Падуя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Падуя
Padova
Wappen Padua.png 
Країна Італія Італія
Регіон Flag of Veneto.svg Венето 

Провінція

Падуя 
Код ISTAT 028060
Поштові індекси 35100
Телефонний код 049
Координати 45°24′23″ пн. ш. 11°52′40″ сх. д. / 45.40639° пн. ш. 11.87778° сх. д. / 45.40639; 11.87778Координати: 45°24′23″ пн. ш. 11°52′40″ сх. д. / 45.40639° пн. ш. 11.87778° сх. д. / 45.40639; 11.87778
Висота 12 м.н.р.м.
Площа 92,85 км²
Населення 207 245 - (31-12-2012)
Густота 2232,04 ос./км²
Розміщення
Commune
Map Region of Veneto.svg 
Влада
Мер Flavio Zanonato (23/06/2009)
Телефон 049 8205200 - 8205201 - Fax: 049 8205265
Ел. пошта urp@comune.padova.it
Офіційна сторінка 

Па́дуя (італ. Padova, вен. Pàdova) — місто та муніципалітет в Італії, у регіоні Венето, столиця провінції Падуя.

Падуя розташована на відстані[1] близько 400 км на північ від Рима, 36 км на захід від Венеції.

Prato 7 canale.JPG

Населення — 207 245 осіб (2012)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 13 червня. Покровитель — святий Просдоцій.

Демографія[ред.ред. код]

Населення за роками:

Станом на 31 грудня 2010 року в муніципалітеті офіційно проживали 30 933 іноземці з 134 країн, серед них 9501 громадянин Євросоюзу та 777 громадян України[3].

Клімат[ред.ред. код]

Dati meteo Місяці Пора Рік
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Зим Вес Літ Осі
Темп. макс. (°C) 6 9 13 18 22 26 28 28 25 19 12 7 7.3 17.7 27.3 18.7 17.8
Темп. мін. (°C) -1 1 4 7 12 15 18 17 14 9 4 0 0 7.7 16.7 9 8.3
Опади (мм) 70 57 67 68 79 88 64 80 58 66 87 62 189 214 232 211 846
Вологість повітря (%) 80 73 69 70 69 70 68 69 71 74 77 81 78 69.3 69 74 72.6
Абсолютна геліофанія (години) 2 4 5 5 7 8 10 9 6 4 3 2 2.7 5.7 9 4.3 5.4

Падуя розташована в зоні континентального клімату з холодними зимами (за італійською уявою) та спекотним літом. Середні покажчики температури взимку від 0 до -7 градусів. Але висока вологість повітря сприяє утворенню туманів, особливо в осінній та зимовий періоди.

Історичні дані[ред.ред. код]

Худ. Джотто. Христос та Іуда, фрагмент.

Перші поселення тут з'явились в 11 - 10 ст. до н. е. В добу Стародавнього Риму Падуя мала назву Патавіум (Patavium), тут мешкали племена венетів. Традиция пов'язувала заснування Падуї с Антенором, принцем, який нібито врятувався після здобуття і руйнації міста Троя греками і ведеться від «Енеїде» Вергілія. Довіра була такою великою, що в 13 столітті (1274 року) знайдені залишки кістяка зі зброєю та золотими монетами пов'язали з принцем з легенди і перепоховали в едикулі (гробниці Антенора).

Післе зникнення Західної Римскої імперії Падуя була підкорена готами та поруйнована. Полководец та впливова особа при імператорі Юстиніані I, вірмен за походженням, Нарсес відбудував місто. (Нарсес (478573) разом з с Велізаріем був одним зі значущих полководців раннього середньовіччя доби Візантійської імперії). Пізніше Падую довго здобували лангобарди і підкороили та поруйнували місто 610 року. В добу франків відбудовану Падую роблять головним містом графства. В 12 столітті Падуя отримала муніціпальне самоврядування.

1222 року в місті заснували Падуанський університет, один з найстаріших в області Венето та в Італії.

Падуанський ботанічний сад (Орто деі Сімплічі).

В 14 столітті по замові родини Скровеньї тут працював реформатор італійського живопису Джотто. Фрески пензля Джотто збережені і увійшли в скарбницю мистецтва Західної Європи і світу, один з визначних туристичних центрів Падуї.

На зламі 14-15 століть Падую загарбали війська Венеції, які полонили останнього представника династії тиранів Каррара (Франческо II та його дітей) і з 1405 року приєднали до континентальних володінь могутньої Венеціанської торгівельної імперії. 1509 року в дні так званої війни Камбрейської ліги Падуя була атакована, погоріла, але не була поруйнована. В 16 столітті фортечні мури міста були перебудовані і зміцнені. Але місто остаточно втрачало політичне значення і ставало відомим університетським центром Венеції та Західної Європи.

Неподалік від базиліки Святого Антонія Падуанського розташований один з старіших у світі, постійно діючий Ботаничний сад Падуї, заснований 1545 року за наказом Венеціанського Сената з метою вивчення і вирощування «лікарських рослин» для медичного факультета Падуанського університету. 1997 року Ботаничний сад Падуї як «прототип всіх ботанічних садів» Західної Європи потрапив в перелік пам'яток Всесвітнього культурного спадку ЮНЕСКО.

В 19 столітті[ред.ред. код]

На зламі 18 — 19 століть Падуя опинилась на вістрі швидкоплинних змін. 1797 року вояки постреволюційної Франції здобули Падую та згідно з Кампо-формійською мирною угодою місто передали Австрійській імперії. Відповідно до Пресбурзької мирної угоди 1805 року Наполеон Бонапарт приєднав Падую до створеного ним наново Італійського королівства, залежного від Франції. Згідно з 1-ю Паризькою мирною угодою (1814 року, після усунення від влади Наполеона) Падуя знову приєднана до Австрійської імперії. 1848 року в Падуї спалахнуло національно-визволне повстання, жорстоко придушене вояками-австрійцями. В якості покарання Падуанський університет було зачинено до 1850 року. Згідно з Віденською мирною угодою 1866 року Падуя разом з Венецією передані новому національному, державному утворенню — Італійському королівству. Італія нарешті перестала бути конгломератом дрібних, феодальних князівств. Розпочався етап капіталістичного розвитку об'єднаної держави.

В 20 ст.[ред.ред. код]

Падую не обійшли події Першої та Другої світових воєн. Але місто встояло. В роки Другої світової війни місто було центром партизанської боротьби з італійськими фашистами, участь в спротиві брали студенти і викладачі місцевого університету. У повоєнний період Падуанський університет отримав від уряду золоту медаль за хоробрість у військових діях.

Падуя залишилась відомим інтелектуальним містом Італії, де розвинуті будівництво та промислове виробництво.

Прато-делла-Валле[ред.ред. код]

Більшість невеликих італійських міст тісно забудовані і зберігають середньовічну і маловиразну забудову, обмежену старими фортечними мурами. Падуя давно вийшла за межі міських мурів, а центром спілкування зроблено Прато-делла-Валле, або просто Прато. Це один з найбільших майданів серед західноєвропейських міст, перетворений на садок і велетенський газон. Його кордони створюють канал і подвійне коло набережних, рясно прикрашених скульптурами. Це зробило Прато несхожим з жодним великим майданом інших міст, включаючи український Харків, Париж, Мадрид тощо.

Музеї міста Падуя[ред.ред. код]

  • Археологічний музей (Падуя)
  • Палаццо Цабарелла
  • Палаццо Цуккерман
  • Музей Цивіко
  • Музей історії фізики
  • Зоологічний музей
  • Ботанічний музей
  • Музей палеонтолігії, гірництва
  • Міст Сан Лоренцо (Ponte di san Lorenzo)
  • Археологічний музей (Падуя) (Museo di Scienze Archeologiche e d'Arte)
  • Музей історії медицини та шпиталь ді Сан франческо Гранде
  • Музей мистецтв
  • Музей докінематографічного періоду та інші.

Театри міста[ред.ред. код]

  • Театр Верді
  • Малий театр (Театро пікколо)
  • Театр Маддалене
  • Театр Дон Боско
  • Театр Антоніанум
  • Театр Ai Colli та інші.

Особи, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. «Демографічний баланс 2012 року та населення на 31 грудня». ISTAT. Процитовано 14 березня 2014. (італ.)
  3. «Cittadini Stranieri» [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 25 січня 2012. 


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.