Падуя

Падуя; Padova
Країна	Італія
Регіон	Венето
Провінція	Падуя
Код ISTAT	028060
Поштові індекси	35100
Телефонний код	049
Координати	45°24′23″ пн. ш. 11°52′40″ сх. д. / 45.40639° пн. ш. 11.87778° сх. д.Координати: 45°24′23″ пн. ш. 11°52′40″ сх. д. / 45.40639° пн. ш. 11.87778° сх. д.
Висота	12 м.н.р.м.
Площа	92,85 км²
Населення	214 198 - (31-12-2010)
Густота	2306,93 ос./км²
Розміщення
Влада
Мер	Flavio Zanonato (23/06/2009)
Телефон	049 8205200 - 8205201 - Fax: 049 8205265
Ел. пошта	urp@comune.padova.it
	Офіційна сторінка

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Падуя (значення).

Па́дуя (італ. Padova, вен. Pàdova) — місто та муніципалітет в Італії, у регіоні Венето, столиця провінції Падуя.

Падуя розташована на відстані^[1] близько 400 км на північ від Риму, 36 км на захід від Венеції.

Населення — 214 198 осіб (2010)^[2]. Щорічний фестиваль відбувається 13 червня. Покровитель — San Prosdocimo.

Демографія[ред.]

Населення за роками:

Станом на 31 грудня 2010 року в Падуя офіційно проживали 30 933 іноземці з 134 країн, серед них 9501 громадянин Євросоюзу та 777 громадян України^[3].

Клімат[ред.]

Dati meteo	Місяці												Пора				Рік
Dati meteo	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Зим	Вес	Літ	Осі	Рік
Темп. макс. (°C)	6	9	13	18	22	26	28	28	25	19	12	7	7.3	17.7	27.3	18.7	17.8
Темп. мін. (°C)	-1	1	4	7	12	15	18	17	14	9	4	0	0	7.7	16.7	9	8.3
Опади (мм)	70	57	67	68	79	88	64	80	58	66	87	62	189	214	232	211	846
Вологість повітря (%)	80	73	69	70	69	70	68	69	71	74	77	81	78	69.3	69	74	72.6
Абсолютна геліофанія (години)	2	4	5	5	7	8	10	9	6	4	3	2	2.7	5.7	9	4.3	5.4

Падуя розташована в зоні континентального клімату з холодними зимами (за італійською уявою) та спекотним літом.Середні покажчики температури взимку від 0 до - 7 градусів. Але висока вологість повітря сприяє утворенню туманів, особливо в осінній та зимовий періоди.

Історичні дані[ред.]

Худ. Джотто. Христос та Іуда, фрагмент.

Перші поселення тут з'явились в 11 - 10 ст. до н.е.В добу Стародавнього Риму Падуя мала назву Патавіум (Patavium), тут мешкали племена венетів. Традиция пов'язувала заснування Падуї с Антенором, принцем, який нібито врятувався після здобуття і руйнації міста Троя греками і ведеться від «Енеїде» Вергілія. Довіра була такою великою, що в 13 столітті ( 1274 року) знайдені залишки кістяка зі зброєю та золотими монетами пов'язали з принцем з легенди і перепоховали в едикулі ( гробниці Антенора).

Післе зникнення Західної Римскої імперії Падуя була підкорена готами та поруйнована. Полководец та впливова особа при імператорі Юстиніані I, вірмен за походженням, Нарсес відбудував місто. ( Нарсес ( 478 — 573 ) разом з с Велізаріем був одним зі значущих полководців раннього середньовіччя доби Візантійської імперії). Пізніше Падую довго здобували лангобарди і підкороили та поруйнували місто 610 року. В добу франків відбудовану Падую роблять головним містом графства. В 12 столітті Падуя отримала муніціпальне самоврядування.

1222 року в місті заснували Падуанський університет, один з найстаріших в області Венето та в Італії.

Падуанський ботанічний сад (Орто деі Сімплічі).

В 14 столітті по замові родини Скровеньї тут працював реформатор італійського живопису Джотто. Фрески пензля Джотто збережені і увійшли в скарбницю мистецтва Західної Європи і світу, один з визначних туристичних центрів Падуї.

На зламі 14-15 століть Падую загарбали війська Венеції, які полонили останнього представника династії тиранів Каррара ( Франческо II та його дітей) і з 1405 року приєднали до континентальних володінь могутньої Венеціанської торгівельної імперії. 1509 року в дні так званої війни Камбрейської ліги Падуя була атакована, погоріла, але не була поруйнована. В 16 столітті фортечні мури міста були перебудовані і зміцнені. Але місто остаточно втрачало політичне значення і ставало відомим університетським центром Венеції та Західної Європи.

Неподалік від базиліки Святого Антонія Падуанського розташований один з старіших у світі, постійно діючий Ботаничний сад Падуї, заснований 1545 року за наказом Венеціанського Сената з метою вивчення і вирощування «лікарських рослин» для медичного факультета Падуанського університету. 1997 року Ботаничний сад Падуї як «прототип всіх ботанічних садів» Західної Європи потрапив в перелік пам'яток Всесвітнього культурного спадку ЮНЕСКО.

Гробниця Антенора
Міська брама Альтінате
Цегляний баптістерій
Внутрішній дворик музея Цивіко

В 19 столітті[ред.]

На зламі 18 — 19 століть Падуя опинилась на вістрі швидкоплинних змін. 1797 року вояки постреволюційної Франції здобули Падую та згідно з Кампо-формійською мирною угодою місто передали Австрійській імперії. Відповідно до Пресбурзької мирної угоди 1805 року Наполеон Бонапарт приєднав Падую до створеного ним наново Італійського королівства, залежного від Франції. Згідно з 1-ю Паризькою мирною угодою (1814 року, після усунення від влади Наполеона) Падуя знову приєднана до Австрійської імперії. 1848 року в Падуї спалахнуло національно-визволне повстання, жорстоко придушене вояками-австрійцями. В якості покарання Падуанський університет було зачинено до 1850 року. Згідно з Віденською мирною угодою 1866 року Падуя разом з Венецією передані новому національному, державному утворенню — Італійському королівству. Італія нарешті перестала бути конгломератом дрібних, феодальних князівств. Розпочався етап капіталістичного розвитку об'єднаної держави.

В 20 ст.[ред.]

Падую не обійшли події 1-ї та 2-ї світових воєн. Але місто встояло. В роки 2-ї світової війни було центом патизанської боротьби з італійськими фашистами, участь в спротиві брали студенти і викладачі місцевого університету. У повоєнний період Падуанський університет отримав від уряду золоту медаль за хоробрість у військових діях.

Падуя залишилась відомим інтелектуальним містом Італії, де розвинуті будівництво та індустрія.

Прато делла Валле[ред.]

Більшість невеликих італійських міст тісно забудовані і зберігають середньовічну і маловиразну забудову, обмежену старими фортечними мурами. Падуя давно вийшла за межі міських мурів, а центром спілкування зроблено Прато делла Валле, або просто Прато. Це один з найбільших майданів серед західноєвропейських міст, перетворений на садок і велетенський газон. Його кордони створюють канал і подвійне коло набережних, рясно прикрашених скульптурами. Це зробило Прато несхожим з жодним великим майданом інших міст, включаючи український Харків, Париж, Мадрид тощо.

Прато в бік базиліки Антонія Падуанського
Канал і скульптури навколо Прато
Прато, канал і базиліка Св. Юстини

Музеї міста Падуя[ред.]

Археологічний музей (Падуя)
Палаццо Цабарелла
Палаццо Цуккерман
Музей Цивіко
Музей історії фізики
Зоологічний музей
Ботанічний музей
Музей палеонтолігії, гірництва
Міст Сан Лоренцо ( Ponte di san Lorenzo )
Археологічний музей (Падуя)(Museo di Scienze Archeologiche e d'Arte )
Музей історії медицини та шпиталь ді Сан франческо Гранде
Музей мистецтв
Музей докінематографічного періоду та інші.

Театри міста[ред.]

Театр Верді
Малий театр( Театро пікколо)
Театр Маддалене
Театр Дон Боско
Театр Антоніанум
Театр Ai Colli та інші.

Особи, пов'язані з містом[ред.]

Джотто ді Бондоне ( бл.1267 — 1337 ) - уславлений італ. художник, що розпочав реформи італійського живопису. Створив цикл фресок в Каплиці на Арені (Каплиця Скровеньї).
Бартоломео Беллано (1438—1497), скульптор і медальєр доби кватроченто, помічник Донателло.
П'єтро Лібері ( 1614-1687 ) - іт. художник доби бароко, надворний художник імператора Австрії Леопольда І.
Падованіно ( 1590-1648 ) - іт. художник.
Андреас Везалій ( 1514-1642 ) - іт. науковець, анатом і хірург, професор Падуанського університету, надвірний лікар імператора Карла V.
Галілео Галілей ( 1564-1564 ) - іт. науковець, професор Падуанського університету.
Джакомо Казанова ( 1725-1798 ) - іт. авантюрист, письменник, в 1738-1742 роках навчався в Падуанському університеті .
Джованні Баттіста Бельцоні ( 1778-1823 ) - іт. авантюрист, інженер, циркач, мандрівник по Єгипту і країнам арабського Близького Сходу.
Джованни Кавіні ( 1500-1570) - іт. авантюрист, фальшивомонетник, що спеціалізувався на підробках монет Староданьої Греції та Риму
Омеро Тоньйон (*1924 — †1990) — колишній італійський футболіст, згодом — футбольний тренер.
Джино Каппелло (*1920 — †1990) — колишній італійський футболіст.
Маріо Пераццоло (*1911 — †2001) — колишній італійський футболіст, згодом — футбольний тренер.
Франческо Тольдо (*1971) — колишній італійський футболіст, згодом — футбольний тренер.