миронов А. М. Гр. Павлуцкий. О жанровых сюжетах в греческом искусстве до эпохи эллинизма. Киев, 1897. // Журнал Министерства народного просвещения. — 1897. — Ч. 312. — Июль. — С. 392–409.
  • Новицький О. П. Проф. Гр. Павлуцький // Україна. — 1924. — Кн. 1/2. — С. 203–205.
  • Грушевський Ол. С. Проф. Гр. Павлуцький // Україна. — 1924. — Кн. 1/2. — С. 206–208.
  • Эрнст Ф. Л. Ушедшие: Григорий Григорьевич Павлуцкий // Среди коллекционеров. — 1924. — № 5/6.
  • В. Туркевич. Історик мистецтв // Історичний календар 1999. — К., 1998. — С. 93-94.
  • Удріс І. Григорій Павлуцький: Діяльність і спадщина // Образотворче мистецтво. — 1991. — № 1. — С. 16–19.
  • Материалы к биографии Г. Г. Павлуцкого / Сост. А. А. Пучков // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. пр. НДІТІАМ. — К., 1998. — Вип. 2. — С. 168–179.
  • Сторчай О. В. Григорій Павлуцький про постановку викладання історії мистецтв в Київському університеті св. Володимира // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. — К., 2000. — Вип. 5. — С. 341–347.
  • Пучков А. А. О живописи в театральном пространстве древней Греции: К лекции Г. Г. Павлуцкого «Скенография у греков» // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. пр. НДІТІАМ. — К., 2002. — Вип. 5. — С. 374–386.
  • Сторчай О. В. З історії мистецтвознавчої та викладацької діяльності Григорія Павлуцького // Студії мистецтвознавчі. — К., 2004. — Вип. 4. — С. 58–71.
  • Сторчай О. В. Становлення й розвиток мистецької освіти у Київському університеті (1834–1924 рр.): Автореф. дис. … канд. мистецтвознавства. — К., 2010. — С. 10–12.
  • Афанасьєв В. А. Дослідник українського мистецтва Григорій Павлуцький // Народна творчість та етнографія. — 2003. — № 4. — С. 13–22.
  • Пучков А. А. Юлиан Кулаковский и его время: Из истории антиковедения и византинистики в России. — Изд. 2-е, перераб., испр. и доп. — СПб., 2004. — С. 149, 150, 186, 187, 242, 244, 277, 290, 404, 418, 440.
  • Жарков Є. І. Послужний список професора Г. Павлуцького як джерело до вивчення біографії вченого // Шевченківська весна: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. — К., 2007. — Вип. 5, ч. 2: Історія. — С. 155–160.
  • Пучков А. А. Адольф Сонни, киевлянин: Из истории классической филологии в Императорском университете св. Владимира. — К., 2011.

Посилання[ред.ред. код]