Паличка синьогнійна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паличка синьогнійна
P. aeruginosa на агарі
P. aeruginosa на агарі
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Proteobacteria
Клас: Gamma Proteobacteria
Ряд: Pseudomonadales
Родина: Pseudomonadaceae
Рід: Pseudomonas
Вид: P. aeruginosa
Біноміальна назва
Pseudomonas aeruginosa
Schroeter 1872, Migula 1900
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pseudomonas aeruginosa

Pseudomonas aeruginosa (також відома як Паличка синьогнійна[1], Pseudomonas pyocyanea) — грам-негативна аеробна паличковидна бактерія, що пересувається за допомогою одного джгутика[2]. P. aeruginosa є опортуністичним патогеном людини, деяких тварин та рослин[3], викликаючі нозокоміальні інфекції у людини[4], лікування яких ускладнюється через резистентність до великого числа антибіотиків[5][6].

Біологічні властивості[ред.ред. код]

Флюоресценція піовердіну
Продукція синьо-зеленого пігменту піоціаніну (ліворуч) — важлива діагностична ознака

Клітини бактерій виду — прямі або скривлені палички розмірами 1-5 х 0,5-1,0 мікрон, монотрихи. За типом метаболізму — хемоорганогетеротрофи, аероби або факультативні анаероби (денітрификатори).

Росте на МПА (середовище забарвлюється в синьо-зелений колір), МПБ (у середовищі утворюються помутніння і плівка, також синій-зелений колір). Росте при температурах до 42 °C (оптимум — 37 °C), селективне середовище — ЦПХ-агар (живильний агар з цетилпіридинію хлоридом). Утворює екзопротеази. На твердих живильних середовищах популяція розпадається на три форми: R-, S- і M- форми[7].

Продукує характерні пігменти:

Патогенність[ред.ред. код]

Першим описав раневу інфекцію А.Люкке (1892), спостерігаючи за характерним синьо-зеленим забарвленням матеріалу після перев'язування ран.

Pseudomonas aeruginosa виявляється при абсцесах і гнійних ранах, асоціюється з ентеритами і циститами[8]. P. aeruginosa є одним з найпоширеніших збудників нозокоміальних інфекцій з огляду на те, що P. aeruginosa особливо легко вражає осіб з ослабленим імунним статусом. Факторами патогенності P. aeruginosa є наявність рухливості, утворення токсинів, продукція гідролітичних ферментів. Прогноз погіршується високою резистентністю до дії антибіотиків[9]. P. aeruginosa стійка до дії багатьох беталактамов, аміноглікозидів, фторидів хінолону[10]. Pseudomonas aeruginosa є причиною найрізноманітніших захворювань у людини: сепсису, менінгіту, остеомієліту, артриту, отиту, пневмонії, плевриту, абсцесів печінки і мозку, запалення сечостатевої системи, часто спричиняє харчові токсикоінфекції тощо[1]. Величезну роль бактерія відійграє у гнійно-запальних ускладненнях операційних ран, опіків, які зводять нанівець ліківання і часто призводять до летального наслідку[1].

Деякі штами здійснюють руйнування вуглеводнів, зокрема формальдегіду[11].

Крім того, P. aeruginosa продукує екзотоксини: гемотоксин, лейкоцидин, гістотоксин, ентеротоксин[1]. Їхній синтез контролюється плазмідами.

Продукує низку фементів, що підсилюють патогенні властивості: колагеназу (руйнує строму сполучних тканин і сприяє розповсюдженню збудника); протеази (деякі з них блокують систему комплемента); лецитиназу, нейрамінідазу тощо.[1]

До факторів патогенності належать адгезини, що забезпечують прикріплення псевдомонад до епітеліальних клітин, та піоціанін, який сприяє пошкодженню тканин через продукування токсичних радикалів кисню[1].

Перебіг захворювання доволі важкий, що зумовлено наявністю у збудника великої різноманітності факторів патогенності, а також великої кількості R-плазмід, які визначають його стійкість до 8-10 антибіотиків. Захворювання часто переходить у хронічну форму (уретрит, остеомієліт, цистит).

Діагностування[ред.ред. код]

Основний метод діагностування — бактеріологічний із подальшою ідентифікацією збудника на основі молекулярних особливостей ДНК або рРНК. Фаго-, піоціно-, серотипування використовують у референс-лабораторіях.

Вакцини[ред.ред. код]

Розроблена асоційована вакцина, що містить антигени синьогнійної палички[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Гудзь С. П. Мікробіологія: підручник: [для студ.вищ.навч.закл.]/ С. П. Гудзь, С. О. Гнатуш, І. С. Білінська.—Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,2009.—360с. ISBN 978-966-613-697-1
  2. Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9. 
  3. Iglewski BH (1996). Pseudomonas. In: Baron's Medical Microbiology (Barron S et al, eds.) (вид. 4th ed.). Univ of Texas Medical Branch. (via NCBI Bookshelf) ISBN 0-9631172-1-1. 
  4. «Вспышки нозокомиальных инфекций, вызванных Pseudomonas aeruginosa, связанные с дефектами бронхоскопического оборудования». Антибиотики и антимикробная терапия. 24 березня 2003. 
  5. «Устойчивость pseudomonas aeruginosa к карбапенемам: уроки исследования MYSTIC». Фарматека 8/9. 2007. 
  6. «Чувствительность полирезистентных штаммов Pseudomonas aeruginosa в отделениях интенсивной терапии: результаты исследования MYSTIC». Антибиотики и антимикробная терапия. 8 грудня 2003. 
  7. П.В.Фурсова, Е.С.Милько, А.П.Левич (2008). «Культивирование диссоциантов Pseudomonas aeruginosa в устовиях заданного лимитирования». Микробиология 77 (1). с. 1–6. 
  8. «Синегнойная палочка (Pseudomonas aeruginosa)». ЛабоРУтория. 
  9. «Панрезистентная Pseudomonas aeruginosa». 
  10. «Госпитальные инфекции, вызванные Pseudomonas aeruginosa. Распространение и клиническое значение антибиотикорезистентности». Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  11. «Штамм бактерий Pseudomonas aeruginosa, разлагающий формальдегид». Описание изобретения. 


Бактерія Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.