Паломництво Чайльд Гарольда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паломництво Чайльд Гарольда
Lord Byron - Childe Harold's Pilgimage - Dugdale edition.jpg
Титульна сторінка видання 1825
Оригінал Childe Harold's Pilgrimage
Жанр поезія
Автор Джордж Гордон Байрон
Мова англійська мова
Написаний 1812—1818

«Паломництво Чайльд Гарольда»[1] (англ. Childe Harold's Pilgrimage) — поема Джорджа Гордона Байрона, опублікована частинами в період з 1812 по 1818 роки, в якій розповідається про враження розчарованого життям юнака від закордонної мандрівки та про роздуми, викликані цією мандрівкою. У ширшому сенсі поема відображає меланхолію та розчарування покоління, що втомилося від наполеонівських воєн.

Написання та публікація[ред.ред. код]

Поема вважається почасти автобіографічною, розповідь ґрунтується частково на власних враженнях лорда Байрона під час подорожі до Португалії, Середземномор'я та Греції, яку поет здійснив у 1809–1811 роках[2]. Попри те, що сам Байрон поему не любив[3], оскільки надто відкрив у ній власну душу, вона, після публікації, зробила автора центром громадської уваги. Байрон говорив, що одного дня він прокинувся і «виявився знаменитим»[4].

Поема присвячена «фіалці». Так Байрон називав Шарлотту Гарлі. В назві вживається слово «чайльд» (англ. childe) — середньовічний титул юнака, кандидата в лицарі.

Поема складається з чотирьох пісень, написаних спенсеровими станцами із восьми рядків ямбічного пентаметра, за якими слідує александріна — дванадцятискладовий ямбічний рядок. Римування ABABBCBCC.

Байронічний герой[ред.ред. код]

«Паломництво» — перший літературний твір, у якому зустрічається байронічний герой. Це особливий тип ліричного героя з високим рівнем інтелекту й гостротою сприйняття, здатний легко пристосовуватися до нових ситуацій і хитро домагатися в них своєї вигоди. Це освічена й розвинута людина. Вона має харизму й привабливість, однак їй бракує цілісності, вона схильна до раптової зміни настрою, не знає чого хоче, прагне до протилежностей водночас. Загалом, байронічний герой не має жодних авторитетів, і насолоджується власноруч створеним образом вигнанця й знедоленого. Він схильний до різкості й цинізму, поведінки, що шкодить йому самому й шкідливих звичок, має нездоланне прагнення спокушати жінок. Він сексуально привабливий, почасти завдяки містичній таємничій масці, але ця сексуальна привабливість часто заводить його в халепу.

Після появи у «Чайльд Гарольді» байронічний герой отримав самостійне життя. Цей образ неодноразово використовувався в романах, фільмах, театральних п'єсах тощо.

Тлумачення[ред.ред. код]

Паломництво Чайльда Гарольда. Картина Вільяма Тернера, 1823.

«Чайльд Гарольд» — виразник переконань та ідей самого Байрона. В передмові до третьої книги Байрон визнає, що його герой є його власним продовженням. На думку критика Джерома Мак-Ганна, маскуючись за вигаданим літературним образом, Байрон зумів виразити думку, що «найбільша трагедія людини — мати змогу збагнути досконалість, але не мати змоги її досягти»[5].

Виноски[ред.ред. код]

  1. Зустрічається український варіант назви «Паломництво Чайльд-Гарольда»
  2. Heffernan, James AW, Cultivating Picturacy, Baylor UP, p. 163 .
  3. MacCarthy, Fiona (2002), Byron: Life and Legend, John Murray, p. 139, ISBN 071955621X .
  4. Spengler-Axiopoulos, Barbara (01.07.2006) (German), Der skeptische Kosmopolit, NZZ, http://www.nzz.ch/2006/07/01/li/articleDP4LH.html .
  5. McGann, ed, Byron: The Complete Poetical Works, ed. with Introduction, Apparatus, and Commentaries. 7 Vols. Clarendon Press, The Oxford English Texts series, 1980–1993