Палаталізація
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим. |
Палаталізація (від лат. palatum, «середнє піднебіння») — в мовознавстві явище пом'якшення приголосних звуків завдяки додатковій участі у вимові середньої частини спинки язика — піднесенні її до твердого піднебіння.
[ред.] Палаталізація в синхронії
В синхронному описі фонетичної системи мови під палаталізацією розуміють піднімання середньої частини язика до твердого неба, яке протікає одночасно з основною артикуляцією приголосного. Наприклад, для російського [б'] (див. малюнок) основна артикуляція - змикання губ одна з іншою та наступне швидке розмикання (вибух), палаталізація є додаткова артикуляція. Палатализація може співіснувати з любою артикуляцією, крім середньоязичної; таким чином, палаталізованими можуть бути всі приголосні, крім палатальних. В Міжнародному фонетичному алфавіті палаталізація позначається знаком [j] вгорі зправа від знаку відповідного приголосного, в російській мові (і в українській) згідно до традиції - апострофом.
В російській літературній мові палаталізовані ("м'які") приголосні в більшості випадків мають "тверді" пари: так, [б] и [б'] виявляються протиставлені по ознаці додаткової артикуляції ([б] - веляризований, [б'] - палаталізований), всі інші ознаки (місце та спосіб утворення, наявність голосу) в них одинакові. Таким чином, для більшості російських приголосних наявність/відсутність палаталізації є роздільною (диференціальною) ознакою, тобто мають фонематичну значимість: існують слова, які розрізняються лише твердістю/м"якістю приголосного, наприклад пы?[л] - пы?[л'].
Необхідно відзначити, що "м'якими" в російській традиції прийнято називати не тільки палаталізовані приголосні, проте і палатальні.
В багатьох мовах світу поширена палаталізація перед голосними переднього ряду; в цих випадках вона існує не як роздільна ознака, а як позиційне фонетичне явище. Як диференціальна ознака палаталізація присутня, крім російської літературної, в білоруській, польській, литовській, румунській, японській, і очевидно в українській мовах.
[ред.] Апостроф, як знак палаталізації
Деякі мови та транcлітераційні системи використовують апостроф для відмічання присутності, або відсутності палаталізації.
- В білоруській мові та українській, апостроф використовується між консонантним та наступним йотованим звуком (е, ё, ї, є, ю, я) для відмічання того, що немає палаталізації попередньої консонанти, і звук вимовляється таким самим чином, як на початку слова. Ту саму функцію виконує твердий знак "ъ" в деяких кириличних абетках (російська).
- В деяких транслітераціях з кириличної абетки (білоруської, російської та української мов), апостроф використовується для заміни м'якого знаку ("ь", що виявляє палаталізацію попередньої консонанти), наприклад, Русь транслітералізується в Kievan Rus'|Rus'... згідно до системи BGN/PCGN system.
Конфузно, проте деякі з цих транслітераційних систем використовують подвійний апостроф ( ˮ ) для відображення апострофа (=твердий знак) в українських та білоруських текстах. Наприклад, слов'янське ("Slavic") є транслітероване, як slovˮyans'ke.
- Деякі карельські орфографії використовують апостроф для відмічання палаталізації, напрклад, n'evvuo "надавати пораду", d'uuri "just (like)"/"подібний", el'vuttia "to revive"/"оглядати".
