Павлівський Борис Сергійович
| Борис Павлівський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Борис Сергійович Павлівський | |||
| Народився |
21 вересня 1906 Білопільський район, Україна | |||
| Помер | 8 листопада 2004 (98 років) | |||
| Країна |
 СРСР Україна Російська імперія | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | журналіст | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Борис Сергійович Павлівський (нар. 21 вересня 1906, х. Подобріївка, нині Білопільський район Сумська область — пом. 8 листопада 2004, с. Буданів Теребовлянський район Тернопільська область) — український поет, журналіст. Член Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (1929). Член Національної спілки письменників України (1996)
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Михайлівську агрономічну школу (1924), працював у радгоспі на Курщині (нині РФ). Від 1926 — в м. Горлівка, нині Донецької області: рахівник, діловод у робітничій страховій касі.
Від 1928 — літературний працівник редакції газети «Змичка» в м. Артемівськ, нині Донецької області, водночас — керівник літературного гуртка від письменницького осередку "Забой "; від 1930 — керівник цього осередку.
Від 1927 публікує поезії у журналах «Забой» (м. Артемівськ), «Молодняк» (м. Харків) та ін.
Після творчого відрядження історичними місцями України, Кавказу й Закавказзя написав поему «Махновці», яку 1930 надрукував Антін Крушельницький у журналі «Нові шляхи» (м. Львів). Того ж року Павлівського заарештували органи ДПУ, невдовзі звільнили.
1931–1933 навчався в Харківському інституті педагогічно-професійної освіти.
Від жовтня 1933 до 1940 — політв'язень тюрем (міста Харків, Суми, Київ) і 1940–1955 — таборів (міста Магадан, Іркутськ та ін., нині РФ); реабілітований 1989. Від 1955 — в с. Іванівка, від 1960 — в Буданові (обидва — Теребовлянського району); працював на цукровому заводі в м. Хоростків Гусятинського району Тернопільської області та в Буданівському лісництві.
29 липня 2017 року на приміщенні Михайлівської агрономічної школи (нині державний навчальний заклад «Білопільське вище професійне училище») відкрито меморіальну дошку. [1] Меморіальна дошка також відкрита в с. Буданів, на приміщенні будинку, де проживав Борис Павлівський
Творчість[ред. | ред. код]
Автор збірок поезій
- «Світильник ночі» (1994),[недоступне посилання з липня 2019]
- «Любов на тернистій дорозі» (1996),[недоступне посилання з липня 2019]
- «Христоносці України» (1998; вокальні і хорові твори),
- «Слово із-за ґрат» (2002);[недоступне посилання з липня 2019]
Посмертно видано спогади Павлівського «І терни, і тюрми» (2005; кн. 1 дилогії "Пам'ять роду ").[недоступне посилання з липня 2019]
- «Мерехтить самітниця зоря. Вибрані поезії» (2007)[недоступне посилання з липня 2019]
- «І входить в серце блискавиця» (2008; кн. 2 дилогії «Пам'ять роду»).[недоступне посилання з липня 2019]
- «Бог своє береже. Вибрані поезії» (2009)[недоступне посилання з липня 2019]
- «Гори, душе моя, зорею. Вибрані поезії» (2012)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА БОРИСУ ПАВЛІВСЬКОМУ. www.blp.sm.gov.ua. Процитовано 1 жовтня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Я. Гевко, Г. Кушнерик. Павлівський Борис Сергійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 10.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біловус, Н. Ю. Вивчення творчості Бориса Павлівського в школі: посібник.[недоступне посилання з липня 2019] — Тернопіль: Лілея, 2008. — 84 с. — ISBN 978-966-656-156-8
- У Львові уперше прозвучать поезія і спогади Бориса Павлівського
- «Поет вернувсь на Землю українську». Репрезентовано творчість Бориса Павлівського в обласній бібліотеці ім. І. Франка в Івано-Франківську (16.02.2012 р.)
- Відеоролик про життя і творчість українського поета Бориса Павлівського [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.]