Палац Любомирських

Палац Любомирських
м. Львів, Площа Ринок, 10
Палац Любомирських
Архітектор	Бернард Меретин, Ян де Вітте
Замовник	Станіслав Любомирський
Нинішній власник	Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України
Збудовано	XVII ст.
Реконструйовано	1744, 1760
Тип споруди	житловий
Архітектурні стилі	барокко

Пала́ц Любоми́рських (пол. Pałac Lubomirskich we Lwowie)  — пам'ятка архітектури, що знаходиться у Львові на площі Ринок, 10.

Історія

Перебудови

Класичний взірець бароко. Будівля займає наріжну ділянку на західній стороні пл. Ринок. Бічним фасадом виходить на вул. Руську, тильним — на вул. Федорова. Видовжена в плані з заходу на схід.

У XVII ст. споруджувалася на місці п'яти давніх кам'яниць, над фундаментами і пивницями з періоду готики, що належали князю Сапега.

У 1744 р. їх поєднали за проектом архітектора Бернарда Меретина, що будував в Бучачі і Городенці, автор проекту собору Св. Юра у Львові. У 1760 р. володарем став Станіслав Любомирський, що залучив до перебудов другого відомого архітектора — Яна де Вітта, що добудовував собор Домініканського монастиря. Над добудовами та оздобленням працювали Мартин Урбанік та скульптор Себастьян Фесінґер. Назву кам'яниця отримала завдяки князеві Любомирському, котрий перебудував її для власного житла 1760 року.

Палац після перебудов

Будинок мурований з цегли, тинькований, триповерховий, завершений аттиком. Чоловий фасад членований пілястрами, перший поверх і аттик відділені широкими карнизами. Портали головного та тильного (1695) фасадів мають півкругле завершення. Вікна — в рельєфних обрамленнях. Аттик та наріжник будівлі оформлені декоративною скульптурою, в якій фігурують мотиви військового обладунку. Капітелі пілястр прикрашені ліпними гирляндами. В інтер'єрі встановлено стюккові каміни (скульптор Я. Оброцький).

Використання

У 1772–1821 рр. тут мешкала адміністрація австрійських губернаторів Галичини. Наприкінці XIX століття (від 1895 р.) палац придбало товариство «Просвіта», в ньому збиралися українські осередки різноманітних товариств та організацій (редакція газети «Діло», книгарня наукового товариства імені Тараса Шевченка, редакція журналу «Громадський Голос»).

До слова, саме з балкона цього будинку 1941 року Ярослав Стецько проголосив Акт відновлення Української держави.

Від 1975 р. в будинку містяться відкриті фонди Музею етнографії та художнього промислу НАН України (меблі, вироби з порцеляни, срібла тощо).