Паланка (значення)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Паланка — укріплене або обнесене огорожею з колод місце, укр. пала́нка, сербськохорв. па́ланка — «містечко», пол. palanka — «частокіл». Походить від італ. palanca — «частокіл». Джерелом італійського слова є народнолатинське palanca — від лат. phalanx, грец. φάλαγξ — «ствол, брус».[1]
Адміністративний устрій козаків:
- Паланка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі, тотожня полку на Гетьманщині на чолі з полковником.
- Паланка — полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців.
Населені пункти:
- Німецька Паланка (нім. Deutsch-Palanka, угор. Német-Palánka) — місто в Бач-Бодрогському комітаті з переважно німецьким населенням
- Стара Паланка (Шаблон:Lang-sb, нім. Alt-Palanka) — місто в Бач-Бодрогському комітаті з переважно сербським населення
- Нова Паланка (нім. Neu-Palanka, угор. Uj-Palánka) — селище в Темешварському комітаті з німецьким населенням
Географічні об'єкти:
- Паланка — річка в Черкаській області, притока річки Уманка
