Палац Матеуш
| Палац | |
|
Палац Матеуш
Palacio de Mateus |
|
| Палац Матеуш, парадний дворик | |
| Країна | Португалія |
| Місто | місто Віла Реал |
| Тип будівлі | палац |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Автор проекту | Ніколау Назоні |
| Будівельник | архітектор Ніколау Назоні |
| Засновник | родина Матеуш |
| Будівництво | можливо, 1740 р.—1750 р. |
| Будівлі: палац, бібліотека, каплиця
|
|
| Стан | задовільний |
|
|
|
Координати: 41°17′49″ пн. ш. 7°42′45″ зх. д. / 41.29694° пн. ш. 7.71250° зх. д.
Палац Матеуш (Casa de Mateus) — відомий палац доби бароко в Португалії, що уособлює місцеві, незапозичені з Італії барокові форми і архітектурні образи в світській архітектурі 18 століття.
Зміст |
Два центри бароко в Португалії [ред.]
Дослідники вважають, що бароко як стиль в архітектурі Португалії, закінчив своє формування саме при будівництві Мафри (нині Національний палац Мафра) у 1717 — 1730 роках. Це досить пізно в порівнянні з Австрією чи Польщею і Україною в її складі, де перші зразки кам'яних барокових церков з'явилися на початку 17 століття (в Зальцбурзі і у Львові відповідно).
Але це відбувалось в столичному районі Португалії і при участі здебільшого іноземних архітекторів. І з урахуванням запозичених з Італії та Німеччини архітектурних ідей, які відповідали космополітичним смакам короля.
Космополітичні смаки короля Жоана V задовольняли з двох мистецьких центрів : релігійні — з папського Риму, а світські — з Парижу. Король замовляв картини і скульптури релігійної тематики в Римі. Зате майстри Парижу стали головними постачальниками португальської корони в світських потребах (серед них ювелір Тома Жермен, науковець і колекціонер П'єр Жан Маріет, що передав велику купу гравюр вельможному меценату .)
Зовсім інші джерела підживлювали стиль бароко на півночі країни, де склався ще один центр цього напрямку в мистецтві країни .
Портругальське бароко на півночі країни [ред.]
На півночі країни господарювала стара земельна аристократія. Більше пов'язані з місцевими будівельними традиціями і технологіями, її представники охоче вітали їх використання в будівнийцтві як церков, так і світських споруд, палаців і заміських резиденцій — solares. Тесане каміння тут комбінували з біленими стінами і дахами, критими черепицею. Сірого кольору місцевий граніт використовували як візуальне уособлення будівельної конструкції і для створення пишних порталів, облямовки вікон, балконів, балюстрад, для скульптур. Побудова була симетричною, а на тлі білих стін чітко прогдядали пишні плями порталів, пишні оздоби вікон, пишні картуші і герби володарів. Раптовий перехід від порожньої біленої стіни до пишних оздоб був головною ознакою місцевої архітектури, споріднений з гучними акордами гітари після раптових зупинок і тиші. Цей засіб декору фасадів так заволодів свідомістю митців, що був перенесений і в будівництво мисцевих фонтанів, каплиць і соборів, палаців ї заміських будинків solares. Звичайно, споруди з такою стилістикою зустрічались не на кожному кроці. Але кращі виконувались саме так.
Без суттєвих змін ця барокова система північної Португалії була перенесена в колонії, а в архітектурі Бразилії стане головною образною системою бразильського варіанту бароко.
-
Північна Португалія, місто Брага, західний флігель палацу архієпископа.
Палац родини Матеуш [ред.]
Всі кращі риси бароко Північної Португалії увібрав палац родини Матеуш. П — подібний за поземним планом, він вигідно відрізнявся від велетенських палаців Лісабону своїм масштабом, спорідненим людині, зберіг урочистість і привітність. Два флігелі обмежують парадний двір, що веде до барокових за характером сходів. Їх центр підкреслює пишний портал. Тут панує повна симетрія в розташуванні вікон, скульптур, фігурних башт-пінаклів. Як і в церквах, пінаклі — логічне продовження пілястрів і їх завершення над дахами. Пінаклі в приватній садибі — справжні архітектурні зайвості, але добре прислужилися урочистому характеру палацу і його красі.
Представники родини Матеуш мали відношення до юридичної і богословської галузей. Тому в палаці відведено приміщення для бібліотеки. Її фонд становлять 6.000 томів.
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Palácio de Mateus |
Джерела [ред.]
- ж «Курьер ЮНЕСКО», октябрь, 1987, статья «Пышное наследие портругальского барокко», авт. Жозе-Аугусту Франса
