Палеонтологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
| Динозаври |
Палеонтоло́гія (грец. παλαιοντολογία — давній; рос. палеонтология, англ. palaeontology, нім. Paläontologie f) — наука, яка вивчає вимерлі організми, намагається реконструювати по знайдених останках їх зовнішній вигляд, біологічні особливості, способи живлення, розмноження і тому подібне, а також відновити на основі цих відомостей хід біологічної еволюції. Палеонтологи досліджують не тільки останки власне тварин і рослин, але і їх сліди, що окам'яніли, відкинуті оболонки і інші свідоцтва їх існування. У палеонтології також використовуються методи палеоекології і палеокліматології з метою відтворення середовища життєдіяльності організмів, зіставлення сучасного місця існування організмів, припущення місцепроживань вимерлих і так далі. На основі вивчення залишків живих організмів минулих епох визначають вік відкладів, гірських порід, які їх містять, виділяються стратиграфічні одиниці.
Палеонтологія складається з двох розділів: палеозоології та палеоботаніки.
Зміст |
[ред.] Палеонтологічний музей імені В. О. Топачевського
[ред.] Історія
Історія Палеонтологічного музею тісно пов'язана з ім'ям академіка І. Г. Підоплічка, яким у грудні 1935 року була створена перша невелика палеонтологічна експозиція у Зоологічному музеї. Колекцію викопних матеріалів для неї почали збирати ще за часів заснування Академії наук України у 1919 році. Становленню національного палеонтологічного музею сприяли: академіки О. О. Борисяк, А. М. Криштофович, Ю. О. Орлов, член-кореспондент Є. В. Звірозомб-Зубовський, професори О. О. Браунер, М. М. Бурчак-Абрамович, К. К. Фльоров та інші.
Під час Другої Світової війни значна частина палеонтологічної колекції була розграбована та знищена. У повоєнні роки академіком І. Г. Підоплічком було завершено обстеження та картування відомих місцезнаходжень викопної фауни. Надалі учні його школи продовжили дослідження, зібравши численні оригінальні наукові матеріали, що склали основу експозиції. Сучасного вигляду Палеонтологічний музей набув у 1966-1969 роках при розбудові комплексу Національного науково-природничого музею НАН України, під загальним керівництвом академіка І. Г. Підоплічка, що очолював Палеонтологічний музей до 1975 року. З 1976 по 2004 рік завідувачем музею був академік В. О. Топачевський.
Значний внесок у створення палеонтологічної експозиції зробили доктори наук О. Л. Короткевич та Л. І. Рековець, кандидати наук В. І. Бібікова, Н. Г. Білан, А. С. Брюзгіна, Н. Л. Корнієць, Т. В. Крахмальна, В. А. Несін, М. Д. Поплавська, В. І. Свистун, Ю. О. Семенов, О. Ф. Скорик, В. І. Таращук та інші. Ландшафти минулого, зовнішній вигляд вимерлих тварин та рослин відображають твори: І. С. Їжакевича, Г. Н. Глікмана, Д. Л. Барановського, А. Л. Еккерта та інших видатних українських художників. Діорами музею створені художниками С. І. Гончаренком, Л. М. Казанським та М. І. Островським.
[ред.] Експозиція
Діюча експозиція музею налічує понад 2 000 оригінальних експонатів, більшість яких походить з території України. В ній наочно представлено історію розвитку тваринного та рослинного світу Землі, починаючи з появи життя до сучасності. Фондові колекції музею налічують близько 1 млн. екземплярів. Демонструється 106 експозиційних вітрин, 5 художніх діорам та дві будівлі, побудовані з кісток мамонта.
У геологічній історії України не всі періоди розвитку органічного світу однаково добре охарактеризовані палеонтологічними знахідками. Зокрема, у мезозойську еру практично вся територія знаходилась на дні прадавнього океану Тетісу. З цієї причини в музеї майже відсутні рештки динозаврів, які так часто цікавлять відвідувачів. Проте щодо кістяків палеозойських риб та неогенових ссавців, країна є однією з найбагатших в Європі, а деякі місцезнаходження решток давніх хребетних не мають собі рівних.
До унікальних і найбільш науково цінних експонатів Палеонтологічного музею належать кісткові рештки представників гіпаріонових фаун. Найбільш цікавими експонатами музею є кістяки окремих особин неогенових та четвертинних ссавців, що добре збереглися: слона — динотерія, жирафи — херсонотерія, кита — цетатерія, первісного бика — тура, мамонта тощо. Експозицію музею прикрашають відбитки безхребетних тварин та прадавніх рослин, мушлі, стовбури дерев, уламки бурштину з похованими у них комахами.
Серед найцікавіших експонатів слід назвати прадавні будівлі [1], споруджені з кісток мамонта, знайдені на Черкащині (Межиріч) та на Чернігівщині (Мізин), створені в період від 15 до 20 тисяч років тому. У реконструйованому вигляді обидві споруди неодноразово експонувались на виставках в Японії та Західній Європі.
Багаті палеонтологічні колекції постійно поповнюються за рахунок науково-пошукових робіт та розкопок співробітників музею та повідомлень про знахідки цікавих викопних об'єктів, що надходять від громадян України, а також їхні подарунки.
[ред.] Примітки
- ↑ За гіпотезою академіка І. Г. Підоплічка — каркаси жител кроманьйонців.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
- Палеонтологічний музей. Національний науково-природничий музей НАН України. Путівник / Топачевський В.О., Семенов Ю.О., Крахмальна Т.В., Михалевич О.А. - Київ, 2004. - 73 с.
