Павуки-птахоїди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павуки-птахоїди
Тарантул мексиканський Brachypelma smithi
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Мігаломорфні (Mygalomorphae)
Родина: Theraphosidae
Thorell, 1870
Різноманіття
113 родів, 897 видів
Distribution.theraphosidae.1.png
Підродини
Acanthopelminae
Aviculariinae
Eumenophorinae
Harpactirinae
Ischnocolinae
Ornithoctoninae
Poecilotheriinae
Selenocosmiinae
Selenogyrinae
Spelopelminae
Stromatopelminae
Theraphosinae
Thrigmopoeinae

Павуки-птахоїди (Theraphosidae) — родина павуків з підряду Mygalomorphae. Тіло таких представників цієї родини зазвичай вкрите волосками. Розміри вони мають різні, але найчастіше - це великі павуки, особливо південно-американські, які й живляться птахами. Не всі павуки-птахоїди є отруйними, отрута більшості птахоїдів не шкодить людині.

Розміри[ред.ред. код]

Довжина: від 3 до 10 см. Відстань між лапами: коливається до 30 см. Маса: до 400 г, в середньому 85 г.

Розмноження[ред.ред. код]

Статеве дозрівання: 5-10 років. Шлюбний період: різний. Кількість яєчок: до 3 000. Інкубація: 2-3 тижні.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Звички: одинаки. Забарвлення: сильно варіює, зазвичай різні відтінки коричневого, деякі види забарвлені дуже яскраво. Їжа: зазвичай живляться комахами: сарана, метелики, сонечка, стоніжки, та деколи іншими видами павуків. Види білшого розміру полюють на ящірок, дрібних змій, жаб, мишей і невеликих птахів. Тривалість життя: самиці 10-30 років.

Споріднені види[ред.ред. код]

Відомо близько 300 видів птахоїдів, які живуть тільки лише у тропіках і субтропіках.

Самозахист[ред.ред. код]

У птахоїдів розвинулися багато способів самозахисту, які допомагають їм врятуватися від їхніх ворогів. Деякі їхні види цих павуків загрозливо піднімають вгору передню частину тіла і кінцівки, розкриваючи при цьому хеліцери займаючи оборонну позицію. Інші види повертаються до ворогів задньою частиною тіла, та якщо дійде до безпосереднього фізичного контакту, окропляють їх рідиною з різким запахом. У деяких випадках вони за допомогою кінцівок витягують з черевця ніжні волоски, які потім піднімаються в напрямі ворога. На цих волосках знаходяться невеликі насічки з отрутою. Якшо відбудеться контакт між волосками й очима або шкірою противника, він одразу ж відчують сильний біль. Птахоїди використовують цю тактику проти смугастих скунсів, єнотів і коаті, які викопують їх із нір. До подібних дій павуки вдаються також при зустрічі чи контакті з ящірками, жабами і птахами, що полюють на павуків, які залишили своє безпечне укриття. Смертельним ворогом птахоїдів є оси, а саме дорожня оса, та інші види комах теж можуть їм не мало зашкодити. Ця оса жалить павука в тулоб (грудний нервовий вузол), після того паралізований павук, затягнений у осину нірку, стає кормом для її личинок. Птахоїди з Африки, Австралії і Азії є агресивнішими і найчастіше використовують свою отруту.

Живлення[ред.ред. код]

Крупні види павуків живляться комахами, невеликими ящірками, молодими зміями, деревними жабами і дрібними гризунами. Іноді їм вдається навіть піймати нещодавно вилупи. Дрібніші види птахоїдів поїдають комах та інших павуків. Свою здобич птахоїд зазвичай прокушує гострими хеліцерами і паралізує отрутою, яку вприскує в тіло жертви. У них, як і в інших павуків, вузька глотка, тому споживають вони здобич дещо незвичайним способом. Спочатку птахоїди, як й інші павуки, вприскують у тіло жертви спеціальну, багату на травні ензими рідину, і лише потім висмоктують цю заздалегідь перетравлену, рідку їжу.

Місце проживання[ред.ред. код]

Вигляд павука-птахоїда під час линьки

Деревні птахоїди живуть у джунглях і охоче поселяються в старих пеньках, повалених деревах, або у кронах дерев. На кінчиках їхніх лап розташовані спеціальні волоски, які дозволяють пересуватися по гілках та гладкій поверхні листя. Павуки-птахоїди, що живуть у норах, будують спеціальні ходи своєрідні міні-тунелі, і вистилають їх павутиною. Самки цих видів проживають у норах майже все життя. Хеліцерами вони ловлять комах, які опинилися поряд з їхньою ніркою. Іноді в полювання вирушають навіть в ночі. Деякі види п'ють воду і навіть люблять дозволити собі покупатися.

Розмноження[ред.ред. код]

Спаровування птахоїдів відбувається в різний час насамперед залежить від них і залежить від виду та регіону проживання. Після кожної зливи на території американського південного заходу і Мексики в сутінках з'являється безліч самців, які бродять у пошуках самок. Самці наземних видів птахоїдів входять у нірки самок, а самці деревних птахоїдів просто їх шукають, ритмічно постукуючи лапками по корі дерев. Цікавим є те, що партнери одного й того ж виду впізнають один одного по ритму й силі ударів. Самець носить сперму в копулятивних органах на кінцях педипальп. При спаровуванні він поміщає їх у статевий отвір самки. Тривалість розвитку яєць залежить від виду. Розвиток павуків, що вилупилися з яєць, може бути досить тривалим. Так, наприклад відбувається в амереканських пустельних видів, він триває навіть до 10 років. Павукам з тропічних лісів потрібно іноді лише два роки.

Походження[ред.ред. код]

Павуки-птахоїди населяли сушу мільйони років тому, ймовірно ще задовго до того, як з'явилися динозаври. Однак дуже мало відомо про їх первісної історії. На відміну від хребетних тварин, павуки не мають внутрішнього скелета, сліди якого могли б зберегтися в різних скам'янілостей. Відомі лише поодинокі знахідки частин тіла в скам'яніле соку рослин, бурштині. Ще рідше зустрічаються відбитки тіла самих павуків у піщанику. Деякі здогади про еволюційний розвиток павуків можна будувати, порівнюючи різні групи сучасних представників членистоногих. На підставі всієї наявної такого роду інформації можна вивести вигляд викопного павука. Імовірно ранні форми були норними видами, як і більшість сучасних павуків-птахоїдів. Тобто мешкали у норах. У більш пізній час деякі групи видів покинули свої норні притулки і перейшли до більш відкритого способу життя. Далі, деякі з них залишили наземний спосіб життя і почали плести павутину, інші перетворилися на активних наземних мисливців, а що залишилися зберегли прихильність до проживання в норах. В даний час багато Арахнологія (вчені, які вивчають павукоподібних) вважають, що мігаломорфні павуки (Mygalomorphae), група, до якої відносяться сучасні павуки-птахоїди (Theraphosidae), найбільш близькі за своєю будовою, зовнішнього вигляду і способу життя до своїх наземним павукам-прабатькам . Виявлена в Аргентині скам'янілість викопного павукоподібних налічує приблизно 300 мільйонів років і є найдавнішою знахідкою такого роду. Цей первісний організм був названий Megarachne servinei. Старовинні павук досягав розміру п'ятдесяти сантиметрів у розмаху ніг і тринадцяти сантиметрів довжини тіла . Інша скам'янілість, знайдена у Франції, імовірно оцінюється віком 240 мільйонів років, часом, коли динозаври тільки почали переходити від водного проживання до наземного. Цікаво також, що зовнішність викопного павука зазнав незначних змін з плином століть і майже не відрізняється від сучасних павуків-птахоїдів: те ж різкий поділ головогрудей і черевця, хеліцери з когтевідним кінцевим члеників, невеликі щупальцевідние педіпальпи, чотири пари ходульних ніг і павутинний бородавки на кінці черевця. Разом з тим формування павутинного апарату павуків відбувалося, очевидно, в процесі виходу на сушу, а можливо ще й у самій воді, оскільки він утворений з зябрових ніжок одинадцятого і десятого сегментів. У доісторичне час павутина використовувалася для плетіння яйцевих коконів. Ця функція як раз найбільш розвинена в сучасних павуків-птахоїдів, що є однією з найбільш примітивно організованих груп павуків. Таким чином, цілком можливо, що мігаломорфні павуки заселили сушу в ще більш ранній час, але зараз підтвердження цій гіпотезі у вигляді скам'янілих залишків не виявлено.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]