Палій Микола Іванович
| Микола-Мирослав Іванович Палій | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Микола Гурко | |||
| Народився |
7 грудня 1911 с. Богданівка, нині Тернопільський район Тернопільська область Україна | |||
| Помер |
23 липня 1994 (82 роки) Белойт, Рок, Вісконсин, США | |||
| Поховання | США | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | перекладач, літератор, науковець | |||
| Мова творів | українська, англійська, іспанська, | |||
| Напрямок | іспаністика | |||
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка | |||
|
| ||||
Палі́й Мико́ла-Миросла́в Іва́нович (7 грудня 1911, Богданівка, Галичина — 23 липня 1994, Білойт, Вісконсин, США) — перекладач, романіст-іспаніст, довголітній дійсний член НТШ. Один із псевдонімів — Микола Гурко.
З життєпису[ред. | ред. код]
Навчання[ред. | ред. код]
Народився 7 грудня 1911 року в с. Богданівка тепер Тернопільського району в Галичині в сім'ї о. Івана та Анни (Шкільник). Початкову освіту отримав у рідному селі, а потім закінчив гімназію в Тернополі та Малу семінарію у Львові. Вищі студії продовжив у Римі на філософському факультеті, а потім перевівся на медичний, який завершив, одержавши диплом лікаря-хірурга 1940 р.[1]
На еміграції в США[ред. | ред. код]
Переїхав до США. У 1943—1950 рр. навчався в університеті штату Огайо на факультеті романських мов із поглибленим вивченням іспанської мови. Далі продовжив студії іспаністики в країнах Центральної Америки: Коста-Рика, Нікарагуа та в університеті Сальтільйо (Мехіко), 1968 р. здобув докторат з іспаністики. Деякий час працював за своєю спеціальністю, викладаючи в університеті штату Огайо, а з 1950 р. — доцент, пізніше професор іспанської та італійської мови і літератури[1]. Голова Східноєвропейського відділу в Білойт коледжі (США).
Сім'я[ред. | ред. код]
Діти: Микола Борислав Палій і Лідія Анна-Марія Г'юм.
Творчість[ред. | ред. код]
Залишив багату літературно-творчу спадщину. Писав українською, англійською та іспанською мовами. Автор низки літературних творів: повістей «Надійні дні» (1949), «Марі, Марі» (1967), «Сентиментальна Україна» (1976), «Дудьо і я» (1980), «Весноосінь» (1991); автор перекладів з іспанської на українську мову, наукових статей, есе, рецензій. Серед численних (понад 200) праць: «Польська література після війни», «Характер польської повоєнної літератури». Часто писав під різними псевдонімами. Записав свою багату і цінну бібліотеку й архів Науковому Товариству ім. Шевченка в Нью-Йорку[1]. Архів Миколи Мирослава Палія зберігається у 323 фонді Архіву-музею ім. Д. Антоновича Української Вільної Академії наук у США[2].
Видання творів[ред. | ред. код]
- Палій М. Романтична Україна. — Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1980. — 161 С.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 С.
- М. Ониськів, М. Сотник, В. Ханас. Палій Микола-Мирослав // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 18. — ISBN 978-966-528-279-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- НТШ збагатилася на бібліотеку й архів проф. М. Палія // Свобода, Ч. 169 за 7 вересня 1995. — С. 3.
- Палій Микола-Мирослав // Підволочиська централізована бібліотечна система
- ФОНДИ АРХІВУ-МУЗЕЮ ім. Д. АНТОНОВИЧА УКРАЇНСЬКОЇ ВІЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК у США (список по-алфавіту)
| ||||||||||||||||||||||
|
