Паладин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Паладин (італ. paladino, від пізньолат. Palatinus — придворний) — у середньовічній західно-європейській літературі — назва сподвижників франкського імператора Карла Великого або короля Артура (легендарного вождя кельтів у Британії). Пізніше паладинами стали називати доблесного лицаря, відданого своєму государю або дамі.

У переносному значенні (іронічно) — людина, безмежно віддана якій-небудь ідеї або особі.