Пальмітолеїнова кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пальмітолеїнова кислота
Назва за IUPAC (9Z)-Hexadec-9-enoic acid
Інші назви Palmitoleic acid
cis-Palmitoleic acid
9-cis-Hexadecenoic acid
C16:1 (Lipid numbers)
Ідентифікатори
Номер CAS 373-49-9
PubChem 445638
Номер EINECS 206-765-9
DrugBank 04257
KEGG C08362
ChEBI 28716
SMILES O=C(O)CCCCCCC\C=C/CCCCCC
InChI 1/C16H30O2/c1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16(17)18/h7-8H,2-6,9-15H2,1H3,(H,17,18)/b8-7-
Номер Бельштейна 1725389
Властивості
Молекулярна формула C16H30O2
Молярна маса 254,41 г/моль
Густина 0.894 г/см3
Тпл -0.1
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Пальмітолеїнова кислота, або (9Z)-гексадец-9-енова кислота — це омега-7[en] мононенасичена жирна кислота з формулою СН3(СН2)5СН=СН(СН2)7СООН, яка є складовою загальною частиною гліцеридів жирової тканини людини. Як правило, вона присутній у всіх тканинах, але у печінці знаходиться у більших кількостях. Вона синтезована з пальмітинової кислоти під дією ферменту Stearoyl-КоА-десатурази-1.

Харчові джерела[ред. | ред. код]

Пальмітолеїнова кислота може бути скорочений як 16:1∆9. Харчові джерела пальмітолеїнової кислоти включають в себе грудне молоко[1], різні тваринні жири, рослинні олії і риб'ячий жир. Олія макадамії[en] (із горіхів Macadamia integrifolia) і обліпихова олія (зі звичайної обліпихи) є рослинними джерелами кислоти з її високою концентрацією, і містять відповідно по 17 % і 19-29 % пальмітолеїнової кислоти.[2][3] Також олія із плодів дуріану виду Durio graveolens[en] містить до 13.55 % пальмітолеїнової кислоти.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ogunleye A; Fakoya AT; Niizeki S; Tojo H; Sasajima I; Kobayashi M; Tateishi S; Yamaguchi K (1991). Fatty acid composition of breast milk from Nigerian and Japanese women. J Nutr Sci Vitaminol (Tokyo). 37 (4): 435—42. doi:10.3177/jnsv.37.435. PMID 1765848.
  2. Nuts, macadamia nuts, raw. NutritionData.com.
  3. Li, Thomas S. C.; Thomas H. J. Beveridge (2003). Sea Buckthorn (Hippophae rhamnoides L.) : Production and Utilization. Ottawa, Ontario: NRC Research Press. с. 54—55. ISBN 0-660-19007-9. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 28 грудня 2017.
  4. Nasaruddin, Mohd hanif; Noor, Noor Qhairul Izzreen Mohd; Mamat, Hasmadi (2013). Komposisi Proksimat dan Komponen Asid Lemak Durian Kuning (Durio graveolens) Sabah [Proximate and Fatty Acid Composition of Sabah Yellow Durian (Durio graveolens)] (PDF). Sains Malaysiana (Malay) . 42 (9): 1283—1288. ISSN 0126-6039. OCLC 857479186. Процитовано 28 листопада 2017.