Палац Румянцевих і Паскевичів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац Румянцевих і Паскевичів
Homiel. Гомель (19.10.2008).jpg
Головна будівля палацу Румянцевих і Паскевичів
Розташування Гомель
Країна Білорусь Білорусь
Координати 52°25′19″ пн. ш. 31°01′00″ сх. д. / 52.42194° пн. ш. 31.01667° сх. д. / 52.42194; 31.01667
Архітектор Іван Старов
Клієнт Румянцев-Задунайський Петро Олександрович
Дата початку спорудження 1777
Стиль класицизм

Палац Румянцевих і Паскевичів — пам'ятка архітектури XVIII-XIX століть, головна визначна пам'ятка міста Гомеля, композиційний центр Гомельського палацово-паркового ансамблю, що включає, крім палацу, міський парк, Петропавлівський собор, каплицю-усипальницю та ін.

Історія[ред.ред. код]

За умовами першого поділу Речі Посполитої в 1772 році територія Гомеля увійшла до складу Російської імперії. З цього моменту бере свій початок історія створення палацу — головної визначної пам'ятки Гомеля.

Будівництво його було розпочато в 1777 році за вказівкою генерал-фельдмаршала Петра Олександровича Румянцева (1725-1796), якому «село Гомій» була подарована Катериною II за видатні перемоги у війні з Туреччиною. На колишній території давньорадимичського дитинця, на місці старого замку магнатів Чарторийських був закладений новий палац.

Палац на полотні у XIX столітті

Після смерті П.А. Румянцева гомелський палац успадкував його син Микола Петрович Румянцев (1754-1826). При М. П. Румянцеві, з 1800 по 1805 рік, за проектом відомого архітектора Дж. Кларка до центральної частини палацу були прибудовані два двоповерхових флігеля. Вже тоді палац починав набувати рис, що властиві музею. У палаці, що захоплював сучасників своєю красою і вишуканістю, формувалися різні колекції.

У 1834 році власником Гомельського маєтку став великий російський воєначальник, учасник Вітчизняної війни 1812 року, який прославився під час російсько-турецької і російсько-перських воєн, генерал-фельдмаршал Іван Федорович Паскевич (1782-1856).

За нового власника продовжилося формування палацово-паркового ансамблю. У 1837-1851 була здійснена масштабна реконструкція палацу. Роботи проводилися за проектом і під керівництвом видного архітектора свого часу Адама Ідзковського. Лівий флігель палацу був видозмінений: прибрані портики іонічного ордера, надбудували третій поверх, змінили внутрішнє планування. На місці правого флігеля була зведена вежа, до якої прибудували веранду з балконом. У вежі були влаштовані апартаменти князя, розміщені різні колекції, військові трофеї, бібліотека. Флігель та башта з'єднувалися з центральною частиною галереями, до фасаду з боку річки був прибудований грот з верандою.

Одночасно з реконструкцією палацу навколо нього створювався парк. З різних регіонів Росії із-за кордону завозилися різні породи дерев і чагарників, в тому числі і екзотичних, здійснювалася розбивка алей. У цей же період формуються романтичні куточки парку. Русло древньої річечки Гомеюк перетвориться в Лебедячий ставок, влаштовуються газони з квітниками, гроти, альтанки, фонтани, у паркових алеях встановлюються копії античної скульптури. В I половині XIX ст. формування архітектурно-паркового ансамблю було завершено.

Традиції облаштування палацу, колекціонування були продовжені і за сина фельдмаршала Федора Івановича Паскевича (1823-1903 рр.). За його бажанням в II половині XIX століття в північному ризаліті палацу була влаштована домова церква на честь Іоанна Богослова і св. Єлизавети. У центральній частині змінили ганок з боку міста, був побудований нині існуючий пандус. Надалі, аж до початку XX ст., Палац зберігав свій вигляд без значних змін.

Непросто складалася доля палацових колекцій в 20-і роки. У березні 1919 року пожежею будівлі палацу і колекціям було завдано значної шкоди. Великої шкоди завдали палацу-музею і цілісності його колекцій роки Німецько-радянської війни, в період якої музейні цінності були евакуйовані, а в червні 1946 року фонди були повернуті в Гомель, але виявилося, що з евакуйованих предметів залишилося близько 200 експонатів, хоча в фондах Гомельського музею в довоєнний час налічувалося 7540 експонатів — значна частина музейного фонду була втрачена.

На початку 1945 року музею було відведено 5 кімнат в лівому флігелі палацу, а 15 лютого 1946 р — відкрита перша після Німецько-радянської війни експозиція музею. У 1952 році музей став називатися «Гомельський обласний краєзнавчий музей». Вежа палацу (праве або південне крило) була повернена музею після відновлення в грудні 1970 року. У 50-ті — 80-ті роки музей був провідником політики Комуністичної партії. У 1978 році музею було передано каплиця і усипальниця (підземний склеп) князів Паскевичей. У 1997 році музею було передано так званий «Мисливський будиночок» — пам'ятка архітектури XIX ст., В якому після реставрації будівлі розмістився художній відділ музею. Частина палацу — грот, був переданий музею за рішенням Гомельського облвиконкому в травні 1998 року, центральна частина палацу — в листопаді 1999 року. У вересні 2004 року після реставрації відкрито для відвідувачів Центральна частина палацу Румянцевих і Паскевичів. У зв'язку з реорганізацією в 2006 році обласний краєзнавчий музей був поетапно перетворений в державне історико-культурний заклад «Гомельський палацово-парковий ансамбль».

Палац зображено на банкноті 20 тисяч білоруських рублів.

Джерела[ред.ред. код]